Провадження № 11-кп/793/104/18 Справа № 710/502/17 Категорія: ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
22 січня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
з участю прокурораОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2017 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Маньківка Маньківського району Черкаської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, раніше судимого 14.09.2015 вироком Шполянського районного суду Черкаської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Шполянського районного суду Черкаської області від 14.09.2015 у виді 1 року 8 місяців позбавлення волі, остаточно призначено ОСОБА_7 до відбування покарання у виді 4 років 8 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання обвинуваченого ОСОБА_7 вирішено рахувати з часу взяття під варту, тобто з 15.09.2017.
Даним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, маючи не погашену судимість за вироком Шполянського районного суду Черкаської області від 14.09.2015, 22.04.2017 близько 15 год. 50 хв., перебуваючи по АДРЕСА_1 , умисно, таємно, з метою крадіжки чужого майна, шляхом пошкодження вхідних дверей, проник до будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_9 , де намагався викрасти її майно, а саме: сковороди чавунні з ручкою 2 шт., вартістю по 20 грн. кожна; сковороду алюмінієву з ручкою, вартістю 15 грн.; сковороду алюмінієву з бічними ручками з кришкою, вартістю 30 грн.; каструлі алюмінієві 4 шт. ємкістю 3 л, вартістю по 25 грн. кожна; каструлі алюмінієві 2 шт. ємкістю 5 л, вартістю по 40 грн. кожна; кришки до каструль алюмінієві 5 шт., вартістю по 10 грн. кожна; дуршлаг алюмінієвий, вартістю 25 грн.; шипці кулінарні, вартістю 15 грн.; форму для випікання хліба на 6 секцій, вартістю 40 грн.; форму для випікання печива, вартістю 50 грн.; обрізки дроту алюмінієвого без оболонки 2 кг, вартістю 25 грн. за 1 кг; обрізки проводів в ізоляції ПХВ мідні 2,5 кг, вартістю 100 грн. за 1 кг, чим намагався спричинити потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 745 грн., однак довести свій злочинний намір до кінця не зміг, так як був виявлений власниками будинку.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить звільнити його від відбування покарання, так як вважає, що попередній вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 14.09.2015, на підставі ст. 71 КК України, йому зараховано безпідставно, оскільки іспитовий термін у виді 2 років він відбув в повному обсязі.
Зазначає, що кримінальне правопорушення за ст. 185 КК України вчинено ним в дрібних розмірах, а факт його вчинення встановлений лише з його слів.
Крім того, просить врахувати, що потерпіла не має до нього жодних претензій, а визнавальні показання у нього «витягли» обманним шляхом.
Також, звертає увагу на те, що розгляд даного провадження щодо нього проводився судом першої інстанції без захисника.
В судове засідання потерпіла ОСОБА_9 не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомила про поважні причини свого неприбуття, що, за відсутності заперечень учасників судового провадження, не являється перепоною для розгляду апеляційних вимог обвинуваченого по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_7 про задоволення в повному обсязі апеляційних вимог з підстав наведених в апеляційній скарзі, захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 , який частково підтримав апеляційні вимоги та просив пом'якшити призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, міркування прокурора про законність, обґрунтованість судового рішення та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, останнє слово обвинуваченого ОСОБА_7 , вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим та ґрунтуватись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який він засуджений, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, досліджених судом в повному обсязі та оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
Кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на крадіжку, поєднаний з проникненням в житло, вчинений повторно, є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції на виконання вимог ст.ст. 50, 65 КК України та правових позицій викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», в повній мірі врахував тяжкість вчиненого ним злочину, данні про особу винуватого, який має сім'ю, посередньо характеризується за місцем проживання, раніше судимий із звільненням від відбування покарання з випробуванням, однак на шлях виправлення не став та, не відбувши покарання за попереднім вироком, знов вчинив новий умисний злочин, в якості обставини що пом'якшує покарання - щире каяття, при невстановленні обставин, що його обтяжують, і обгрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на певний строк.
