Справа № 745/226/14 Провадження № 22-ц/795/144/2018 Головуючий у I інстанції - Даньков О. М. Доповідач - Онищенко О. І.
Категорія - цивільна
23 січня 2018 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Губар В.С., Кузюри Л.В.
при секретарі: Бивалькевич Т.В.
Позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»
Відповідач: ОСОБА_2
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2
На заочне рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 01 липня 2014 року (суддя Даньков О.М.), постановлене у місті Чернігові, повний текст складено 01 липня 2014 року,
У березні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, посилаючись на те, що 22 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №CNXRRC08680142, за умовами якого банк надав відповідачу кошти в сумі 5335 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.04.2010 року. В порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, а тому утворилась заборгованість, яка станом на 30 січня 2014 року становить 21466,88 грн, яку і просить позивач стягнути на його користь з ОСОБА_2
Заочним рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 01 липня 2014 року позовні вимоги позивача задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 21466,88 грн заборгованості за кредитним договором та 243,60 грн судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог банку. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції було постановлено рішення без з'ясування фактичних обставин справи та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Кошти, отримані в кредит ОСОБА_2, були витрачені за цільовим призначенням, а саме на придбання транспортного засобу - мопеду. Після виникнення заборгованості по кредиту,за доводами відповідача, мопед було забрано працівниками банку, але кошти від його реалізації не пішли на погашення боргу, а використані банком на власний розсуд. За таких обставин відповідач вважає, що ним повністю погашено кредитну заборгованість. Крім того, про судове рішення та розгляд справи про стягнення з нього заборгованості він дізнався зі спливом значного часу, а тому має право на подання клопотання про застосування судом строків позовної давності, оскільки банк звернувся до суду з позовом зі спливом строку позовної давності. Також ОСОБА_2 вважає, що судом неправомірно стягнуто з нього пеню та штрафи, оскільки це є подвійним стягненням, яке заборонено ст. 61 Конституції України. Також на думку апелянта, підлягає зменшенню розмір стягнутої з нього комісії, оскільки більша частина боргу ним сплачена.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач вказує, що грошові кошти від реалізації заставного майна (мопеда) в сумі 1542 грн враховані банком в розрахунок заборгованості шляхом зменшення суми заборгованості за кредитом з 4274,05 грн до 2732,05 грн. Також банк посилається на неможливість застосування строків позовної давності, оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про їх застосування, яка повинна бути подана до винесення судом першої інстанції рішення. Стягнення комісії, пені та штрафів за невиконання умов договору передбачена договором укладеним між банком та ОСОБА_2, а тому його умови повинні виконуватись відповідачем в обов»язковому порядку.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
По справі встановлено, що 22 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №CNXRRC08680142, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 5335 грн на строк 24 місяці з 22.04.2008 року по 22.04.2010 року включно на придбання товару зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач ОСОБА_2 підтвердив свою згоду, що підписана заява разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір, що підтверджується підписом у заяві позичальника (а.с.7). Також в заяві відповідач підтвердив, що він отримав кредитну картку НОМЕР_1 та ПІН.
Відповідно до п.п.3.2.7, 3.2.9 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які є невід'мною частиною кредитного договору, ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання погашати кредит у порядку та строки відповідно до заяви, сплатити відсотки за користування кредитом та винагороду; повністю повернути кредит до дати, зазначеної у заяві. При непогашенні кредиту в строки, зазначені в заяві, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється відповідно до п.4.2 цих Умов з дати виникнення простроченої заборгованості.
ОСОБА_2 порушив умови вищевказаного кредитного договору щодо своєчасного повернення позивачеві наданих грошових коштів зі сплатою відповідних відсотків за користування кредитом, внаслідок чого станом на 30 січня 2014 року утворилась заборгованість, яка визначена банком у розмірі 21466,88 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 2732,05 грн; заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 351,04 грн; заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 1109,68 грн; пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором в сумі 15775,69 грн; штрафу( фіксована частина) 500 грн та штрафу ( процентна складова) 998,42 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, в зв'язку з чим має заборгованість по наданому кредиту в сумі 21466,88 грн.
Проте, з таким висновком суду частково не погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки по рахунку (а.с.4-5, 98-99) останній платіж ОСОБА_2 сплачено 19 листопада 2008 року. Станом на 27 грудня 2010 року заборгованість відповідача перед банком по тілу кредиту становила 4274,05 грн. У 2011 році банком було реалізовано предмет застави - мопед, і кошти від його реалізації в розмірі 1542 грн було враховано при розрахунку заборгованості позичальника, а саме зменшено заборгованість по тілу кредиту з 4274,05 грн до 2732,05 грн. І саме на вказану суму заборгованості у відповідності до до п.4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) банком було нараховано заборгованість за відсотками у розмірі 351,04 грн. Відповідачем вказаний розрахунок не спростований.
За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Позивач нарахував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що є незаконним, а тому в задоволенні позовних вимог банку щодо стягнення з відповідача комісії слід відмовити.
Щодо вирішення позовних вимог про стягнення пені та штрафів (фіксованої частини та процентної складової) слід врахувати наступне.
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що стягнення одночасно пені і штрафу, нарахованих за порушення строків проведення сплати коштів за кредитом, не відповідає вимогам закону та є подвійним стягненням, тому у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості за пенею у розмірі 15775,69 грн слід відмовити.
Згідно п.5.3. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості.
Враховуючи, що ОСОБА_2 було порушено умови кредитного договору щодо сплати коштів у визначені договором строки, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню штрафи - 500 грн (фіксована частина) та 998,42 грн (процентна складова).
Отже, загальна сума заборгованості, з урахування тіла кредиту, процентів, штрафів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором, укладеним між ними 22 квітня 2008 року, становить 4581,51 грн, яка складається з: 2732,05 грн заборгованість по кредиту, 351,04 грн заборгованість по відсотках за користування кредитом, 500 грн штраф ( фіксована частина) 998,42 грн ( процентна складова).
Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності не можуть бути прийняті судом до уваги з таких підстав.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Оскільки ОСОБА_2 при розгляді справи судом першої інстанції до винесення ним оскаржуваного рішення не заявляв про пропуск банком строку позовної давності, зазначена заява не може бути предметом розгляду на стадії апеляційного провадження.
Посилання відповідача на те, що за місцем його роботи у листопаді та грудні 2017 року було стягнуто 2060 грн та 520 грн, не впливають на висновок суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, оскільки апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції на час його ухвалення, а питання щодо здійснення платежів на виконання оскаржуваного рішення суду після його ухвалення можуть бути вирішені в рамках відкритого виконавчого провадження.
Враховуючи викладене в сукупності, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
При цьому відповідно до положень ч.13 ст.141 ЦПК України належить змінити розподіл судових витрат.
Згідно ч.ч.1, 10 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Як вбачається з позовної заяви, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 21466,88 грн. За подання позову банком сплачено 243,60 грн у відповідності до п/п 1п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом). Враховуючи, що апеляційним судом стягується 4581,51 грн заборгованості, позовні вимоги банку задоволено на 21,3%. Отже, за розгляд справи судом першої інстанції з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 51,89 грн судового збору (243,60 грн х 21,3%).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду і відмовити в задоволенні позовних вимог банку в повному обсязі. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 267,96 грн судового збору. Враховуючи, що скаргу задоволено частково (на 78,7%), з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 210,88 грн судового збору (267,96 грн х 78,7%). Провівши взаємозалік, остаточно з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 158,99 грн (210,88 грн - 51,89 грн) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Скасувати заочне рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 01 липня 2014 року.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк « ПриватБанк» з ОСОБА_2 4581,51 грн заборгованості за кредитним договором № CNXRRC08680142 від 22.04.2008 року; з них 2732,05 грн заборгованість по кредиту, 351,04 грн заборгованість по відсотках за користування кредитом, 500 грн штраф ( фіксована частина) 998,42 грн ( процентна складова).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк « ПриватБанк»158 грн 99 коп. у відшкодування судового збору.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 24 січня 2018 року.
Головуючий:Судді: