Справа № 2-4094/09
н/п 6/766/136/18
23.01.2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Дорошинської В.Е.
при секретарі Лисенко К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали подання Дніпровського районного ВДВС у місті Херсоні Головного управління юстиції у Херсонській області про примусове входження, для проведення виконавчих дій спрямованих на виконання рішення суду,-
До суду надійшло подання Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про примусове входження до житла.
Подання обґрунтовано тим, що на примусовому виконані Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, перебуває виконавчий лист № 2-4094/09, виданий 03.12.2009 року Дніпровським районним судом м. Херсона, про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, на користь ПАТ «Укргазбанк». Оскільки рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено просить надати дозвіл на примусове входження до будинку №48 по вул. О.Гончара(Щорса) в п. Антонівка, м. Херсона з метою перевірки майнового стану боржника ОСОБА_1, 15.10.1968р.н. та опису належного йому майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Державний виконавець в судове засідання надала заяву про розгляд справи без її її участі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
На примусовому виконані Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, перебуває виконавче провадження №48727322 з примусового виконання виконавчого листа №2-4094/09, виданий 03.12.2009 року Дніпровським районним судом м. Херсона, про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, на користь ПАТ «Укргазбанк» в сумі 77285,64дол. США, що еквівалентно гривні та становить 619057,98 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено уст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла. У частинах 1, 2ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року,Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року,ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року,ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції Україниі міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
В матеріалах подання відсутні будь-які докази того, що боржник перешкоджає вільному доступу державного виконавця до належного йому житла та земельної ділянки.
Додані до подання акти державного виконавця від 23.03.2017 року, 18.05.2017 року про те, що він не зміг потрапити до житлового будинку боржника та вимоги державного виконавця не є належними доказами перешкоджання ним державному виконавцю вільному доступу до його будинку.
Із доданих до подання актів не вбачається часу проведення виконавчих дій, які могли проводитись у час перебування боржника на роботі, лікуванні, у відпустці, тому вказаний акти не можуть вважатися належними і допустимими доказами для надання дозволу на примусове проникнення в житло боржника. Державним виконавцем не встановлені та не опитані сусіди щодо проживання чи не проживання боржника у цьому будинку.
Крім того, фіксування державним виконавцем у акті того факту, що двері та ворота закриті, не дають підстав вважати, що йому чинились перешкоди для проникнення в приміщення.
За таких обставин та з огляду на відсутність належних доказів щодо перешкоджання боржником вільному доступу до його будинку державного виконавця, зважаючи також на те, що проникнення до житла є крайньою мірою, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні подання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 439 ЦПК України, суд,
В задоволенні подання Дніпровського районного ВДВС у місті Херсоні Головного управління юстиції у Херсонській області про примусове входження, для проведення виконавчих дій спрямованих на виконання рішення суду - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Херсонської області через Херсонський міський суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.Е. Дорошинська