Справа № 819/1432/17
22 грудня 2017 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді : Шульгача М.П.,
при секретарі: Музиці О. М.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, суд, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до прокуратури Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання видати довідку про те, що ОСОБА_1 реабілітована відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» у зв'язку з тим, що була необґрунтовано піддана репресіям позасудовим органом.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та пояснили, що згідно наказу Міністерства державної безпеки СРСР № 00386 від 20 жовтня 1948 року та на підставі протоколу особливої наради МДБ СРСР № 5 від 10 лютого 1950 року позивачку ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_4) ОСОБА_5 як члена сім'ї учасника підпілля ОУН виселено з с. Раштівці Гусятинського району Тернопільської області в Амурську область з конфіскацією майна. 07 липня 1992 року відповідачем УМВС України Тернопільської області позивачку реабілітовано на підставі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» як висланого з постійного місця проживання та позбавленого майна члена сім'ї учасника ОУН. Позивачка вважає, що вона підпадає реабілітації на підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», оскільки її було репресовано позасудовими органами в адміністративному порядку як члена сім'ї учасника підпілля, а тому звернулася з заявою до прокуратури Тернопільської області про видачу їй відповідної довідки. Проте позивачці було відмовлено у видачі, оскільки ОСОБА_4 не засуджувалась судом і не відбувала покарання, а мало місце лише виселення з постійного місця проживання та позбавлення майна. Таку відмову позивачка вважає незаконною, а тому просить видати довідку про визнання її особою, яку необґрунтовано піддано покаранню позасудовим органом і такою, що реабілітована відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні». Позивач та представник позивача просять позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, викладених в поданих письмових запереченнях. Додатково пояснила, що у прокуратури Тернопільської області відсутні підстави для визнання ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_4) ОСОБА_5 реабілітованою на підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», оскільки вона не засуджувалась судом та не піддавалась репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», «особливими нарадами», а мало місце лише виселення з постійного місця проживання та позбавлення майна в адміністративному порядку як члена сім'ї учасника ОУН, що є підставою для реабілітації на підставі ст. 3 цього Закону.
Щодо вимоги надати позивачці довідку про реабілітацію на підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», представник відповідача пояснила, що така довідка видається тільки реабілітованим особам, які підпадають під дію статті 1 і 2 цього Закону, за наслідками перевірки та на підставі висновків щодо кримінальних справ, зазначених у статті 1 і 2 Закону. Оскільки щодо позивачки така кримінальна справа не порушувалася, то у відповідача немає підстав для видачі їй такої довідки.
Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову
Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти:
Постановою особливої наради при Міністерстві державної безпеки СРСР від 16 квітня 1949 року батько позивачки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнаний винним за засуджений за ст. 54-1«а», ст. 54-11 Кримінального кодексу УРСР (1927 року) до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах.
22 грудня 1993 року ОСОБА_6 реабілітовано прокуратурою Тернопільської області як засудженого позасудовим органом, на підставі ст.1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», яка передбачає, що реабілітації підлягають особи, які були необґрунтовано засудженні судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку за вчинення «злочинів».
Судом також встановлено, що згідно наказу Міністерстві державної безпеки СРСР №00386 від 20 жовтня 1948 року та на підставі протоколу особливої наради МДБ СРСР №5 від 10 лютого 1950 року ОСОБА_1 разом з її матір'ю ОСОБА_7, як членів сім'ї учасника підпілля ОУН виселено з с. Рашівці Гусятинського району Тернопільської області в Амурську область з конфіскацією майна.
07 липня 1992 року ОСОБА_1 та її матір ОСОБА_7 рішенням УМВС України в Тернопільській області реабілітовано як висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна членів сім'ї учасника ОУН, на підставі ст. З Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», яка передбачає, що реабілітації підлягають особи, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Не погоджуючись із тим, що її віднесено до категорії реабілітованих на підставі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», ОСОБА_1 звернулася до прокуратури Тернопільської області із заявою про перегляд рішення про визнання її реабілітовано на підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Листом від 12 липня 2017 року прокуратурою Тернопільської області ОСОБА_1 було відмовлено у її зверненні щодо визнання її реабілітованою на підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», оскільки вона не засуджувалась судом та не піддавалась репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», «особливими нарадами» за вчинення «злочинів», а мало місце лише виселення з постійного місця проживання та позбавлення майна в адміністративному порядку як члена сім'ї учасника ОУН, що є підставою для реабілітації на підставі ст. 3 цього Закону.
Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» № 962-ХІІ від 17 квітня 1991 року поновлює права, встановлює компенсації за незаконні репресії та пільги реабілітованим.
Стаття 1 цього Закону визначає, вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необгрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Зі змісту цієї статті вбачається, що обов'язковою умовою для визнання особи репресованою відповідно до цієї статті є факт, що особа була засуджена судами або піддана репресіям позасудовими органами за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини. Проте, в матеріалах справи не міститься доказів того, що ОСОБА_1 була засуджена судами або позасудовими органами. Із матеріалів справи вбачається, що позивачку разом з її матір'ю було виселено з с. Раштівці Гусятинського району Тернопільської області в Амурську область з конфіскацією майна як членів сім'ї учасника підпілля ОУН. Це підтверджується випискою з протоколу № 5 особливої наради при міністрі Державної Безпеки Союзу РСР від 10 лютого 1950 року, висновком відділу УВС Тернопільської області від 07 липня 1992 року, довідкою ВІТ при УМВС України в Тернопільській області від 11 жовтня 2005 року № 6/147-р. А тому, позивачка підпадає під дію статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», відповідно до якої реабілітовано всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Стаття 7 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» визначає порядок застосування статей 1 і 2 цього Закону, а саме вказує, що органи прокуратури у взаємодії з органами державної безпеки проводять перевірки та складають відповідні висновки щодо всіх кримінальних справ, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону,
рішення по яких не були скасовані до моменту його прийняття. На реабілітованих осіб органи прокуратури видають відповідні довідки.
Оскільки кримінальна справа про засудження ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_7) ОСОБА_5 відсутня, таким чином позивачка не підпадає під дію статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», а тому суд приходить до висновку, що прокуратурою Тернопільської області правомірно відмовлено ОСОБА_1 у видачі довідки про те, що вона реабілітована відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 грудня 2017 року.
Головуючий суддя Шульгач М.П.
копія вірна
Суддя Шульгач М.П.