Справа № 214/5501/17
2/214/909/18
Іменем України
12 січня 2018 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Прасолова В.М.
при секретарі - Усік М.О.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на оформлення документів для тимчасового виїзду за кордон малолітньої дитини та надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди та супроводу батька, суд -
Позивачка ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить: надати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, дозвіл на оформлення документів для тимчасового виїзду за кордон її малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, як його матері, без згоди та супроводу батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 Дніпропетровська обл., до інших країн світу, таких як: Єгипет, Туреччина, Болгарія, Польща, Російська Федерація, Автономна Республіка Крим, Білорусь, Об'єднані Арабські Емірати, Франція, Італія, Іспанія, Нідерланди, Чорногорія, Австрія, Велика Британія, Німеччина, Швейцарія, Чехія, Словаччина, Греція, Словенія, Хорватія, Грузія, Азербайджан, Вірменія, Туніс, Сполучені Штати Америки, Абхазія, Австралія, Аргентина, Багамські острови, Барбадос, Бельгія, Бразилія, Угорщина, Данія, Домініканська Республіка, Ізраїль, Індія, Індонезія, Ісландія, Ірландія, Канада, Кіпр, Китай, Куба, Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія, Мавританія, Мальдівські острови, Мексика, Монако, Маршалові острови, Непал, Нова Зеландія, Таїланд, Норвегія, Панама, Перу, Катар, Кувейт, Португалія, Румунія, Сирія, Сан-Марино, Сейшельські острови, Сінгапур, Соломонові острови, Фіджі, Філіппіни, Чилі, Швеція, Швейцарія, Шрі-Ланка, Ямайка, Японія, Південно-Африканська Республіка, - в період одного року з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у даній справі; надати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон її малолітнього сина гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в її супроводі як матері без згоди та супроводу батька гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2., до інших країн світу, таких як: Єгипет, Туреччина, Болгарія, Польща, Російська Федерація, Автономна Республіка Крим, Білорусь, Об'єднані Арабські Емірати, Франція, Італія, Іспанія, Нідерланди, Чорногорія, Австрія, Велика Британія, Німеччина, Швейцарія, Чехія, Словаччина, Греція, Словенія, Хорватія, Грузія, Азербайджан, Вірменія, Туніс, Сполучені Штати Америки, Абхазія, Австралія, Аргентина, Багамські острови, Барбадос, Бельгія, Бразилія, Угорщина, Данія, Домініканська Республіка, Ізраїль, Індія, Індонезія, Ісландія, Ірландія, Канада, Кіпр, Китай, Куба, Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія, Мавританія, Мальдівські острови, Мексика, Монако, Маршалові острови, Непал, Нова Зеландія, Таїланд, Норвегія, Панама, Перу, Катар, Кувейт, Португалія, Румунія, Сирія, Сан-Марино, Сейшельські острови, Сінгапур, Соломонові острови, Фіджі, Філіппіни, Чилі, Швеція, Швейцарія, Шрі-Ланка, Ямайка, Японія, Південно-Африканська Республіка, - в період одного року з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у даній справі.
В обґрунтування позову зазначила наступне. 11.09.2010 року між нею ОСОБА_2 та ОСОБА_3, було укладено шлюб. Від шлюбу мають спільного сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2017 року по справі № 200/6174/16-ц шлюб між нею та ОСОБА_3 розірвано та вирішено стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти в розмірі 1000 грн. на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття. Ще перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_3 неодноразово помічала, що останній приймав пасивну участь у вихованні та розвитку сина ОСОБА_9. Фактично не спілкувався з ним, не піклувався про здоров'я сина, духовний та фізичний розвиток останнього, не цікавився його інтересами, бажаннями, дозвіллям та переживаннями, фактично ж ОСОБА_3 не мав будь-якого інтересу до дитини. Після розірвання між ними шлюбу, коли виникло питання про поділ спільного майна набутого під час шлюбу, ОСОБА_3 згадав про наявність в нього сина та маніпулюючи її материнськими почуттями почав усіляко погрожувати їй, що у випадку, якщо вона не відмовиться від позовних вимог, він перешкоджатиме їй у здійсненні її материнських прав та обов'язків, у тимчасовому вивезенні дитини на відпочинок, оздоровлення або змагання за кордон, шляхом ненадання передбаченої законодавством України нотаріальної згоди, незважаючи на те, що вказані дії останнього шкодитимуть інтересам сина.
Слід зазначити, що після розірвання шлюбу (як власне і до нього) їхній з відповідачем син постійно проживає разом з нею за місцем її реєстрації: АДРЕСА_1, відвідує Комунальний заклад освіти «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №209 комбінованого типу» Дніпропетровської міської ради, є членом Дніпропетровської обласної федерації тхеквондо ВТФ і тренується у СК «Барс». Від самого народження син знаходиться на її утриманні, постійно піклується про нього, займається його здоров'ям, фізичним та духовним розвитком, розширенням світогляду сина.
Станом на сьогоднішній день жодної участі у вихованні сина відповідач не приймає, будь-якої матеріальної чи іншої допомоги по утриманню та вихованню сина відповідач не надає, аліменти не сплачує, а син перебуває на її повному матеріальному утриманні.
На даний час має реальну можливість подорожувати разом із сином ОСОБА_9 до інших країн світу, таких як: Єгипет, Туреччина, Болгарія, Польща, Російська Федерація, Автономна Республіка Крим, Білорусь, Об'єднані Арабські Емірати, Франція, Італія, Іспанія, Нідерланди, Чорногорія, Австрія, Велика Британія, Німеччина, Швейцарія, Чехія, Словаччина, Греція, Словенія, Хорватія, Грузія, Азербайджан, Вірменія, Туніс, Сполучені Штати Америки, Абхазія, Австралія, Аргентина, Багамські острови, Барбадос, Бельгія, Бразилія, Угорщина, Данія, Домініканська Республіка, Ізраїль, Індія, Індонезія, Ісландія, Ірландія, Канада, Кіпр, Китай, Куба, Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія, Мавританія, Мальдівські острови, Мексика, Монако, Маршалові острови, Непал, Нова Зеландія, Таїланд, Норвегія, Панама, Перу, Катар, Кувейт, Португалія, Румунія, Сирія, Сан-Марино, Сейшельські острови, Сінгапур, Соломонові острови, Фіджі, Філіппіни, Чилі, Швеція, Швейцарія, Шрі-Ланка, Ямайка, Японія, Південно-Африканська Республіка для відпочинку та оздоровлення, що в свою чергу вочевидь сприятиме розширенню світогляду сина, надасть можливість пізнання культури інших іноземних країн та добре позначиться на його духовному, інтелектуальному розвитку як особистості, а також покращить стан його здоров'я. Окрім того, враховуючи членство ОСОБА_4 у Дніпропетровській обласній федерації тхеквондо ВТФ і тренування у СК «Барс» у сина є можливість в подальшому поїхати за кордон разом із тренером та групою на змагання та збори. У зв'язку із чим неодноразово зверталася усно, в телефонному режимі до свого колишнього чоловіка за отриманням передбаченої законодавством згоди на тимчасовий виїзд сина за кордон.
Однак, керуючись ймовірно власними корисливими мотивами та почуттям помсти до неї відповідач безпідставно чинить перешкоди у здійсненні заходів, спрямованих на покращення здоров'я сина, його фізичний, духовний та моральний розвиток та відмовляється надати у передбаченому законодавством України порядку згоду на тимчасовий виїзд малолітнього ОСОБА_4 за кордон для відпочинку та оздоровлення останнього.
Вказана позиція колишнього чоловіка на її глибоке переконання шкодить інтересам сина та не сприяє його всебічному та гармонійному розвитку, порушує право дитини на повний та гармонійний розвиток її особистості та вказує на зловживання відповідачем своїми батьківськими правами всупереч інтересам дитини.
Зазначає, що отримання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон сина ОСОБА_4 в її супроводі без згоди та супроводу батька ОСОБА_3, необхідно їй задля оздоровлення сина, забезпечення гармонійного розвитку, можливості пізнання культури інших іноземних країн, розширення його світогляду. У зв'язку із тим, що дійти згоди, щодо добровільного вирішення питання про тимчасовий виїзд сина за кордон не можуть, оскільки відповідач не бажає добровільно його вирішувати та планує й далі маніпулювати нею та її материнськими почуттями, з метою дотримання інтересів та прав дитини, вимушена звернутися до суду.
Згідно положень ч. 2 ст. 154 СК України «Права батьків по захисту дитини», батьки мають переважне право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини.
Положення ст. 6 ЗУ «Про охорону дитинства» та ст.ст. 17, 31 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989 року, визначають право дитини на відпочинок та охорону здоров'я.
Право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, та повертатися в Україну гарантується положеннями ст. 33 Конституції України, яка кореспондується з положеннями ст. 10 Конвенції про права дитини.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав.
У відповідності до положень ст. 150 СК України, батьки зобов'язані: піклуватися про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.
Відповідно до положень ст.ст. 141, 150, ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України, ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства»: здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Зауважу, що її наміри тимчасово виїхати за кордон України разом з сином, надати можливість сину ОСОБА_9 відпочити та оздоровитися, узгоджуються з її обов'язком піклуватися про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини та відповідають інтересам дитини. Більше того, в світлі положень ч. 7 ст. 7 СК України вона, як матір ОСОБА_4, має намір забезпечити можливість здійснення права сина на виїзд за кордон, дії ж відповідача навпаки суперечать інтересам сина.
Поряд із тим, порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (із змінами та доповненнями).
Згідно положень ст. 313 ЦК України, п. 3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України за згодою батьків, піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відповідно до положень п.п. 2 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, виїзд за межі України громадянина, затверджених Постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57, виїзд з України громадянина, який не досяг 16-річного віку, в супроводі одного з батьків без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків здійснюється, зокрема, у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Відповідно до положень ст. 4 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», за відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Аналізом вказаних матеріальних норм можливо дійти висновку, що діючим законодавством не встановлено обмежень щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, проте визначено порядок її виїзду за кордон за згодою батьків, або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.
Згідно положень ст. 2 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», документами, що надають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина під час перебування за її межами, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до положень п.п. 2 п. 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою КМУ від 07.05.2014 року № 152, оформлення, обмін та видача паспорта для виїзду за кордон особи, яка не досягла 16-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети одного з батьків. У разі відсутності другого з батьків під час подання документів, така заява подається нотаріально посвідченою. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення, обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає особа.
Оскільки відповідач є громадянином України, батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 не позбавлений, його нотаріально посвідчена згода на оформлення дитині паспорту для виїзду за кордон також є необхідною, а враховуючи специфіку отримання дозволу на виїзд дитини за кордон в супроводі одного з батьків без згоди іншого в судовому порядку, що регламентовано Правилами перетинання державного кордону громадянами України, виїзд за межі України громадянина, взаємопов'язаність пред'явлених мною вимог, необхідним є також надання судом дозволу на оформлення нею відповідних документів ОСОБА_4 без згоди батька ОСОБА_3
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, підтвердивши зміст позовної заяви, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання заяв не надавав, у зв'язку з чим, на підставі ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.
У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: свідоцтво про шлюб (а.с.10), свідоцтво про народження (а.с.11), рішення суду (а.с.12), довідка (а.с.13), довідка (а.с.14).
Суд, керуючись вимогами ст. 77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.
Суд вважає належними доказами: свідоцтво про шлюб (а.с.10), свідоцтво про народження (а.с.11), рішення суду (а.с.12), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме перебування сторін у шлюбі, наявність спільної дитини від шлюбу.
Суд вважає належними доказами: довідку (а.с.13), довідку (а.с.14), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме проживання дитини разом з позивачкою та зайняття спортом, а саме: членство дитини у Дніпропетровській обласній федерації тхеквондо ВТФ, тренування у СК «Барс».
Суд, відповідно до ст. 78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.
Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.
Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.
Сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2017 року, що вбачається з свідоцтва про шлюб (а.с.10), рішення суду (а.с.12).
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. Дитина проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні, що підтверджується поясненнями представника позивачки, свідоцтвом про народження (а.с.11), довідкою (а.с.13).
З часу розірвання шлюбу відповідач участі у вихованні дитини не приймає, розвитком дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання та розвиток дитини не надає, що підтверджується поясненнями представника позивачки.
Позивачка має намір вивезти дитину за кордон на відпочинок та оздоровлення, бажає щоб дитина відпочила та оздоровилася. Відповідач відмовляється надати дозвіл на виїзд малолітнього сина за кордон для відпочинку та оздоровлення останнього, що підтверджується поясненнями представника позивачки.
Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами СК України, Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989 року.
Відповідно до ч.7 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав. Згідно ст. 141 СК України, мати, батько, мають рівні права та обов'язки щодо дитини. У відповідності до ст.150 СК України батьки зобов'язані: піклуватися про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства», держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.
Відповідно до ст. ст. 5,6 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989 року, Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим законом. Підстави для обмеження у праві виїзду громадян України за кордон передбачені ст. 6 названого Закону.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 має намір виїхати за кордон України, надати можливість дитині ОСОБА_4 відпочити та оздоровитися. Ці наміри позивачки узгоджуються з її обов'язком піклуватися про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, відповідають інтересам дитини.
Судом не встановлено передбачених законом підстав для обмеження виїзду дитини за кордон. Тому батьками дитини ОСОБА_4, відповідно до ч.7 ст.7 СК України має бути забезпечена можливість здійснення права дитини на виїзд за кордон.
Згідно ст.3 вказаного Закону, правила перетинання Державного кордону громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Відповідно до п.3 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, за відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Судом встановлено, що відповідач не надає дозвіл на виїзд за кордон ОСОБА_4, чим безпідставно обмежує права дитини, тому право дитини на виїзд за кордон має бути захищеним шляхом надання судом такого дозволу.
Таким чином, позивачка, діючи у відповідності до ст. 154 СК України, яка надає право батькам на звернення до суду за захистом прав та інтересів дитини та відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України обґрунтовано звернулася до суду за захистом прав малолітньої дитини.
З урахуванням наведеного та зважаючи на необхідність тимчасового виїзду дитини за кордон для відпочинку та оздоровлення, а також небажання батька дитини надати згоду на виїзд дитини за кордон, суд вважає, що маються підстави для надання дозволу ОСОБА_2 на виїзд ОСОБА_4 за кордон без згоди та супроводу батька ОСОБА_3, а також оформлення документів для тимчасового виїзду за кордон малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5.
В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки належить стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 1280 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 5,6 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989 року ст.ст. 7, 141, 150, 154 СК України, ст.ст. 1,3,4,6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 77, 78, 80, 133, 141, 206, 228, 258-260, 263-265, 280 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на оформлення документів для тимчасового виїзду за кордон малолітньої дитини та надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди та супроводу батька - задовольнити повністю.
Надати ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, дозвіл на оформлення документів для тимчасового виїзду за кордон її малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, як його матері, без згоди та супроводу батька ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, до інших країн світу, таких як: Єгипет, Туреччина, Болгарія, Польща, Російська Федерація, Автономна Республіка Крим, Білорусь, Об'єднані Арабські Емірати, Франція, Італія, Іспанія, Нідерланди, Чорногорія, Австрія, Велика Британія, Німеччина, Швейцарія, Чехія, Словаччина, Греція, Словенія, Хорватія, Грузія, Азербайджан, Вірменія, Туніс, Сполучені Штати Америки, Абхазія, Австралія, Аргентина, Багамські острови, Барбадос, Бельгія, Бразилія, Угорщина, Данія, Домініканська Республіка, Ізраїль, Індія, Індонезія, Ісландія, Ірландія, Канада, Кіпр, Китай, Куба, Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія, Мавританія, Мальдівські острови, Мексика, Монако, Маршалові острови, Непал, Нова Зеландія, Таїланд, Норвегія, Панама, Перу, Катар, Кувейт, Португалія, Румунія, Сирія, Сан-Марино, Сейшельські острови, Сінгапур, Соломонові острови, Фіджі, Філіппіни, Чилі, Швеція, Швейцарія, Шрі-Ланка, Ямайка, Японія, Південно-Африканська Республіка, - протягом одного року з моменту набрання законної сили рішенням суду.
Надати ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон її малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в її супроводі як матері без згоди та супроводу батька ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, до інших країн світу, таких як: Єгипет, Туреччина, Болгарія, Польща, Російська Федерація, Автономна Республіка Крим, Білорусь, Об'єднані Арабські Емірати, Франція, Італія, Іспанія, Нідерланди, Чорногорія, Австрія, Велика Британія, Німеччина, Швейцарія, Чехія, Словаччина, Греція, Словенія, Хорватія, Грузія, Азербайджан, Вірменія, Туніс, Сполучені Штати Америки, Абхазія, Австралія, Аргентина, Багамські острови, Барбадос, Бельгія, Бразилія, Угорщина, Данія, Домініканська Республіка, Ізраїль, Індія, Індонезія, Ісландія, Ірландія, Канада, Кіпр, Китай, Куба, Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія, Мавританія, Мальдівські острови, Мексика, Монако, Маршалові острови, Непал, Нова Зеландія, Таїланд, Норвегія, Панама, Перу, Катар, Кувейт, Португалія, Румунія, Сирія, Сан-Марино, Сейшельські острови, Сінгапур, Соломонові острови, Фіджі, Філіппіни, Чилі, Швеція, Швейцарія, Шрі-Ланка, Ямайка, Японія, Південно-Африканська Республіка, протягом одного року з моменту набрання законної сили рішенням суду.
Стягнути з ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, витрати по сплаті судового збору в сумі 1280 грн. 00 коп.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 22 січня 2018 року.
Головуючий суддя: В.М. Прасолов