23 січня 2018 року справа № П/811/1399/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В.,
суддів: Білак С.В. Чумака С. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року у справі №П/811/1399/17 (головуючий суддя І-ї інстанції - Притула К.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач 17.08.2017 року звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 року №24161-11, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 25000 грн..
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року позовну заяву задоволено.
Визнано протиправним та повністю скасовано податкове повідомлення рішення від 30.06.2017 року №24161-11, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач та представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2016 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 куб.см., дата першої реєстрації автомобіля - 25.03.2016 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.7).
Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.
30.06.2017 року Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення №24161-11, яким на підставі п.п. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, п.п. 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - транспортний податок з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 25000,00 гривень (а.с.8).
Не погодившись з таким рішенням податкового органу, ОСОБА_1 оскаржила його до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідач безпідставно виніс оскаржуване податкове повідомлення - рішення, не надав суду першої інстанції жодних доказів на підтвердження того, що зазначений транспортний засіб на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення мав середньоринкову вартість понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та, як наслідок цього, являвся об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до пп.267.1.1. п.267.1. ст.267. Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно пп.267.2.1. п.267.2. ст.267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня встановлено у розмірі 3200 гривень.
Таким чином, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 гривень (3200 грн. х 375).
Відповідно до пп.267.3.1. п.267.3. ст.267. ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до п.267.4. ст.267. ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з пп. 267.5.1. п. 267.5. ст. 267. ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до пп.пп. 267.6.1. та 267.6.2. п. 267.6. ст. 267. ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року); щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Згідно з пп.267.6.5. п.267.6. ст.267. ПК України у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об'єкт; контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Згідно з пп. 267.7.1. п. 267.7. ст. 267. ПК України податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Відповідно до п. 8.3. ст. 8. ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно норм статті 10 ПК України до місцевих податків належить, зокрема податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Згідно з п. 12.3. ст. 12. ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Відповідно до пп.пп. 12.3.1., 12.3.2. п. 12.3. ст. 12. ПК України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Згідно з пп. 12.3.4. п. 12.3. ст. 12. ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Отже, у фізичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, виникає обов'язок зі сплати транспортного податку.
Проте, зазначену вартість транспортного засобу визначає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
В матеріалах справи наявний перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (а.с.53-58).
До вказаного переліку належить і легковий автомобіль Toyota Land Cruiser 200 (4,5л дизель) 2016 року випуску.
Як зазначалось вище, позивач є власником транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2016 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 куб.см., дата першої реєстрації автомобіля - 25.03.2016 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.7).
30.06.2017 року Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення №24161-11, яким на підставі п.п. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, п.п. 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - транспортний податок з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 25000,00 гривень (а.с.8).
Відповідач надав суду апеляційної інстанції розрахунок, зроблений на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, відповідно до якого середньоринкова вартість транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200 (4,5, внутрішнього згорання, дизель) 2016 року випуску, станом на 10.11.2017 року складає 1469297,70 грн. (а.с.51-52).
А відтак вказаний автомобіль позивача є об'єктом оподаткування у розумінні ст.267 ПК України.
Посилання позивача на ту обставину, що вказаний автомобіль був придбаний нею за договором купівлі-продажу від 11.10.2016 року за 149000 гривень, що є меншим ніж 1200000 грн., а тому не є об'єктом оподаткування, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки ціна придбавання не є визначальною характеристикою об'єкта оподаткування, що перелічені в ст.267 ПК України.
Таким чином, належний позивачу транспортний засіб Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1, на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення мав середньо ринкову вартість більше 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року, а тому є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 року № 24161-11.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п.2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
За приписами п.6 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 статті 4 КАС України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня 2018 року становить 1762 гривень, тобто до незначних у 2017 році відносяться справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 гривень.
Як зазначалось вище, предметом спору в даній справі є податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 року № 24161-11, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 25000 грн., що не перевищує 176200 гривень, у зв'язку з чим справа, що розглядається, на час ухвалення постанови суду апеляційної інстанції є незначною, а тому оскарженню не підлягає.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року у справі № П/811/1399/17 задовольнити.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року у справі № П/811/1399/17 скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: С.В. Білак
Суддя: С.Ю. Чумак