Провадження № 22-ц/774/731/18 Справа № 189/1525/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - О.В. Чорна Доповідач - Єлізаренко І.А.
Категорія 47
23 січня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
за участі секретаря Назаренко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_4, треті особи відділ Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області, Маломихайлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області про визнання незаконним розпорядження, недійсним державного акту, -
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з позовом до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_4, треті особи Відділ Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області, Маломихайлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області про визнання незаконним розпорядження, визнання недійсним державного акту.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилалися на те, що їм на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27 жовтня 2000 року Покровською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП «Україна» розміром 5,29 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала ОСОБА_6, померломуІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі сертифіката серії НОМЕР_1, виданого 09 червня 1997 року згідно рішення Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 187 від 27 травня 1997 року. 24 вересня 2001 року на ім'я позивачів на підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом Покровською районною державно. адміністрацією було видано сертифікати на право на земельну частку (пай): серія НОМЕР_2 - на ім'я ОСОБА_2, серія НОМЕР_3 - на ім'я ОСОБА_3 Розпорядженням Покровської районної державної адміністрації від 17 жовтня 2003 року № 345-р «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам Маломихайлівської сільської ради» було вирішено відвести членам громади Маломихайлівської сільської ради земельні ділянки в натурі в розмірі земельної частки (паю) та видати державні акти на право власності на земельні ділянки. В додатку до вказаного розпорядження голови РДА прізвища позивачів було зазначено за номерами 69 та 70, а виділена їм земельна ділянка зазначалася за номером НОМЕР_4. За твердженнями позивачів, до 2009 року вони отримували орендну плату за земельну частку (пай), яка перебувала в оренді. У 2009 році орендар запропонував позивачам не отримувати плату за користування паєм щорічно, а накопичувати її. У 2013 році представнику позивачів стало відомо, що орендна плата з 2009 року їм не нараховувалася і взагалі вони не мають земельних ділянок. У 2014 році позивачі звернулися до ТОВ «Будпроект-2» для виготовлення технічної документації, однак документація ними так і не була виготовлена. У серпні 2015 року позивачами було подано заяви на ім'я голови Покровської РДА Василенка О.М. про відведення в натурі земельної ділянки та отримання кадастрового номеру, однак відповіді не отримали. Позивачам стало відомо, що земельна ділянка НОМЕР_4 була надана у власність громадянину ОСОБА_4 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5 від 02 січня 2003 року, виданого на підставі розпорядження голови Покровської РДА №223-р від 23 вересня 2002 року. Позивачі вважають, що зазначене розпорядження є незаконним, оскільки саме їм було видано сертифікати на земельну частку (пай) під номером НОМЕР_4 і тому повинно бути визнано незаконним, а державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4 - недійсним. Просили визнати незаконним розпорядження голови Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 23 вересня 2002 року № 223-р в частині передачі у власність земельної ділянки відповідачу ОСОБА_4; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5 від 02 січня 2003 року на ім'я ОСОБА_4, виданого на підставі розпорядження голови Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 23 вересня 2002 року №223-р.
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_4, треті особи відділ Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області, Маломихайлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області про визнання незаконним розпорядження, визнання недійсним державного акту.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять рішення суду від 18 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП «Україна» розміром 2,645 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала ОСОБА_6, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі сертифіката серії НОМЕР_1, виданого 09 червня 1997 року згідно рішення Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 187 від 27 травня 1997 року (т.1 а.с.4, 120).
ОСОБА_3 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП «Україна» розміром 2,645 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала ОСОБА_6, померломуІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі сертифіката серії НОМЕР_1, виданого 09 червня 1997 року згідно рішення Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 187 від 27 травня 1997 року (т.1 а.с.4, 121).
24 вересня 2001 року на ім'я позивачів було видано сертифікати на право на земельну частку (пай): серія НОМЕР_2 - на ім'я ОСОБА_2, серія НОМЕР_3 - на ім'я ОСОБА_3 (т.1 а.с. 120, 121).
22 квітня 2002 року ОСОБА_9, уповноважений від власників земельних паїв по КСП «Україна» звернувся із заявою про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам, зокрема і ОСОБА_4 (т.1 а.с.141, 142).
