04 вересня 2017 р. Справа № 804/4660/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В
при секретарі судового засідання Пасічник Т.В.
за участю:
представника позивача Крамаренко Г.М.
представника відповідачів Поліщук М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі питання щодо закриття провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровська теплоцентраль» до головного державного аудитора Східного офісу Держаудитслужби Ярко Ірини Михайлівни, головного державного аудитора відділу операційного аудиту Східного офісу Держаудитслужби Ребрик Олени Миколаївни, головного державного аудитора відділу контролю в галузі промисловості, енергетики, транспорту та фінансових послуг Східного офісу Держаудитслужби Швець Наталії Анатоліївни, державного фінансового інспектора відділу контролю в галузі промисловості, енергетики, транспорту та фінансових послуг Східного офісу Держаудитслужби Наттієвої Анастасії Андріївни про визнання дій протиправними, -
20.07.2017 року Приватне акціонерне товариство «Дніпровська теплоцентраль» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до головного державного аудитора Східного офісу Держаудитслужби Ярко Ірини Михайлівни, головного державного аудитора відділу операційного аудиту Східного офісу Держаудитслужби Ребрик Олени Миколаївни, головного державного аудитора відділу контролю в галузі промисловості, енергетики, транспорту та фінансових послуг Східного офісу Держаудитслужби Швець Наталії Анатоліївни, державного фінансового інспектора відділу контролю в галузі промисловості, енергетики, транспорту та фінансових послуг Східного офісу Держаудитслужби Наттієвої Анастасії Андріївни про визнання протиправною та скасування вимоги № 04-05-15/3185 від 05.04.2017 року про усунення виявлених ревізією порушень.
Ухвалою суду від 24.07.2017 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
03.08.2017 року на виконання ухвали суду позивачем було подано уточнену позовну заяву в якій суб'єктний склад змінено не було, однак прохальна частина позову була викладена в наступній редакції:
- визнати протиправними дії головного державного аудитора Східного офісу Держаудитслужби Ярко Ірини Михайлівни, головного державного аудитора відділу операційного аудиту Східного офісу Держаудитслужби Ребрик Олени Миколаївни, головного державного аудитора відділу контролю в галузі промисловості, енергетики, транспорту та фінансових послуг Східного офісу Держаудитслужби Швець Наталії Анатоліївни, державного фінансового інспектора відділу контролю в галузі промисловості, енергетики, транспорту та фінансових послуг Східного офісу Держаудитслужби Наттієвої Анастасії Андріївни щодо відображення в акті ревізії фінансово - господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Дніпровська теплоцентраль» за період з 01.01.2011 року по 13.03.2017 року № 04.05-19/2 висновків про наявність з боку ПрАТ «Дніпровська ТЕЦ» порушень ст.ст. 52, 58, 62 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року № 514 - VI із змінами, Статутів Товариства, Положення про Виконавчий орган ПрАТ «Дніпровська ТЕЦ» затвердженого рішенням Загальних зборів Товариства (протокол від 17.09.2015 р. № 1); ст.ст. 7,8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464 - VI із змінами; вимог п. 6.3.2 ДСТУ Б Д, 1.1-3:2013 «Настанова щодо визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 27.08.2013 року № 305, 4.1.2 ДСТУ БД 1.1.-3:2013 «Настанова щодо визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва» дод. А1 13, А 2.13, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 28.07.2013 р. № 405; вимог ст.ст. 256, 257, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435 - IV, п. 5 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. № 237.
В судовому засіданні на розгляд сторін було поставлено питання щодо закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Представник позивача заперечувала проти закриття провадження у справі посилаючись на те, що оскаржуються дії посадових осіб Східного офісу Держаудитслужби, а не сам акт ревізії, у зв'язку із чим, справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Представник відповідачів проти закриття провадження у справі не заперечувала та пояснила, що включення до акту ревізії певних висновків посадових осіб, які проводили перевірку, не можуть бути предметом розгляду у суді, у зв'язку із, чим провадження у справі підлягає закриттю.
Суд заслухав думку представників сторін при винесенні рішення із вказаного питання, виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь - які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Викладені положення кореспондуються з нормами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, відповідно до яких, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Під нормативно - правовими актами розуміються рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб, і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.
Під правовими актами індивідуальної дії розуміються рішення, які є актами одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. Конституційним Судом України в рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 року (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
В ході розгляду справи було встановлено, що позивачем фактично оскаржуються висновки Акту ревізії фінансово - господарської діяльності ПрАТ «Дніпровська теплоцентраль» за період з 01.01.2011 р. по 30.11.2016 р. № 04.05-19/2 від 13.03.2017 року, складеного посадовими особами Східного офісу Держаудитслужби, в частині встановлення порушень норм законодавства та нанесення матеріальної шкоди (збитків) бюджету та підприємству.
Суд зазначає, що загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, згідно з яким, акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.
За змістом частини першої статті 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року № 2939-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.
Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій посадової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки (ревізії), наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу, (ревізії); дій щодо проведення ревізії без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.
Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою та її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас, судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.
Отже, предметом оскарження відповідно до статті 13 Закону України № 2939-XII, є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.
Тобто, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Посилаючись на статтю 13 Закону України № 2939-XII, позивач фактично оскаржує акт ревізії (висновки), що унеможливлює розгляд такого спору в судовому порядку.
Таку правову позицію стосовно вирішення спорів цієї категорії висловив Верховний Суд України у постанові від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13.
У відповідності до абзацу другого частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
За таких обставин, суд зазначає, що з урахуванням правової позиції Верховного Суду України та наявності на момент розгляду справи судом постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровська теплоцентраль» до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними дії Східного офісу Держаудитслужби по пред'явленню вимоги про усунення виявлених порушень законодавства під час ревізії фінансово - господарської діяльності ПрАТ «Дніпровська теплоцентраль» № 04-05-15/3185 від 05.04.2017 р. (справа №804/3045/17), яким у задоволенні позову відмовлено, оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо складання акту ревізії, викладення у ньому висновків не можуть бути предметом спору, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження в адміністративній справі закрити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 КАС України.
Повний текс постанови складено 11.09.2017 року.
Суддя І.В. Тулянцева