ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
24 січня 2018 року № 826/7613/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді-доповідача Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.
Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2017 року № 0000964208 офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України прийняте за результатами акту від 23 лютого 2017 року № 348/28-10-42-08/40075815.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що у податкового органу були відсутні підстави щодо проведення перевірки. Прийняте за наслідками перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
З огляду на викладене, суд ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі положень частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вчинення процесуальної дії).
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
На підставі пункту 200.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями (далі ПК України), офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» податкових накладних за період з 09 по 31 грудня 2015 року.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт «Про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) в Єдиному реєстрі податкових накладних в додатку (далі - ЄРПН) податкових накладних в додатку № 1 до Акту» від 23 лютого 2017 року № 348/28-10-42-08/40075815 та встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме: граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН - зазначених у таблиці 1.
За наслідками камеральної перевірки та на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято 14 березня 2017 року податкове повідомлення-рішення № 0000964208, відповідно до якого застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 105189,48 гривень за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН податкових накладних, з посиланням на статтю 201 ПК України:
за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків корегування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ:
85,39 гривень, щодо якої засновано штраф у розмірі 10% в сумі 8,54 гривень;
за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків корегування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ:
3677,63 гривень, щодо якої засновано штраф у розмірі 20% в сумі 735,53 гривень;
за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків корегування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ:
348151,17 гривень, щодо якої засновано штраф у розмірі 30% в сумі 104445,36 гривень.
Не погоджуючись з підставами проведення перевірки та вважаючи неправомірним податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить скасувати рішення контролюючого органу.
Оцінивши наявні документи в матеріалах справи, з урахуванням пояснень позивача та заперечень відповідача, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому та об'єктивному досліджені доказів, дійшов до наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 19.1.1 пункту 19.1 статті 19 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Статтею 21 ПК України визначені обов'язки контролюючих органів, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Контролюючі органи та їх посадові особи при прийнятті рішень у тому числі наказів про проведення позапланової перевірки, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України.
Згідно з пунктами 61.1, 61.2 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Стаття 20 ПК України визначає права контролюючого органу, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числіпісляпроведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України).
Відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
З метою поліпшення адміністрування податків, повноти декларування податкових зобов'язань в умовах впровадження спеціального програмного забезпечення для удосконалення діючих процедур проведення камеральних перевірок, що покращить якість матеріалів перевірок та сприятиме зменшенню термінів їх проведення, наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 року № 165 затверджено Методичні рекомендації щодо організації проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до пункту 2.1 Методичних рекомендацій камеральні перевірки даних, заявлених у податковій звітності, рекомендовано проводити протягом 30 календарних днів (якщо інше не передбачено Кодексом), що настають за граничним терміном отримання такої звітності.
Згідно з наказом Державної Податкової Служби України від 14 червня 2012 року № 516 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України» податкова звітність це документи, які відповідно до ПК України подаються платниками податків до органів ДПС і на підставі яких здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Пункт 2.2. Методичних рекомендацій передбачено, що перевірки можуть проводитися у два способи:
- в електронному вигляді;
- підрозділами податкового та митного аудиту / доходів і зборів з фізичних осіб шляхом зіставлення даних програмних продуктів, результатів автоматизованого контролю податкової звітності, інформації з інших джерел.
Рекомендовані етапи проведення камеральної (електронної) перевірки податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця містить пункт 2.5 Методичних рекомендацій.
Згідно з пунктом 3.1.3 Методичних рекомендацій, з метою виявлення та упередження можливих порушень податкового законодавства при камеральній (електронній) перевірці проводиться:
1) перевірка обґрунтованості застосування ставок податку (статті 193 - 195 Кодексу) і податкових пільг (стаття 197, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди), ратифіковані Верховною Радою України), правильності відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування
2) Попередня оцінка податкових декларацій і розрахунків щодо достовірності окремих звітних показників, наявності сумнівних фактів або невідповідностей, що вказують на можливі порушення податкового законодавства.
Як вбачається з Акту перевірки від 23 лютого 2017 року № 348/28-10-42-08/40075815, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків в ЄРПН, за період з 09 по 31 грудня 2015 року та зареєстрованих з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент формування вказаних податкових накладних, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування а електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час складання податкової накладної.
Згідно із загальним правилом реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН здійснюється не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою їх складання.
В той же час пунктом 39 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України термін реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, дата складання яких припадає на період з 01 липня по 30 вересня 2015 року (включно) продовжено.
Для таких податкових накладних/розрахунків коригування встановлюються такі строки реєстрації:
Податкові накладні складені з 1 по 15 день (включно) місяця у період з 01 липня по 30 вересня 2015 року підлягають реєстрації в ЄРПН до останнього дня (включно) місяця, в якому вони були складені;
Податкові накладні складені з 16 по останній день (включно) місяця у період з 01 липня по 30 вересня 2015 року підлягають реєстрації в ЄРПН до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем,в якому вони були складені;
Крім того, згідно з пунктом 35 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, при порушенні термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, складених до 01 жовтня 2015 року, не застосуються штрафні санкції, визначені пунктом 120-1 статті 120-1 розділу ІІ ПК України.
Приписами пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент формування вказаних податкових накладних) було передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.
Порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 120-1.3 статті 120-1 Податкового кодексу України).
У той же час, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII (набув чинності 01 січня 2016 року) у статті 120-1 Податкового кодексу України пункт 120-1.3 виключено.
Таким чином, податковим органам з 01 січня 2016 року (тобто і на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) надано право притягувати платників податків до відповідальності на підставі статті 120-1 Податкового кодексу України за порушення термінів реєстрації податкових накладних, складених з 01 жовтня 2015 року, без врахування застережень, які були передбачені пунктом 120-1.3 статті 120-1 ПК України.
Із системного аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, що право контролюючого органу на проведення камеральної перевірки передбачено статтею 75 ПК України, під час якої, у межах повноважень та відповідно до чинного законодавства виявлено порушення позивачем граничного строку реєстрації податкових накладних у ЄРПН, передбаченого статтею 201 ПК України, що є підставою для накладення на платника податку штрафу відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
Суд звертає увагу, що позивачем під час судового розгляду даної справи не оспорювався факт порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, про які зазначено у додатку № 1 до Акту від 23 лютого 2017 року № 348/28-10-42-08/40075815, та не надано доказів, які спростовують доводи відповідача в зазначеній частині.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем в ході судового розгляду не було надано суду належних та допустимих доказів, на підтвердження його вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя-доповідач В.І. Келеберда