З розпорядження голови Покровської районної державної адміністрації від 23 вересня 2002 року № 223-р. «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам Маломихайлівської сільської ради» і додатку до даного розпорядження (список громадян, яким відводяться в натурі земельні ділянки частки (паї) та видаються державні акти на право власності на земельні ділянки, вбачається, що за НОМЕР_4 земельної ділянки (паю) зазначається громадянин ОСОБА_4, с.Маломихайлівка, номер сертифікату НОМЕР_7, номер земельної ділянки (паю) НОМЕР_4, розмір земельної частки в умовних кадастрових одиницях - 5,29 (т.1 а.с.139, 140, 142, 144).
Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5 від 02 січня 2003 року ОСОБА_4 отримав у власність земельну ділянку площею 5,18 га, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради(т.1 а.с.202).
17 жовтня 2003 року головою Покровської Покровської районної державної адміністрації було видано розпорядження від №345-р «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам Маломихайлівської сільської ради», згідно додатку до якого за №69 зазначено ОСОБА_3, номер сертифікату НОМЕР_3, номер земельної ділянки НОМЕР_4, розмір земельної частки в умовних кадастрових одиницях 2,645; за №70 зазначено ОСОБА_2, номер сертифікату НОМЕР_3, номер земельної ділянки НОМЕР_4, розмір земельної частки в умовних кадастрових одиницях 2,645 (т.1 а.с.7, 8, 9).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04 квітня 2017 року, земельна ділянка зареєстрована 04 березня 2016 року в порядку, передбаченому законом, громадянин ОСОБА_4 є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_6, площа 5,18 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована - Дніпропетровська область, Покровський район, Маломихайлівська сільська рада, яка належить йому на праві приватної власності, підстава для виникнення права - рішення органу виконавчої влади від 23 вересня 2002 року № 223-р, документ, що посвідчує право - державний акт від 02 січня 2003 року № НОМЕР_5 (т.1 а.с.174-176, 202, 203).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строки позовної давності та послався на безпідставність і необґрунтованість позовних вимог, однак повністю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них у порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Згідно до статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 81 Земельного Кодексу громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.
Відповідно до статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (стаття 153 ЗК України).
ОСОБА_2 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП «Україна» розміром 2,645 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала ОСОБА_6, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі сертифіката серії НОМЕР_1, виданого 09 червня 1997 року згідно рішення Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 187 від 27 травня 1997 року (т.1 а.с.4, 120).
ОСОБА_3 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП «Україна» розміром 2,645 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала ОСОБА_6, померломуІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі сертифіката серії НОМЕР_1, виданого 09 червня 1997 року згідно рішення Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 187 від 27 травня 1997 року (т.1 а.с.4, 121).
24 вересня 2001 року на ім'я позивачів було видано сертифікати на право на земельну частку (пай): серія НОМЕР_2 - на ім'я ОСОБА_2, серія НОМЕР_3 - на ім'я ОСОБА_3 (т.1 а.с. 120, 121).
Слід зазначити номер земельної ділянки (паю) у сертифікатах, виданих позивачам не вказувався.
22 квітня 2002 року ОСОБА_9, уповноважений від власників земельних паїв по КСП «Україна» звернувся із заявою про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам, зокрема і ОСОБА_4 (т.1 а.с.141, 142).
З розпорядження голови Покровської районної державної адміністрації від 23 вересня 2002 року № 223-р. «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам Маломихайлівської сільської ради» і додатку до даного розпорядження (список громадян, яким відводяться в натурі земельні ділянки частки (паї) та видаються державні акти на право власності на земельні ділянки, вбачається, що за НОМЕР_4 земельної ділянки (паю) зазначається громадянин ОСОБА_4, с.Маломихайлівка, номер сертифікату НОМЕР_7, номер земельної ділянки (паю) НОМЕР_4, розмір земельної частки в умовних кадастрових одиницях - 5,29 (т.1 а.с.139, 140, 142, 144).
Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5 від 02 січня 2003 року ОСОБА_4 отримав у власність земельну ділянку площею 5,18 га, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради(т.1 а.с.202).
17 жовтня 2003 року головою Покровської районної державної адміністрації було видано розпорядження №345-р «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам Маломихайлівської сільської ради», згідно додатку до якого за №69 зазначено ОСОБА_3, номер сертифікату НОМЕР_3, номер земельної ділянки НОМЕР_4, розмір земельної частки в умовних кадастрових одиницях 2,645; за №70 зазначено ОСОБА_2, номер сертифікату НОМЕР_3, номер земельної ділянки НОМЕР_4, розмір земельної частки в умовних кадастрових одиницях 2,645 (т.1 а.с.7, 8, 9).
06 жовтня 2014 року та 13 серпня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожний окремо, зверталися до Покровської районної державної адміністрації із заявами про відведення в натурі земельних ділянок в розмірах, вказаних у сертифікатах (т.1 а.с.126, 127, 128, 129).
Відповіді від Покровської районної державної адміністрації на зазначені заяви позивачі не отримували.
Після одруження 23 липня 2016 року позивач ОСОБА_3 змінила прізвище на - ОСОБА_3 (т.1 а.с.23).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04 квітня 2017 року, земельна ділянка зареєстрована 04 березня 2016 року в порядку, передбаченому законом, громадянин ОСОБА_4 є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_6, площа 5,18 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована - Дніпропетровська область, Покровський район, Маломихайлівська сільська рада, яка належить йому на праві приватної власності, підстава для виникнення права - рішення органу виконавчої влади від 23 вересня 2002 року № 223-р, документ, що посвідчує право - державний акт від 02 січня 2003 року № НОМЕР_5 (т.1 а.с.174-176, 202, 203).
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, розпорядження Покровської районної державної адміністрації №345-р 17 жовтня 2003 року «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам Маломихайлівської сільської ради», згідно додатку до якого за №69 зазначено позивача ОСОБА_3, номер сертифікату НОМЕР_3, номер земельної ділянки НОМЕР_4, розмір земельної частки в умовних кадастрових одиницях 2,645; за №70 зазначено позивача ОСОБА_2, номер сертифікату НОМЕР_3, номер земельної ділянки НОМЕР_4, розмір земельної частки в умовних кадастрових одиницях 2,645, було винесено пізніше ніж розпорядження голови Покровської районної державної адміністрації від 23 вересня 2002 року № 223-р. «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам Маломихайлівської сільської ради» в додатку до якого (список громадян, яким відводяться в натурі земельні ділянки частки (паї) та видаються державні акти на право власності на земельні ділянки, з якого вбачається, що за НОМЕР_4 земельної ділянки (паю) зазначається відповідач ОСОБА_4, с.Маломихайлівка, номер сертифікату НОМЕР_7, номер земельної ділянки (паю) НОМЕР_4, розмір земельної частки в умовних кадастрових одиницях - 5,29.
Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5 від 02 січня 2003 року ОСОБА_4 отримав у власність земельну ділянку площею 5,18 га, яка розташована на території Маломихайлівської сільської ради.
Відповіді від Покровської районної державної адміністрації про відмову у відведенні позивачам в натурі земельної частки (паю), отримання державного акта і кадастрового номера позивачі не отримували.
Представник відповідача ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності у даній справі (т.1 а.с.109).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачів, суд першої інстанції посилався в своєму рішенні і на пропуск позивачами строків позовної давності у даній справі, і на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивачів, що є безпідставним, оскільки в абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Враховуючи, що позивачі зазначали, що про відведення земельної ділянки в натурі відповідачу їм стало відомо у 2013 році, а із вказаною позовною заявою вони звернулися до суду у вересні 2016 року, строки позовної давності ними пропущені не були.
Однак, належних доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_4 на підставі оскаржуваного позивачами розпорядження Покровської районної державної адміністрації отримав у власність саме ту земельну ділянку, яка мала б належати позивачам, суду надано не було.
Відмови від Покровської районної державної адміністрації щодо відведенні позивачам в натурі земельної частки (паю), отримання державного акта і кадастрового номера відповідно до наявних у кожного з них сертифіката на право на земельну частку (пай), позивачі не отримували.
Отже, позивачами не було доведено заявлені ними позовні вимоги у даній справі, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід відмовити.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2017 рокускасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_4, треті особи відділ Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області, Маломихайлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області про визнання незаконним розпорядження, про визнання недійсним державного акту - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_4, треті особи відділ Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області, Маломихайлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області про визнання незаконним розпорядження, про визнання недійсним державного акту - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Судді