ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14961/17
провадження № 2/753/6404/17
заочне
"09" жовтня 2017 р. Дарницький районний суд м.Києва в особі судді Вовка Є.І., при секретарі Крамарчук А.О., в приміщенні Дарницького районного суду м.Києва, в судовому засіданні по розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 щодо заходів забезпечення позову - арешту на квартиру,
Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідача щодо: скасування заходів забезпечення позову, вжитих Дарницьким районним судом м. Києва на підставі ухвали у справі №02/2-2779/12 від 27.07.2012 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відносно квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 1939, виданого 12 липня 2013 року; щодо скасування арешту, накладеного Дарницьким районним судом м. Києва у справі №02/2-2779/12 на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 1939, виданого 12 липня 2013 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказала, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 1939, виданого 12 липня 2013 року, проте всупереч вимогам діючого законодавства, позивач не може реалізовувати право власності на вказану квартиру, оскільки був накладений арешт на підставі ухвали судді Дарницького районного суду м. Києва Куренкова Є.С. №02/2-2779/12 від 27.07.2012 року щодо квартири АДРЕСА_1.
Представник позивача у письмовій заяві підтримав позовні вимоги, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Проаналізувавши наведені дані, положення ч.2 ст.64, ст.61 ЦПК України, всі матеріали справи, в тому числі, зміст Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року по цій справі (а.с.91, 92), суд встановив наступні факти, та відповідні ним правовідносини.
Судом установлено, що у провадженні Дарницького районного суду м. Києва знаходиться вказана справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2012 року у вказаній справі за клопотанням ОСОБА_3 накладено арешт на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_4
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 12 липня 2013 року.
У ст.41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч.8 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», чинної на момент виникнення спірних правовідносин, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Аналіз вищевказаних положень закону та ч.6 ст.3 Закону України "Про іпотеку", у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання здійснюється за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має пріоритет перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.
Тобто спірна квартира була предметом іпотеки і згідно вимог Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про виконавче провадження» у порядку прилюдних торгів (тобто дій, які не вчиняються в один день), за твердженням ОСОБА_2, стала її власністю, на підтвердження чого вона подала: інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 12 липня 2013 року.
Положеннями ч.2 ст.64 ЦПК України передбачено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу. Разом з тим такого клопотання заявлено не було, а відповідач взагалі не заперечував факт належності квартири позивачці (ч. 1 ст. 61 ЦПК України).
Згідно вимог ст. 154 ЦПК України оскаржити ухвалу суду про забезпечення позову, просити скасувати заходи забезпечення позову може лише сторона у справі, а ОСОБА_2 не була і не є стороною у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.
Отже, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2012 року було вжито заходи забезпечення позову щодо спірної квартири, яка була предметом іпотеки ОСОБА_2, як іпотекодержателя, протягом трьох років, а на момент звернення з позовом позивачка стала власником цього нерухомого майна.
Всі вищенаведені обставини встановлені і в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року по цій справі (а.с.91, 92).
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно зі ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов»язує. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України).
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження свої майном.
Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст.61 ЦПК України: обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; обставини, визнані судом загальновідомими не потребують доказування; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до положень ч.1 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" - особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вказаний цивільний позов підлягає частковому задоволенню, а саме належить: зняти арешт накладений на підставі ухвали судді Дарницького районного суду м. Києва Куренкова Є.С. №02/2-2779/12 від 27.07.2012 року щодо квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 12 липня 2013 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовити як у безпідставних (дублюючих), враховуючи, що саме вищенаведений спосіб захисту (викладений в частині задоволення позову) регламентований ст.59 вказаного Закону України "Про виконавче провадження" та є належним та достатнім, враховуючи правову природу спірних правовідносин.
Відповідно до ст.88 ЦПК України належить: стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 551 грн. 20 коп. - судового збору; решту судового збору зарахувати в доход держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.208, 209, 214, 215, 228 ЦПК України,
Задовольнити позов ОСОБА_2 частково.
Зняти арешт накладений на підставі ухвали судді Дарницького районного суду м. Києва Куренкова Є.С. №02/2-2779/12 від 27.07.2012 року щодо квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 12 липня 2013 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 551 грн. 20 коп. - судового збору.
Решту судового збору зарахувати в доход держави.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.