Копія
Справа № 822/3323/17
іменем України
10 січня 2018 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.
за участі:секретаря судового засідання Мазій І.В. позивача - ОСОБА_1, представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 13 липня 2017 року № 0046921302/91 та № 0046911302/92.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13 липня 2017 року відповідачем винесено рішення № 0046921302/91 та № 0046911302/92 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Даними рішеннями до позивача застосовано штраф, а також нараховано пеню, а саме рішенням № 0046921302/91 нараховано штрафні санкції у розмірі 11515,06 грн., пеня - 4984,05 грн., рішенням № 0046911302/92 нараховано штрафні санкції у розмірі 2895,62 грн., пеня - 1018,21 грн.. Позивач вважає, що прийняті податковим органом рішення від 13 липня 2017 року № 0046921302/91 та № 0046911302/92 щодо застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) єдиного внеску не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню у судовому порядку.
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, що викладені у наданих суду письмових запереченнях та відзиві на позов. Зокрема зазначили, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні фактичні обставини.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем та зареєстрований як платник податків, перебуває на обліку в ДПІ у місті Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області, і є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
25 квітня 2017 року позивач з метою припинення підприємницької діяльності звернулася до ДПІ у місті Хмельницькому із заявою в якій просила надати інформацію щодо наявності або відсутності податкового боргу по платежах до бюджетів усіх рівнів (включаючи пеню та штрафні санкції).
Відповідачем 22 червня 2017 року на адресу позивача направлено листа № 7087/10/22-25-17 від 22.06.2017 року в якому зазначено, що станом на 22.06.2017 року згідно інтегрованих карток платника ІС "Податковий блок" у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 рахується заборгованість по сплаті єдиного внеску в сумі 4339,77 грн.
13 липня 2017 року Головним управління ДФС у Хмельницькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0046921302/91 ( яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 11515,06 грн., пеня - 4984,05 грн.) та № 0046911302/92 (яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 2895,62 грн., пеня - 1018,21 грн.).
Позивач, посилаючись на протиправність оскаржуваних рішень, як таких, що порушують його права та законні інтереси, звернувся до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що штраф за рішенням № 0046921302/91 від 13 липня 2017 року нараховано за період з 23.09.2013 року по 03.07.2017 року за несплату позивачем єдиного внеску за найманих працівників, а штраф за рішенням № 0046911302/92 від 13 липня 2017 року нараховано за період з 22.10.2013 року по 03.07.2017 року за несплату єдиного внеску за самого позивача.
Судом встановлено, що на підтвердження доводів про відсутність боргу із сплати єдиного внеску за найманих працівників (рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0046921302/91) у позивача, останнім надано до суду копію квитанції № 1502.588.3 від 16.05.2014 року, з якої вбачається, що 16.05.2014 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 суму єдиного внеску в розмірі 2460,37 грн. за період - квітень 2014 року, перераховано на рахунок 37199201012222, відкритий в ГУ ДКС України в Хмельницькій області, однак помилково вказана сума зарахована на рахунок по сплаті податку з доходів фізичних осіб, що виплачуються податковими агентами з доходів платника у вигляді заробітної плати, що не заперечувалося сторонами в судовому засіданні.
Не будучи платником податку з фізичних осіб позивач був необізнаний та не повідомлений відповідачем про сплату коштів з єдиного внеску на помилковий рахунок з 2014 року. Дана обставина з'ясована під час припинення підприємницької діяльності позивача.
13 червня 2017 року позивач зверталася до начальника ДПІ у місті Хмельницькому з заявою про повернення помилково сплачених коштів на податок з доходів фізичних осіб, що виплачуються податковими агентами з доходів платника у вигляді заробітної плати в сумі 2460,00 грн.
22 червня 2017 року відповідачем прийнято висновок № 1580 від 22.06.2017 року про повернення коштів ОСОБА_1 на її поточний рахунок.
В подальшому позивачем сплачено до податкового органу заборгованість по сплаті єдиного внеску в сумі 4339,77 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями № 0.0.798724084.1 від 03.07.2017 року на суму 1260,10 грн., № 0.0.798729435.1 від 03.07.2017 року на суму 2376,00 грн. та № 0.0.794138336.1 від 26.06.2017 року на суму 704,00 грн..
Суд надаючи правову оцінку спірним рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 13 липня 2017 року № 0046921302/91 та № 0046911302/92, виходив з наступного.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року N 2464-VI (далі - Закон N 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до ч. 2 ст. 8 та ст. 12 Закону N 2464 визначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону N 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону N 2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Як встановлено в ході судового розгляду справи, згідно наданої квитанції № 1502.588.3 від 16.05.2014 року позивачем сплачено єдиний внесок за період - квітень 2014, на рахунок 37199201012222, відкритий в ГУ ДКС України в Хмельницькій області.
Однак, позивачем було встановлено, що вказані кошти сплачені на невірний рахунок, на підставі чого 13 червня 2017 року позивач зверталася до начальника ДПІ у місті Хмельницькому з заявою про повернення помилково сплачених коштів на податок з доходів фізичних осіб, а також в подальшому сплатила заборгованість по сплаті єдиного внеску в сумі 4339,77 грн., що підтверджується квитанціями № 0.0.798724084.1 від 03.07.2017 року на суму 1260,10 грн., № 0.0.798729435.1 від 03.07.2017 року на суму 2376,00 грн. та № 0.0.794138336.1 від 26.06.2017 року на суму 704,00 грн..
Згідно розділу VII наказу Міністерства доходів і зборів України Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 р. N 449 (далі Інструкція №449), за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Відповідно до п. 8 розділу VI Інструкції №449 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відповідно до п. 11 ст. 9 Закону 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з п.11 ст. 25 Закону 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Суд звертає увагу відповідача, що для підтвердження факту несплати єдиного внеску, як і узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що платник єдиного внеску не вчиняв дії, спрямовані на перерахування єдиного внеску до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету в строк, встановлений п.1 ч.2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону 2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.11 ст. 25 Закону 2464. Помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений вказаною нормою Закону строк, а відтак і для застосування на підставі п.11 ст. 25 Закону штрафних (фінансових) санкцій.
Суд звертає увагу, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску, що було підтверджено належними доказами (платіжними дорученнями, звітами про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів) під час судового розгляду справи. А тому, суд вважає безпідставним та необґрунтованим твердження контролюючого органу, що помилка платника податків не може бути достатньою підставою для звільнення від застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату.
Вказаної правової позиції дотримується колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, провівши системний аналіз законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, та яка використана у рішенні Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 02.12.2015 р. у справі №21-3920а15.
Враховуючи фактичність виконання позивачем обов'язку сплати єдиного внеску за найманих працівників в 2014 році (хоча і на помилковий рахунок), суд вважає обґрунтованими обставини, що вказують на відсутність несплати єдиного внеску, а тому позовні вимоги в частині про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 13 липня 2017 року № 0046921302/91, підлягають задоволенню.
Щодо правомірності прийняття податковим органом рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 13 липня 2017 року № 0046911302/92, суд зазначає наступне.
Відповідачем встановлено, що у позивача наявна заборгованість за період з 22.10.2013 року по 03.07.2017 року по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позивачем надано до суду докази про сплату зазначеної заборгованості лише у 2017 році, проте, матеріали справи не містять доказів того, що платником єдиного внеску з 2013 року учинялися будь-які дії на перерахування єдиного внеску до державного бюджету за період з 22.10.2013 року по 03.07.2017 року.
Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (до яких відноситься позивач), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).
Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону № 2464-VI).
Відповідно до статті 25 Закону № 2464 встановлено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
В силу частини 13 статті 25 Закону № 2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Рішенням від 13 липня 2017 року № 0046911302/92 до позивача за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску нараховано штрафні санкції у розмірі 2895,62 грн., пеня - 1018,21 грн..
В ході судового розгляду відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, тоді як позивачем не спростовано допущене порушення.
За таких обставин, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 13 липня 2017 року № 0046911302/92 винесено відповідачем правомірно, а тому відсутні підстави для його скасування.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Як визначено ст. 139 ч. 3 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач сплатив судовий збір в розмірі 640,0 грн., що підтверджується квитанцією № 169 від 04 грудня 2017 року, який відповідно до наведеної норми підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 320,0 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 19, 241, 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 29000, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, буд. 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 39492190) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 13 липня 2017 року № 0046921302/91.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 320,00 грн. (триста двадцять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 19 січня 2018 року
Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_4
"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_4