ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
24 січня 2018 року № 826/4249/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді-доповідача Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21 липня 2016 року № 0020561201;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21 липня 2016 року № 0020571201.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем протиправно винесено податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2016 року № 0020561201, № 0020561201.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, заперечень та доказів на підтвердження правомірності своїх дій та прийнятих рішень не надав.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (у редакції чинній на час вчинення процесуальної дії).
З огляду на викладене, судом ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі положень частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вчинення процесуальної дії).
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 21 липня 2016 року проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист».
За результатами перевірки складено акт від 21 липня 2016 року № 9652/26-58-12-01-09-34431767.
Згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2016 року № 0020561201, щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 24154,52 гривень та № 0020571201 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4245,43 гривень, які позивачем отримано засобами поштового зв'язку 25 липня 2016 року.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач просить їх скасувати.
Оцінивши наявні документи в матеріалах справи, з урахуванням пояснень позивача, а також наявні у справі докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому та об'єктивному досліджені доказів дійшов до наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, які платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 16.1.4 ПК України платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 ПК України).
Відповідно до статті 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Сплата податків і зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим кодексом або законами з питань митної справи.
Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.
Статтею 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Стаття 57 ПК України визначає строки сплати податкового зобов'язання.
Так, відповідно до пункту 57.1 зазначеної статті, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснення також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом (пункт 131.2 статті 131 ПК України).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05 грудня 2013 року № 765, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним окремим видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.
Статтею 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідачем встановлено несвоєчасність сплати позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість з податку на додану вартість із вироблення в Україні товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем регулярно за період з лютого по червень 2016 року здійснювалась своєчасна сплата податку на додану вартість. Вказані обставини підтверджуються відповідними платіжними документами, а саме: платіжними дорученнями від 26 лютого 2016 року № 44, від 18 березня 2016 року № 63, від 20 квітня 2016 року № 104, від 10 травня 2016 року № 124, від 12 травня 2016 року № 129, від 06 червня 2016 року № 144, від 29 червня 2016 року № 162.
Окрім того, матеріалами справи також підтверджується, що за період з квітня 2014 року по травень 2015 року перерахування податку на додану вартість здійснювалось позивачем на рахунки податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва на обліку якої позивач перебував по 2014 рік.
З листа позивача, доданного до матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укрпромзахист» код ЄДРПОУ 34431767, яке знаходилось на податковому обліку в ДПІ Шевченківського району з 21 червня 2006 року за № 25574, у звязку зі зміною юридичної адреси із 01 січня 2014 року було переведено до ДПІ Соломянського району міста Києва, а нараховані податки з податку на додану вартість продовжувало перераховувати УДКСУ у Шевченківському районі ГУ ДКСУ у місті Києві на розрахунковий рахунок 31119029700011 ГУ ДКСУ у місті Києві МФО 820019. Пепераховані кошти на загальну суму 310131,00 грн позивач просив зарахувати УДКСУ у Соломянському районі ГУ ДКСУ у місті Києві на розрахунковий рахунок 31110029700010 ГУ ДКСУ у місті Києві МФО 820019.
Вказаний лист отримано ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві 10 серпня 2016 року про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.
Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 08 серпня 2013 року у справі № К/9991/38036/12 роз'яснено, що невірне зазначення платником податку номера рахунку бюджету чи інших реквізитів не призводить до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений законом строк.
Із системного аналізу вищезазначеного судом встановлено, що позивачем фактично сплачено податки до бюджету в повному обсязі, а тому підстав для винесення податкових повідомлень-рішень не вбачається.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою-третьою статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджене тими доказами. Які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість в ході судового розгляду справи відповідачем не було надано суду заперечень, а також жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність та законність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
З урахуванням вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21 липня 2016 року № 0020561201, № 0020561201 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Разом з тим, заявлене позивачем клопотання про зупинення провадження у справі з підстав розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва аналогічної справи щодо інших податкових повідомлень-рішень між тими самими сторонами, предметом розгляду якої є частина спірного періоду, не підлягає задоволенню, оскільки 14 вересня 2017 року у справі № 826/10068/16 судом постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21 липня 2016 року № 0020561201.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21 липня 2016 року № 0020571201;
4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромзахист» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2784,38 грн.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя -доповідач В.І. Келеберда