Справа № 761/19343/17
Провадження № 2-а/761/505/2017
13 грудня 2017 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:головуючого-судді Мальцева Д.О.
при секретарі Шилан Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративного позову ОСОБА_3 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), відповідно до якого просив визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування до стажу судді позивачу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарного періоду проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР, половини строку навчання за денною формою в Київському університеті імені Тараса Шевченка; визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 88 % грошового утримання судді Київського апеляційного господарського суду, який працює на відповідній посаді, починаючи з 09.06.2016; зобов'язати відповідача зарахувати до стажу судді ОСОБА_3 календарний період проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР з 09.05.1985 по 14.05.1987, половину строку навчання за денною формою в Київському університеті імені Тараса Шевченка з 01.09.1987 по 30.06.1992; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень відповідача на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 560 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.12.2015 головою Київського апеляційного господарського суду видано наказ, відповідно до якого позивача звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку на підставі п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України. Відповідачем призначено позивачу щомісячне грошове утримання судді у відставці. Проте, за результатами ознайомлення з матеріалами пенсійної справи позивача, останній виявив, що призначений відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та стаж судді, який дає право на відставку і отримання грошового утримання є значно нижчим від належного, оскільки відповідачем нарахований стаж у розмірі 20 років, 1 день, всупереч наданому Київським апеляційним господарським судом розрахунку, де стаж позивача складає 24 роки 1 місяць 6 днів. При цьому, відповідачем не зараховано до стажу календарний період проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР з 09.05.1985 по 14.05.1987 та половину строку навчання за денною формою в Київському університеті імені Тараса Шевченка з 01.09.1987 по 30.06.1992. Крім того, грошове утримання було нараховане позивачу в розмірі 60 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а з 20.01.2017 - в розмірі 80 %, замість належним позивачу 88 % грошового утримання. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують право на соціальний захист позивача та положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У зв'язку з вище викладеним, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
Позивач в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву, відповідно до якої просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначений позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У відповідності до ч. 1 ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» гарантії самостійності та незалежності суддів забезпечуються особливим порядком фінансування, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.
За своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання, на відміну від пенсії на загальних підставах, є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, як фінансова гарантія незалежності суддів.
Такий висновок ґрунтується на аналізі чинного законодавства, а також рішень Конституційного Суду України та Європейського Суду з прав людини.
У відповідності до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України.
Згідно з п. 25 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (в редакції, яка діяла станом на день встановлення позивачу щомісячного довічного утримання судді), право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, в тому числі, органів державної влади.
Судом встановлено, що Наказом голови Київського апеляційного господарського суду № 286-к від 02.12.2015 позивача звільнено із займаної посади судді 03.12.2015 у зв'язку з виходом у відставку та відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.11.2015 №788-VIII «Про звільнення суддів», п. 4 ч. 1 ст. 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 13.01.2016, наданого Київським апеляційний господарським судом, стаж роботи позивача становить 24 роки 1 місяць 6 днів, що включають в себе: строкову військову службу в Збройних силах СРСР (2 роки 6 днів), студент Київського університету імені Тараса Шевченка (2 роки 5 днів), роботу суддею арбітражного суду м. Києва, реорганізованого в господарський суд м. Києва (5 років 4 місяці 27 днів), роботу суддею Київського апеляційного господарського суду (14 років 3 місяці 3 дні).
З відповідною заявою про відставку позивач звернувся до Вищої ради юстиції 24.03.2015.
Відповідно до Протоколу №315 від 20.01.2017, позивач, ОСОБА_3, перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, вид утримання - «довічне грошове», умови призначення - «судді», оклад - 24 252, 80000 (30.04.2015).
Зарахований стаж: судді - 20 років 1 день, військова служба - 2 роки 6 днів, страховий стаж з 01.07.2000 - 15 років 5 місяців 3 дні, загальний стаж (після 2004 року) - 11 років 11 місяців 3 дні, загальний стаж (повний) - 30 років 1 місяць 2 днів (03.12.2015).
Призначено щомісячно грошове утримання в наступних розмірах: з 04.12.2015 - 14 551, 68 грн.; з 01.05.2016 - 14 551, 68 грн.; з 08.06.2016 - 19 402, 24 грн.; з 01.12.2016 - 19 402, 24 грн.; з 16.11.2027 - 19 402, 24 грн. довічно.
Загальний процент розрахунку утримання від заробітку - 60 %.
З розпорядження № 867205 від 08.02.2017, позивачу після перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання 06.02.2017 через зміну надбавки призначено розмір щомісячного грошового утримання: з 08.06.2016 - 15 312 грн., з 01.12.2016 - 15 312 грн., з 01.02.2017 - 15 312 грн., з 16.11.2017 - 15 312 грн.
Загальний процент розрахунку утримання від заробітку - 60 %.
Судом встановлено, що позивач 05.04.2017 звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у якій просив здійснити відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3, виходячи з загального стажу 24 роки 1 місяць 6 днів у розмірі 88 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідач листом від 05.05.17 № 25630/05 повідомив позивача про те, що для зарахування до загального стажу календарного періоду проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР та половини строку навчання за денною формою в Київському університеті імені Тараса Шевченка, немає жодних правових підстав.
Разом з тим, суд не може погодитись із зазначеним у вказаному листі, з огляду на наступне.
Частиною шостою статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI закріплено положення про те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» зазначеного Закону передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 № 2862-XII (в редакції, що діяла на день набрання чинності Закону № 2453-VI), до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.
При цьому, в п.2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що за змістом статті 126 Конституції України положення ч.3 статті 11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозв'язку з ч.8 статті 14 Закону України «Про судоустрій України» (в редакціях, чинних на час розгляду справи судом) треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
В п.3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України «Про статус суддів». Згідно ч.1 статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.
Відповідно до ч.3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» внесено зміни до вказаної норми, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.
Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у зв'язку з тим, що вона не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України та вказано, що підлягає застосуванню частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
У вказаному рішенні Конституційний суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсії) чи внаслідок припинення повноважень чи набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).
При цьому, у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголосив, що неодноразово висловлював та враховує попередні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, зокрема і суддів у відставці, що були викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Згідно частиною другою статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.
З метою реалізації цих повноважень, Конституційний Суд України, у п.8 мотивувальної частини вказаного Рішення від 03 червня 2013 року зазначив, що підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом №3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».
Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03 червня 2013 року підлягає застосуванню ч.3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Відповідно до пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року №865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.09.2016 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до відповідача, зокрема, визнано протиправним та скасовано розпорядження Управління ПФ України в Шевченківському районі м. Києва, винесене в січні 2016 року ОР № 315 «Про пенсійне забезпечення», зобов'язано відповідача прийняти рішення про призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу з 04.12.2015.
Вказаною постановою суду, зокрема, встановлено, що станом на 03.12.2015 стаж позивача як судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 24 роки 1 місяць 6 днів.
Зазначена постанова суду набрала законної сили 20.09.2016.
В силу положень статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Представник відповідача в судовому засіданні не надав суду достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності щодо правомірності відмови позивачу в здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання.
За таких обставин, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, без достатніх на те правових підстав, під час призначення (перерахунку) позивачу щомісячного довічного грошового утримання, 6не врахував у загальний стаж календарний період проходження строкової військової служби в Збройних силах СРСР (2 роки 6 днів, з 09.05.1985 по 14.05.1987) та половину строку навчання за денною формою в Київському університеті імені Тараса Шевченка (2 роки 5 місяців, з 01.09.1987 по 30.06.1992).
З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині визнання дій відповідача протиправними щодо незарахування до стажу судді позивачу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарного періоду проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР, половини строку навчання за денною формою в Київському університеті імені Тараса Шевченка, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 88 % грошового утримання судді Київського апеляційного господарського суду, який працює на відповідній посаді, починаючи з 09.06.2016, зобов'язання останнього зарахувати до стажу судді ОСОБА_3 календарний період проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР з 09.05.1985 по 14.05.1987, половину строку навчання за денною формою в Київському університеті імені Тараса Шевченка з 01.09.1987 по 30.06.1992, суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано в розумінні ст. 69-72 КАС України доказів на підтвердження порушення прав позивача, а саме тієї обставини, що відповідач відмовляється вчиняти зазначені дії та наявні підстави для зобов'язання відповідача їх вчинити.
Керуючись ст. 8, 19, 22, 46, 64, 92 Конституції України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 2, 11, 6, 9, 69-72, 94, 97, 99, 100, 105-106, 158-163, 183-2 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо незарахування до стажу судді ОСОБА_3, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарного періоду проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР, половини строку навчання за денною формою в Київському університеті імені Тараса Шевченка.
В іншій частині вимоги відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її отримання.
Суддя: