22 січня 2018 року справа №263/14449/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Геращенко І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2017 року по адміністративній справі № 263/14449/17 (головуючий І інстанції Степанова С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, третя особа: Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась до суду з адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (далі - управління, відповідач), третя особа: Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради (далі - третя особа) про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії та зобов'язання поновити виплату пенсії, починаючи з серпня 2017 року та виплатити виниклу заборгованість (а.с. 1-6).
Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2017 року позовні вимоги - задоволено. Визнано протиправними дії щодо призупинення виплати пенсії з 01 серпня 2017 року. Зобов'язано поновити виплату пенсії та здійснити виплату заборгованості за час затримки виплати, починаючи з моменту припинення, тобто з 01 серпня 2017 року (а.с. 40-41).
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року замінено третю особу у справі № 263/14449/17 Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради на її правонаступника - Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с.35-38).
Заявник апеляційної скарги, посилаючись на положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706 (далі - Закон № 1706), стверджує, що в розумінні цього закону позивач є внутрішньо переміщеною особою не зважаючи на зміну місця реєстрації, а тому на нього розповсюджуються всі нормативно правові акти, які регулюють правовідносини щодо взяття на облік тимчасово переміщених осіб, щодо виплати пенсійних та соціальних виплат цій категорії осіб, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 (далі - Постанова № 509) та інших.
З 01 серпня 2017 року виплата пенсії позивачу припинена, оскільки призначення та продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується відповідною довідкою.
Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в письмовому провадженні.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером та з 01 березня 2016 року на підставі особистої заяви перебуває на обліку у Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області ( а.с.11).
З 01 серпня 2017 року виплата пенсії позивачу була зупинена.
Позивач звернулась до управління із заявою про поновлення виплати пенсії.
Листом від 14 вересня 2017 року № 19185/02 управління повідомило позивача що виплату пенсії було призупинено з 01 серпня 2017 року після встановлення факту безпідставної виплати пенсії за відсутності реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно невиплати пенсії позивачу за її заявою у зв'язку зі зміною місця проживання/реєстрації з посиланням на необхідність надання позивачем до управління пенсійного фонду довідки внутрішньо переміщеної особи.
З приводу викладеного колегія суддів звертає увагу, що право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058-VI).
Частиною 1 статті 47 вказаного Закону встановлено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема в інших випадках, передбачених частиною 1 статті 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 4.12 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Постанова №22-1) передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
Враховуючи зазначені відповідачем підстави невиплати позивачу належної пенсії, колегія суддів звертається до положень статті 33 Конституції України, статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-IV, які визначають, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Зазначені норми є диспозитивними та надають особі певну самостійність у виборі місця проживання на території України. З обставин даної справи вбачається, що позивач реалізувала своє право щодо вибору постійного місця проживання, перемістившись до м. Маріуполь, де зареєструвалася за новою адресою у встановленому Законом порядку.
Колегія суддів не приймає доводи заявника апеляційної скарги щодо розповсюдження на позивача положень Закону № 1706, оскільки позивач з 21 липня 2017 року фактично проживає на підконтрольній українській владі території за зареєстрованим місцем проживання у м. Маріуполь та знята з реєстрації у м. Красний Луч Луганської області.
Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» та Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 є безпідставними, оскільки дані нормативно-правові акти регулюють правовідносини щодо здійснення соціальних виплат та порядок взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи, та жодним чином не застосовується до пенсійного забезпечення громадян, яке гарантується Конституцією України.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виплата належної позивачу пенсії має бути здійснена управлінням за її заявою на загальних підставах у порядку, встановленому Законом № 1058-VI.
Крім того, колегія суддів застосовує положення Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії.
Решта позовних вимог щодо зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії за віком також підлягають задоволенню, оскільки є похідними від задоволених позовних вимог.
На підставі встановлених обставин справи та наведених нормативно-правових норм, які регулюють спірні відносини, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2017 року по адміністративній справі № 263/14449/17 - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2017 року по адміністративній справі № 263/14449/17 за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, третя особа: Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати складання повного судового рішення та не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складене 22 січня 2018 року.
Головуючий суддя І.В. Геращенко
Судді Т.Г. Арабей
Г.М. Міронова