Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 січня 2018 р. Верховному Суду
Справа № 820/5385/17 01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8
(в порядку ст. 290 КАС України)
В провадженні судді Харківського окружного адміністративного суду Білової О.В. знаходиться адміністративна справа № 820/5385/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Оберемка Євгена Анатолійовича предметом якої є:
- визнання неправомірним рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га, що розташована за межами населеного пункту на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області у власність для ведення особистого селянського господарства, яке викладено в листі від 18.08.2017, № Н-21142/0/6-19678/0/21-17;
- визнання неправомірними дій начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Євгена Анатолійовича Оберемка щодо відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га, що розташована за межами населеного пункту на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області у власність для ведення особистого селянського господарства, яке викладено в листі від 18.08.2017, № Н-21142/0/6-19678/0/21-17;
- зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у встановлений чинним законодавством термін, надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га, що розташована за межами населеного пункту на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до заяви від 24.07.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є інвалідом війни 2 групи (Афганістан). 24.07.2017 він звернувся з заявою, до якої були надані графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки та інші документи, до начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Оберемка Євгена Анатолійовича про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу сільгосподарського призначення, сіножатей яка розташована за межами населеного пункту на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області не більше 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у власність. У заяві також зазначено, що своїм правом на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства відповідно до ст.120 земельного кодексу позивач не скористався.
Листом від 18.08.2017 № Н-21142/0/6-19678/0/21-17 позивачу було відмовлено у наданні згоди, із посиланням на те, що триває децентралізація громад, створюються умови для проведення майбутніх земельних торгів, формуються переліки земельних ділянок для учасників АТО та вказано, що бажана для позивача земельна ділянка не входить до цього переліку. Позивач вважає таку відмову незаконною, посилаючись на те, що ним були надані усі необхідні документи для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відповідачем прийнято рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідач не погодився із позовними вимогами та надав відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що письмовою мотивованою відповіддю Головного управління «Про розгляд заяви» від 18.08.2017 №Н-21142/0/6-19678/0/21-17 позивачу було роз'яснено, а не відмовлено в його заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У зазначеній відповіді, на думку представника відповідача, жодним чином не йдеться про відмову позивачу в задоволенні його вищезазначеної заяви. На думку представника відповідача, позивач в позовних вимогах безпідставно трактує вищезазначену відповідь як відмову у наданні зазначеного дозволу, що є його суб'єктивним припущенням. Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки представник відповідача вважає, що така вимога не може бути задоволена судом, оскільки вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землевпорядної документації відноситься, на думку представника відповідача, до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
В провадженні Харківського окружного адміністративного суду, станом на 24 січня 2018 року, знаходяться типові справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги, зокрема: № 820/3656/17, № 820/6202/17, № 820/6347/17, № 820/6693/17, № 820/6704/17, № 820/220/18, № 820/284/18, № 820/293/18, № 820/294/18, № 820/295/18, № 820/296/18, № 820/297/18.
Доцільність розгляду зазначеної справи Верховним судом як типової справи полягає в тому, що по-перше: вирішення зазначених справ має велике соціальне значення у зв'язку зі значною кількістю звернень учасників АТО, членів сімей загиблих в АТО; по-друге: наявної тенденції щодо постійного надходження до провадження суду подібних справ з однаковими за змістом відповідями ГУ Держгеокадасту у Харківській області; по-третє: розгляд цієї справи як типової надасть можливість усунути розбіжності в судовій практиці щодо належного способу судового захисту прав позивачів. Так, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, як відповідачем, зазначається, що ним не прийнято будь-якого рішення за заявами осіб, які бажають отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а надана відповідь є по суті лише певним роз'ясненням. У зв'язку з такою позицією відповідача є підстави по-різному оцінювати вказані відповіді - як рішення суб'єкта владних повноважень про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як його дії щодо розгляду заяви або бездіяльність щодо неприйняття у спосіб, визначений законодавством, рішення про надання дозволу або відмову в його наданні. Також, щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, судова практика також не є сталою, з огляду на різне розуміння поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень. Так, відповідач по справам посилався на неможливість суду зобов'язати його прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вважаючи це втручанням у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Така саме практика здебільшого склалася у Харківському апеляційному окрузі.
При цьому, враховуючи, що спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Також, в новій редакції Кодексу адміністративного судочинства з'явилися нові приписи, які безпосередньо стосуються належного способу захисту, а саме: частина 4 статті 254, якою визначено, що:
- у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд;
- у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на зазначене, враховуючи, що частиною 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний суд визначений як найвищий суд у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законодавством, визначення належного способу захисту прав позивачів у зазначеній категорії справ створить підґрунтя для своєчасного та ефективного захисту прав позивачів та, як наслідок, для підвищення довіри до судової гілки влади.
Керуючись ст. 290 КАС України,
1. Відкрити провадження у типовій справі № 820/5385/17 та постановити рішення відповідно до ст. 290 КАС України.
Додатки:
- матеріали адміністративної справи № 280/5385/17, всього на ____ арк.;
- копії ухвал по типових адміністративних справах, всього на ____ арк.
Суддя Білова О.В.