23 січня 2018 року справа № 804/5948/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.,
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю ,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (суддя Сидоренко Д.В.) у справі №804/5948/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати неправомірним рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про відмову в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що відповідачем протиправно відмовлено їй у наданні дозволу розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року позов задоволено частково, а саме:
визнано протиправним Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства на території Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, оформлене листом №С-8449/0-5704/6-17 від19.08.2017 року;
зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 10.07.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.
Постанова суду мотивована встановленими обставинами справи, які свідчать про необґрунтованість відмови відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. З цього приводу, суд вказав на те, що відмова відповідача не ґрунтуються на положеннях Земельного кодексу України. З цих підстав суд вказав на неправомірність відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у
власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Визначаючи спосіб захисту порушено права, враховуючи дискреційні повноваження відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Не погодившись з постановою суду, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що відмова позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки не ґрунтується на положенням земельного законодавства. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що відмова позивачу у задоволенні його заяви узгоджується з приписами ст..188 Земельного кодексу України та пов'язана з тим, що земельна ділянка, відносно якої позивачем порушено питання про відведення у власність, включена до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції.
У судове засідання сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились.
Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибуття представника позивача у судове засідання. Вказане клопотання залишено судом без задоволення з огляду на те, що суду не було надано доказів об'єктивної неможливості явки представника позивача у судове засідання. Крім цього, суд врахував той факт, що позивач проживає у м.Дніпрі та не була позбавлена можливості прийняти участь у розгляді справи.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_2 10.07.2017 року звернулась до в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з заявою, в якій просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою площею 2,0 га, що розташована за межами населених пунктів Знаменівської сільської ради Новомосковського району, Дніпропетровської області, для ведення особистого селянського господарства. Зазначено, що право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки за даним цільовим призначенням не використала. До заяви від 10.07.2017 року ОСОБА_2 додано копію паспорта громадянина України, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копія викопіювання графічного зображення земельної ділянки.
19.08.2017 року Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянуло звернення ОСОБА_2 щодо надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою для передачі земельної ділянки у власність, та зокрема повідомило позивача, що згідно частини 7 статті 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою може бути, зокрема невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_2 не увійшла до вищезазначеного переліку, а відтак місце розташування земельної ділянки не відповідає Постанові КМУ від 07.06.2017 року №413, у зв'язку із чим Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відмовляє у задоволенні клопотання.
Відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стало підставою звернення з позовом до суду.
За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З огляду на вказані норми права суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач мав право відмовити позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність виключно з підстав викладених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.
Як свідчать встановлені обставини справи, відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства вмотивована тим, що місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки суперечить Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними".
Вказані обставини, на позицією відповідача, свідчать про те, що місце розташування об'єкта (земельної ділянки) не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, а саме постанові Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413.
З приводу таких мотивів відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що даною Стратегією удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.
З огляду на предмет регулювання постанови КМУ від 07.06.2017р. №413, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що будь-яких змін до самого порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено. Цей нормативний акт не регулює питання виділення землі, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України.
Таким чином, враховуючи положення вищенаведених норм Земельного кодексу України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення відповідача не містить інформації про порушення позивачем вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є безпідставними.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що відмова у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою пов'язана з тим, що земельна ділянка, відносно якої позивачем порушено питання про відведення у власність, включена до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, такі доводи відповідача, які обґрунтовувалися посиланням на наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.07.2017 року №132 про визначення переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції, були предметом розгляду у суді першої інстанції. І з приводу таких доводів відповідача, суд першої інстанції, правильно вказав на те, що вони не мають відношення до відмови відповідача, яка викладена у листі №С-8449/0-5704/6-17 від 19.08.2017 року.
Таким чином, оцінивши підстави відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, які зазначені у листі №С-8449/0-5704/6-17 від 19.08.2017 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що такі підстави відмови не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушено права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає зазначити те, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги відповіадча, не існує.
На підставі викладеного, керуючись статтями п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі №804/5948/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 23.01.2018р. та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк