Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66
31 березня 2010 року
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Сторожука С.М.
при секретарі:Дробот
за участю позивача: О.Ю. ОСОБА_1
представника позивача:ОСОБА_2 представника відповідача:ОСОБА_3
третьої особи: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я при дорожньо-транспортній пригоді, суд -
ОСОБА_1 звернулася до суду ( з урахуванням змін ) з позовною заявою до Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго», в якій просила суд стягнути з відповідача на її користь:
-в рахунок відшкодування майнової шкоди суму у розмірі 2460,46 гривень;
-в рахунок грошового відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 20000 гривень.
В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 07 вересня 2008 року приблизно о 10.50 годин на вулиці Набережній Заводській, міста Дніпропетровськ, третьою особою ОСОБА_4 була скоєна дорожньо-транспортна пригода, при якій зіткнулись автомобіль марки ГАЗ- 33021 з зустрічним автомобілем марки Опель «Кадет» належним третій особі ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6.
В наслідок ДТП їй були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а також пошкоджені золоті прикраси.
На ^момент ДТП третя особа ОСОБА_4 керував транспортним засобом належним зідповідачу, перебуваючи з відповідачем у трудових відносинах.
Крім матеріальних збитків, яких вона понесла з урахуванням необхідності придбання ліків, юшкодження коштовностей, їй також спричинено моральну шкоду, яка стала наслідком іестерпного болю, порушення звичного способу життя, у неї виникли проблеми в сімейних іідносинах.
В судовому засіданні позивач та її представник вимоги підтримали. Представник позивача вдав пояснення які відповідають змісту позовної заяви.
Представник відповідача вимоги не визнав, зазначивши, що відповідач не спростовує того іакту що в наслідок ДТП, яка сталося за вини третьої особи ОСОБА_4, позивачу були причинені збитки, як матеріального так і морального характеру, однак відповідач добровільно іараховував позивачу допомогу, а тому фактично повністю відшкодував спричинені збитки. Іідповідач погоджується з розміром матеріальних збитків та не оспорює його, окрім засобу для олосся вартістю - 56,40 гривень, добровільної матеріальної допомоги.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні докази по справі, встановив наступні обставини:
07 серпня 2008 року приблизно о 10.50 хвилин, третя особа ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом марки «ГАЗ-33021», належним відповідачу, рухаючись по вулиці Набережна Заводська, міста Дніпропетровськ, проявляючи необережність допустив зіткнення з автомобілем марки Опель «Кадет» під керуванням ОСОБА_6. В свою чергу ОСОБА_6 керуючи транспортним засобом марки Опель «Кадет» належним третій особі ОСОБА_5, рухаючись по тій самі вулиці у зустрічному напрямку, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем під керуванням третьої особи ОСОБА_4.
У наслідок спільних протиправних дій третьої особи ОСОБА_4 та ОСОБА_6 позивачу були спричинені тілесні ушкодження, які відповідно до висновку Судово-медичної експертизи №399-Е від 02 лютого 2009 року відносяться до середнього ступеня тяжкості.
З урахуванням зазначених обставин третя особа ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 29 травня 2009 року були визнані винними у скоєнні злочину передбаченому ч.І ст.286 КК України та притягнути до кримінальної відповідальності ( а.с. 4 - 8 ).
У зв'язку з пошкодження здоров'я позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні міської лікарні №4 міста Павлоград з 08 серпня 2008 року по 18 серпня 2008 року, з 16 лютого 2009 року по 02 березня 2009 року ( а.с. 17 - 18 ).
За час знаходження на лікуванні в лікарнях та після нього позивач придбала ліки, проходила медичне обстеження, несла інші матеріальні затрати пов'язані з необхідністю проведення лікування в наслідок пошкодження здоров'я викликаного ДТП від 07 серпня 2008 року.
Крім того, позивачу були спричинені збитки пов'язані з пошкодження коштовностей.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана діями особистим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи встановлені обставини по справі та положення чинного законодавства України яке регулює спірне питання, суд вважає, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача розміру спричинених матеріальних збитків на суму - 2460,46грн, підлягає частковому задоволенню на суму - 2173,26грн ( 1616,26грн «медикаменти» + 557грн «вартість пошкоджених речей» = 2173,26грн ), так як:
Позивачем документально підтверджені витрати на придбання певних ліків, призначених за рецептом лікарів на загальну суму - 1616,26грн ( а.с. 9 - 16 ), вартість та призначення яких не спростовується представником відповідача та третьої особи, а тому ця сума збитків не підлягає доказуванню.
Також позивачем підтверджена наявність матеріальних збитків у розмірі - 557грн, викликаних пошкодженням коштовностей у наслідок ДТП ( а.с. 19 ), оскільки на переконання як суду так і учасників судового процесу, оглянуті в судовому засіданні коштовності «золотий ланцюжок та сережки» не придатні до подальшого використання їх за призначення, оскільки мають явно виражені деформації та інші пошкодження. Визначаючи розмір матеріальних збитків викликаний пошкодження майна позивача суд виходив з їх реальної вартості, та не може прийняти до уваги посилання позивача на вартість виробів із золота, визначену певним приватним підприємцем станом на 10 лютого 2009 року ( а.с. 20 ).
Крім того, суд не може задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості засобу до волосся «Аллотон» ( а.с. 12 ) та суми благодійного пожертвування розміром - 20 гривень ( а.с. 11 ), оскільки позивачем не підтверджено в судовому засіданні взаємозв'язок між придбанням такого засобу, а також необхідність в благодійному пожертвуванні з ДТП яке мало місце 07 серпня 2008 року.
Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Сума збитків у розмірі - 2173,26 гривень підлягає стягненню саме з відповідача по справі, оскільки саме відповідач є власником транспортного засобу.
ОСОБА_6, як особа, спільними діями якої з третьою особою ОСОБА_4 були заподіяні збитки позивача, помер 06 жовтня 2009 року ( а.с. 47 ).
Також, суд не може прийняти до уваги твердження представника відповідача про добровільне відшкодування позивачу спричинених матеріальних збитків шляхом надання допомоги, так як, хоча така допомога дійсно надавалась, вона була надана добровільно співробітниками підприємства, профспілковим комітетом і є благодійною, тобто вона не була направлена на безпосереднє відшкодування матеріальних збитків саме відповідачем.
Позовна вимога про стягнення з відповідача суми спричиненої моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі - 5000 гривень, оскільки в судовому засіданні було встановлено факт вини відповідача в скоєнні ДТП, яке на переконання суду, спричинило позивачу моральну шкоду, що полягала у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку з пошкодженням її майна.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди був визначений судом з урахуванням характеру правопорушення, яке стало наслідком необережності відповідача, характеру тілесних ушкоджень позивача, які відносяться до ступеня легких тілесних ушкоджень, а також з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ч.І ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача сум судових витрат, суд виходить з загальних положень ст.88 ЦПК України, якою передбачено - якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню суму судового збору у розмірі - 101 гривень ( 51грн + 50грн «5000 х 1%» = 101грн ).
Враховуючи, що відповідача звільнено від оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення, сума - 120 гривень не підлягає стягненню.
Керуючись ст.ст. 10, 11. 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Павлоградтеплоєнерго» про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я при дорожньо-транспортній пригоді, - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Павлоградтеплоєнерго» ( 51400, місто Павлоград Дніпропетровської області, вулиця Промислова, будинок №13а, / 1ПН 033422504105, свідоцтво ПДВ №03474141 ) на користь ОСОБА_1 ( 51400, АДРЕСА_1 ) в рахунок:
-відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі - 2173 ( дві тисячі сто сімдесят три )
гривні 26 копійок;
-грошового відшкодування морапьної шкоди - 5000 ( п'ять тисяч ) гривень.
Стягнути з Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» в рахунок сплати судового збору суму у розмірі -101 ( ста однієї) гривні.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: С.М. Сторожук