23 січня 2018 року справа №219/8735/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Василенко Л.А., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року у справі № 219/8735/17 (головуючий І інстанції Радченко Л.А.), складену в повному обсязі 07 листопада 2017 року в м. Бахмут Донецької області за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Костянтинівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), в обґрунтування якого посилалася на те, що вона є пенсіонером за віком і перебуває на обліку в Костянтинівському об'єднаному управлінні пенсійного фонду України Донецької області. Однак з 01 березня 2016 року відповідач припинив виплачувати належну їй пенсію, мотивуючи це проведенням інформаційного обміну з органами соціального захисту населення, внаслідок якого не підтвердилось місце фактичного проживання позивача, тому, виплата пенсії припинена. Вважає бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії протиправною та такою, що порушує її права як громадянина України.
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року у справі № 219/8735/2017 позовні вимоги задоволені частково, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано розпорядження Костянтинівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області без номеру без номеру від 02.03.2016р. про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року; Зобов'язано Костянтинівське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії з 01.03.2016р. В іншій частині позовних вимог відмовлено. (арк.справи 52-59)
Постанова мотивована тим, що зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач, не виплачуючи позивачу пенсію за віком з березня 2016 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_2 шляхом визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу пенсію за весь час затримки.
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відсутність внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування є порушенням обов'язкової умови для отримання соціальних послуг відповідно до ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». (арк.справи 74-77) .
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.
Колегією встановлено, що позивач є пенсіонером і отримувала пенсію за місцем свого проживання в м.Єнакієве Донецької області, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.
З довідки № 1425812756 від 26.11.2014 р. про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що ОСОБА_2 перемістилась з тимчасово окупованої території до фактичного місця проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 перебуває на обліку в Костянтинівському об'єднаному управлінні пенсійного фонду України Донецької області, пенсія виплачена з 01.07.2014р. до 29.02.2016р.
22.01.2015 року розпорядженням № 304389 електронна пенсійна справа гр. ОСОБА_2 взята на облік.
Розпорядженням Костянтинівського об'єднаного управлінні пенсійного фонду України Донецької області без номеру від 02.03.2016р. припинена виплата пенсії з 01.03.2016р. по пенсійній справі № 304389 ОСОБА_2, у зв'язку зі з'ясуванням місця фактичного проживання (електронний лист Головного управління ПФУ Донецької області від 29.02.2016р. № 847/02-3/34). Виплата пенсії ОСОБА_2 з березня 2016 року не проводилась.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
З листа № 15528/03/07-17 від 10.07.2017р., наданого адвокату позивача Костянтинівським об'єднаним управлінням пенсійного фонду України Донецької області, вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з 01.07.2014 року згідно особистої заяви від 28.11.2014 року за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1. Пенсія виплачена по 29.02.2016 рік. За результатами обміну інформацією з органами соціального захисту населення з Єдиною інформаційною базою даних внутрішньо переміщених осіб виплата пенсії ОСОБА_2 припинена з 01.03.2016 року. За поновленням виплати пенсії ОСОБА_2 до управління не зверталась.
Спірним питанням у даній справі є правомірність (протиправність) дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з березня 2016 року на підставі не підтвердження його місця перебування.
Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Закон № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно достатті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.
Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-VI визначено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії:
Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 ст. 49 зазначеного Закону України поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
В той же час, Закон № 1706-VII не встановлює жодних випадків для припинення виплати пенсії. Більш того, ані цей Закон, ані будь-який інший закон не встановлює таку підставу для припинення виплати пенсії, як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання тощо.
Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію за віком з березня 2017 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_2, в тому числі шляхом зобов'язання виплатити позивачу пенсію за весь час затримки.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року у справі № 219/8735/17 - залишити без задоволення.
Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року у справі № 219/8735/17 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 23 січня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді Л.А.Василенко
Л.В. Ястребова