18 січня 2018 рокусправа № 804/6512/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.
судді: Головко О.В. Суховаров А.В.
секретар судового засідання: Троянов А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, (суддя 1 інстанції Прудник С. В.)
по справі за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляка Р. Г., Прокуратури Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляка Р. Г., Прокуратури Дніпропетровської області, в якому просив:
- визнати надану інформацію від 26.09.2017 року за № 18-468вих17 у частині зазначення розміру загального заробітку 28347,84 грн., відсотка та суми надбавки за вислугу років (40 % - 2292,00 грн.) такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та постанови КМУ від 09.12.2015 № 1090;
- визнати дії начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляка Р.Г. при наданні інформації від 26.09.2017 року за № 18-468вих17 такими, що суперечать вимогам Закону України «Про звернення громадян»;
- зобов'язати Прокуратуру Дніпропетровської області надати позивачу інформацію із зазначенням розміру загального заробітку, відсотка та суми надбавки за вислугу років з урахуванням вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII та постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1090 (у редакціях, що діяли на час звернення позивача до прокуратури).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що надана позивачу інформація від 26.09.2017 року за № 18-468вих17 у частині зазначення розміру загального заробітку 28347,84 грн., відсотка та суми надбавки за вислугу років (40 % - 2292,00 грн.) є такою, що не відповідає статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та постанови КМУ від 09.12.2015 № 1090, а дії начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляка Р.Г. такими, що порушують вимоги Закону України «Про звернення громадян», «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УП, постанови КМУ від 09.12.2015 № 1090, у частині зазначення суми надбавки за вислугу років у розмірі 40% - 2292,00грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильність застосування норм процесуального та матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд мотивуючи рішення щодо відмови у задоволенні позову вказав, що розмір посадового окладу в інформації зазначено вірно, проте позивачем оскаржується розмір відсотка надбавки за вислугу років а не розмір посадового окладу, вказаному судом не надано належної оцінки. Судом не мотивовано рішення щодо відмови у задоволенні позову в частині порушень вимог Закону України «Про звернення громадян» з боку начальника відділу Гілляка Р. Г. Інформація, надана у відповіді начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляка Р.Г. від 26.09.2017 року за № 18-468вих17, суперечить вимогам статей 15, 19 Закону України «Про звернення громадян», щодо об'єктивної та всебічної перевірки заяви, поновлення порушених прав і прийняття рішень, а також роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник прокуратури Дніпропетровської області, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, зокрема, що надбавка за вислугу років, яку зазначено при наданні інформації на звернення позивача, визначено відповідно до п.5 Порядку виплати надбавки за вислугу років № 425, де максимальний розмір зазначеної надбавки становив 40% посадового окладу ( стаж роботи - понад 25 років), що становив максимальний розмір. Вказує на необґрунтованість доводів позивача щодо необхідності застосування при визначенні розміру надбавки за вислугу років постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015№ 1090, оскільки вказані норми підлягають застосуванню щодо прокурорів, які проходять службу в органах на прокурорсько - слідчих посадах. Отже, при наданні інформації прокуратура діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник прокуратури Дніпропетровської області підтримав наведені доводи.
В судове засідання суду апеляційної інстанції відповідач - начальник відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляка Р. Г не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неприбуття суду не повідомлені.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника та представника відповідача перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність протиправності у діях посадових осіб прокуратури Дніпропетровської області при наданні позивачу відповіді із зазначенням посадового окладу та надбавки за вислугу років на рівні 40 %, оскільки з часу набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» Кабінетом Міністрів України зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 505 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників прокуратури, не внесено, а Законами України про Державний бюджет України на 2015 та 2017 роки видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» не передбачено, прокуратура Дніпропетровської області, як розпорядник бюджетних коштів, не мала правових підстав для нарахування заробітної плати та нарахування пенсійних виплат, поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.09.2013 був звільнений з органів прокуратури Дніпропетровської області за власним бажанням з посади прокурора відділу.
12.09.2017 року позивач звернувся до прокуратури Дніпропетровської області із заявою, в якій просив відповідно до статті 5 Закону України «Про звернення громадян» надати інформацію щодо розміру місячного заробітку прокурора за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію (посадовий оклад, класний чин, вислуга років та інші надбавки і доплати), станом на час звернення згідно діючого на теперішній час законодавства.
На звернення позивача 26.09.2017 р. за № 18-468 вих.17 за підписом начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Р. Гіляка ОСОБА_1 було надано відповідь про те, що розмір нарахованого місячного заробітку прокурора відділу (відповідає посаді з якої вийшов на пенсію) станом на час звернення становить 28347,84 гривень, який складається з посадового окладу прокурора відділу - 5730,00 грн., класного чину - 2400,00 грн., надбавки за вислуги років (40%) - 2292,00 грн., надбавки за особливо важливу роботу (70%) - 7295,40 грн., премії (60%) - 10630,44 грн.
Позивач вважає, що з часу набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора, який має стаж роботи понад 35 років, визначається з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 50% відсотків, у зв'язку з чим вважає, що з часу набрання чинності постановою КМУ №1090 від 09.12.2015 розмір надбавки за вислугу років мав становити 50% від посадового окладу.
Встановленні обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що стаж роботи позивача складає понад 35 років, на час виходу позивача на пенсію максимальний розмір надбавки за вислугу років становив 40 % посадового окладу при стажі роботі понад 25 років.
За приписами частини 2 статті 81 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Частиною 7 статті 81 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру» встановлено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.13 Розділу XIII Закону №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру», Кабінету Міністрів України доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин оклади та умови оплати праці працівників органів прокуратури були врегульовані постановою КМУ №505 від 31.05.2012 (із зміна та доповненнями) та постановою КМУ №1013 від 09.12.2015, при цьому, розмір вислуги років, зазначений в цих постановах, був іншим, ніж визначено Законом України «Про прокуратуру». Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього п.13 Розділу XIII Закону №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру» обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цим законом у тримісячний строк не виконав.
Статтею 89 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.
Відповідно до статті 90 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
У свою чергу, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України №80-VІІІ від 28.12.2014 «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (зі змінами і доповненнями) установлено, що частина другої статті 33, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (Голос України, 25.10.2014, №206) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 11 Прикінцевих положень Закону України №928-VІІІ від 25.12.2015 «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено, що норми і положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (Відомості Верховної Ради України, 2015р., №2-3, ст.12); застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України.
Зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не визнавалися неконституційними у встановленому законом порядку.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що при визначенні розміру вислуги років, у спірному періоді, застосовувалися положення постановою КМУ №505 від 31.05.2012 (із зміна та доповненнями), відповідно до якої службовцям, іншим працівникам органів прокуратури (крім тих, що визначені у пунктах 3 і 4 цього Порядку) щомісячна надбавка за вислугу років обчислюється у відсотках посадового окладу залежно від періоду проходження служби (стажу роботи), до якого зараховується лише час роботи в органах прокуратури, при наявності стажу понад 25 років розмір надбавки, у відсотках посадового окладу становить 40%.
Враховуючи наведене протиправності у діях посадових осіб прокуратури Дніпропетровської області при наданні позивачу відповіді із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 40%, судом не встановлено.
Разом з тим, питання щодо правомірності застосування надбавки за вислугу років вже вирішувалось у справі № 804/8909/16, за результатом розгляду якої постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 року набрала законної сили 06 квітня 2017 року.
Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За приписами частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою, або за принципом взаємності, - за її межами.
Щодо порушення норм Закону України «Про звернення громадян» колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. (частина 3 статті 15 Закону України «Про звернення громадян»)
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. (частина 4 статті 15 Закону України «Про звернення громадян»)
Матеріалами справи підтверджено, що начальником відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляка Р.Г., до компетенції якої входить вирішення порушених у заяві питань надано відповідь від 26.09.2017 року за №18-468вих17, в якій надано інформацію, що визначена позивачем у його заяві від 12.09.2017 року.
Вказане свідчить про відсутність порушення норм Закону України «Про звернення громадян».
При цьому, незгода позивача із змістом наданої йому відповіді не може свідчити про протиправність дій відповідачів.
Відсутність у відповіді роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення, не є підставою для визнання такої відповіді протиправною, за викладених вище обставин.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з 18.01.2018 та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 23.01.2018.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров