Справа № 577/282/18
Провадження № 6/577/25/18
"23" січня 2018 р.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Буток Т.А.
при секретарі Степановій І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням старшого державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України,-
Старший державний виконавець Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним поданням, погодженим з начальником відділу, в якому просить тимчасового обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань за виконавчим листом № 2-577/390/14, виданим 18.03.2015 року Конотопським міськрайонним судом, про стягнення на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку на утримання дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними повноліття. Подання обгрунтовує тим, що на виконанні у Конотопському МРВ ДВС ГТУЮ перебуває виконавчий лист № 2-577/390/14, виданим 18.03.2015 року Конотопським міськрайонним судом, про стягнення на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку на утримання дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними повноліття. Боржник рішення суду не виконує, на виклик державного виконавця не з'являється. До того ж боржник сплачував аліменти не регулярно та не в повному обсязі, а останні 4 роки взагалі не сплачує, в результаті чого за ним утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці, а саме 27069,11 грн. Відповідно до отриманих відповідей, майна, зареєстрованого за ОСОБА_6 не виявлено. Згідно повідомлення Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України боржник офіційно не працює та інших видів заробітку (доходу) не має, рахунки в банках та банківських установах відсутні. 05.12.2017 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою, зазначеною у виконавчому документі, а саме: м. Конотоп, вул. І.Франка, 37/102, де було встановлено, що боржник за вказаною адресою не проживає. За інформацією Державної прикордонної служби України від 24.11.2017 року, ОСОБА_2 регулярно перетинає державний кордон України. Таким чином боржник ухиляється від виконання своїх зобов'язань за виконавчим листом, на підставі ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” просить тимчасово обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.
Старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Конотопського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якій просить подання розглядати без її участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що подання не підлягає задоволенню.
18.03.2015 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області виданий виконавчий лист №2-577/390/14 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку на утримання дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними повноліття.
За вказаним виконавчим листом старшим державним виконавцем Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_7 відкрито виконавче провадження, яке передано державному виконавцю Коротченко Д.С., та згідно розрахунку станом на 01.01.2018 року заборгованість по аліментам складає 27 069 грн. 11 коп.
Згідно інформації Державної прикордонної служби України від 24.11.2017 року, ОСОБА_2 регулярно перетинає державний кордон України, саме: 11.08.2016 року - виїзд; 11.08.2016 року - в'їзд; 23.08.2016 року - виїзд; 27.12.2016 року - в'їзд; 26.01.2017 року - виїзд; 10.02.2017 року - в'їзд; 25.11.2017 року - виїзд.
Відповідно до ч.1, 4 ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування і може бути обмежена у здійсненні такого права лише у випадках, встановлених законом.
Ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 18 ч. 3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Згідно ч. 1, 3, 4 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Відповідно до положення ч. 2, 3 статті 12 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за поданням державного виконавця за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником своїх зобов'язань.
Окрім того, застосування таких обмежень може мати місце тільки у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.
В судовому засіданні було встановлено, що державним виконавцем не надано достатніх доказів того, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язань.
Саме по собі посилання про відсутність майна не свідчить про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Відсутність офіційних доходів також не може свідчити про ухилення від сплати заборгованості, оскільки державним виконавцем не встановлено чи намагається боржник працевлаштуватися та чи перебуває на обліку в центрі зайнятості.
Також державним виконавцем не надано більше доказів того, що ним відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” було вичерпано весь передбачений перелік заходів щодо примусового виконання рішення або всі вони виявилися безрезультатними.
За таких обставин, суд вважає, що подання старшого державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України є передчасним, оскільки наведені у ньому обставини і додані до нього документи не можуть бути в даному випадку визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання рішення в контексті положень ст. 441 ЦПК України, ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” та ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, тому підстав для встановлення щодо боржника такого обмеження немає.
Керуючись ст. 33 Конституції України, ст.ст. 11, 31, 52, 68 Закону України “Про виконавче провадження”, ст.ст. 1, 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, ст. 12, 441 ЦПК України, суд
В задоволені подання старшого державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Сумської області шляхом подання апеляційної скарги до Конотопського міськрайонного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяОСОБА_8