18 січня 2018 року м. Ужгород№ 807/929/17
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шешеня О.М.
при секретарі Стенавська А.М.
за участю:
позивача: ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2;
відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, представник - ОСОБА_3;
третя особа: Тур'є-Пасічанська сільська рада, представник - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа - Тур'є-Пасічанська сільська рада про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у відмові у наданні дозволу при розгляді клопотання та зобов'язання вчинити дії, порядок розгляду якого передбачений Земельним Кодексом України, а саме надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Тур'є-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області відповідно до поданого позивачем клопотання.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 26 травня 2017 року позивач звернулася відповідно до порядку, що передбачений Земельний кодексом України (далі - ЗК України) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області в межах його повноважень відповідно до ст. 122 ЗК України з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Тур'є-Пасічанської сіслькьої ради, Перечинського району Закарпатської області.
За результатами розгляду клопотання, позивач отримала лист від 29.06.2017 № В-1187/2-4581/6-17, яким їй відмовлено у наданні дозволу по причині та підставі, що не передбачена ЗК України.
Дані дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують її конституційні права та інтереси.
В подальшому, представником відповідача до суду було надано клопотання про залучення Тур'є-Пасічанської сільської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (а.с.44).
У судовому засіданні 30.11.2017 року, протокольною ухвалою суду було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тур'є-Пасічанську сільську раду (далі - третя особа), (а.с.54).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у запереченнях на адміністративний позов (а.с.30-37) та просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, заяву про розгляд справи без його участі суду не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.
Розглянувши подані сторонами документи та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач звернулася до відповідача з клопотанням від 26 травня 2017р., у якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Тур'є-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області (а.с.38).
Дане клопотання зареєстроване у Головному управлінні Держгеокадастру у Закарпатській області за № В-1187/2/5-17 від 29.05.2017р.
Листом відповідача від 29.06.2017р. № В-1187/2-4581/6-17 «Щодо розгляду клопотання», позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Незаконність, на думку позивача, вказаного рішення й стала підставою для звернення до суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі, а також враховуючи предмет розгляду даної справи і надані сторонами та третьою особою докази у даній справі й вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.
Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відмови у наданні дозволу при розгляді клопотання ОСОБА_4 від 26.05.2017 року, яке зареєстроване за № В-1187/2/5-17 від 29.05.2017 року та зобов'язання повторно розглянути клопотання підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України: громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з положеннями частини шостої статті 118 ЗК України: громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).
Частиною десятою статті 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Згідно з ч. 11 ст. 118 ЗК України: у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.
Згідно з ч. 1 п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.
Частинами першою і другою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пунктів 31, 32, ч. 4 Положення про Державну службу з питань геодезії картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань:
розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи;
вносить у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин.
Виходячи з аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області уповноважене надавати дозволи на розробку проекту землеустрою, зокрема, що стосується земель сільськогосподарського призначення, у встановленому законом порядку.
На підставі наведеного суд дійшов до висновку, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність приймають органи, визначені в статтях 116, 118 ЗК України. Надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у статті 118 ЗК України. Рішення, дію або бездіяльність цих органів щодо надання земельних ділянок може бути оскаржено до суду.
Тобто приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади.
Таким чином, формальну відмову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у листі від 29.06.2017 року № В-1187/2-4581/6-17, суд розцінює як перешкоджання в реалізації права на безоплатну приватизацію земельної ділянки гр. ОСОБА_1, в порядку, визначеному статтею 118 ЗК України.
Разом з тим, суд вважає за необхідне, - зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 26.05.2017 року, яке зареєстроване за № В-1187/2/5-17 від 29.05.2017 року.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Зокрема, такого висновку дотримується також й Європейський суд з прав людини у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23.01.2014 року (Заява № 19336/04, рішення набуло статусу остаточного від 02.06.2014 року).
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України: суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки є клопотання позивача від 26.05.2017 року, яке зареєстроване за № В-1187/2/5-17 від 29.05.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому відповідач зобов'язаний знову розглянути дане клопотання.
Враховуючи вищеописане, суд дійшов висновку, що належним захистом порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 26.05.2017р., оскільки саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною не відновлює порушеного права позивача на прийняття останнім вмотивованого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою або вмотивованої відмови у наданні такого дозволу.
При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.
Отже, встановлені судом обставини справи та наведені норми чинного законодавства свідчать про те, що відповідачем, при вчиненні оскаржуваних дій, не дотримано зазначених принципів, зокрема, останнім відмовлено позивачу без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття правомірного рішення.
В той же час, щодо позовної вимоги стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Тур'є-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, суд зазначає наступне.
Дана позовна вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету ОСОБА_6 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженнями є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.
При цьому, з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, позовні вимоги де позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність задоволенню не підлягають, оскільки вирішення питання щодо надання такого дозволу є виключною компетенцією відповідача, а суд не вправі перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які за законодавством віднесенні до компетенції іншого органу державної влади.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України: суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини та беручи до уваги надані сторонами докази по справі, враховуючи приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, відповідач належними та допустимими доказами лише частково довів суду правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України: при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України: при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 243, 245, 248, 255, 295 КАС України, суд, -
1.Позов ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа: Тур'є-Пасічанська сільська рада - задовольнити частково.
2.Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відмови у наданні дозволу при розгляді клопотання ОСОБА_4 від 26.05.2017 року, яке зареєстроване за № В-1187/2/5-17 від 29.05.2017 року.
3.Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716) повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 (88000, Закарпатська обл. м. Ужгород, вул. Ракоці, 10/8, РНОКПП НОМЕР_1) від 26.05.2017 року, яке зареєстроване за № В-1187/2/5-17 від 29.05.2017 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Тур'є-Пасічанської сільської ради, Перечинського району, Закарпатської області.
4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716) на користь ОСОБА_4 (88000, Закарпатська обл. м. Ужгород, вул. Ракоці, 10/8, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 640,00 (шістсот сорок гривень) грн.
5.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII «Перехідних положень» КАС України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р.).
СуддяОСОБА_7
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 18 січня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення було виготовлено та підписано 24 січня 2018 року.