При цьому, судом першої інстанції правильно призначено остаточне покарання ОСОБА_7 за сукупністю вироків, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, оскільки він, після постановлення вироку Шполянського районного суду Черкаської області від 14.09.2015, але до повного відбуття покарання 22.04.2017 вчинив новий злочин.
При таких обставинах, суд правильно прийшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_7 в умовах ізоляції від суспільства при призначенні остаточного покарання у виді реального позбавлення волі на строк 4 роки 8 місяців, а тому доводи останнього про звільнення від відбування призначеного покарання, з урахуванням встановлених фактичних обставин в провадженні, особи винуватого та вимог ст. 78 КК України, до задоволення не належать, оскільки законних підставі для застосування щодо останнього інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів не вбачає.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він відбув покарання за попереднім вироком суду, а тому вказаний строк покарання не повинен бути врахований при призначенні йому покарання за вироком Шполянського районного суду Черкаської області від 15.09.2017, є надуманими та такими, що до задоволення не підлягаю.
Зокрема, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 був судимий 14.09.2015 вироком Шполянського районного суду Черкаської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, на підставі ст. 75 КК України. При цьому, злочин за вироком Шполянського районного суду Черкаської області від 15.09.2017 ОСОБА_7 вчинив 22.04.2017, тобто в період іспитового строку за попереднім вироком суду. Тому, на виконання ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання у виді 1 року 8 місяців за вироком Шполянського районного суду Черкаської області від 14.09.2015.
Відсутність претензій будь-якого характеру потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_7 , в даному випадку, не є обставинами, що впливають на призначення останньому більш м'якого покарання, а тому врахуванню не належать.
Не знайшли свого обєктивного підтвердження і посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що його визнавальні показання були здобуті обманним шляхом, оскільки, як вбачається з вироку суду першої інстанції та звукозапису судового розгляду, останній, без будь-якого впливу, визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та дав добровільні показання щодо фактичних обставин провадження. При цьому, обвинувачений, в ході розгляду провадження судом першої інстанції, не зазначав про те, що на нього чинився тиск з метою примушування до визнання винуватості у вчиненому і будь-яких клопотань з цього приводу не заявляв.
Крім того, не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_7 в частині оспорювання кваліфікації дій з посиланням на те, що крадіжку він вчинив в дрібних розмірах і факт її вчинення нічим не підтверджено, з огляду на наступне.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції, кримінальна справа щодо ОСОБА_7 розглянута судом, в порядку ч.3 ст.349 КПК України, без з'ясування фактичних обставин справи та дослідження доказів щодо вказаних обставин справи.
Згідно журналу судового засідання та звукозапису судового розгляду, ОСОБА_7 визнав пред'явлене йому органами досудового розслідування обвинувачення за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України в повному обсязі та дав визнавальні показання про обставини що мали місце 22.04.2017. Отримавши згоду учасників судового розгляду на розгляд провадження без з'ясування фактичних обставин справи та дослідження доказів щодо вказаних обставин, переконавшись в добровільності позиції обвинуваченого з цього приводу та роз'яснивши йому наслідки такого розгляду справи, зокрема те, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, судом першої інстанції постановлено здійснювати розгляд провадження без з'ясування фактичних обставин справи та дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорювались, що цілком узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України.
Оскільки апеляційним судом не виявлено порушень вимог процесуального закону при розгляді судом провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України і ОСОБА_7 роз'яснено наслідки такого розгляду, то, на виконання вимог ч. 2 ст. 394 КПК України, він позбавлений можливості оскаржувати фактичні обставини провадження, які ніким не оспорювались під час судового розгляду.
Крім того, колегія суддів вважає не обґрунтованими посилання обвинуваченого ОСОБА_7 на порушення його права на захист при розгляді судом першої інстанції кримінального провадження, з огляду на наступне.
Підстав для обов'язкового залучення захисника обвинуваченому ОСОБА_7 , зазначених в ст. 52 КПК України, не вбачається.
Крім того, як слідує з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 , на стадії досудового розслідування, не виявляв бажання на залучення для захисту його прав захисника. В ході судового розгляду кримінального провадження судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 було вручено пам'ятку про права та обов'язки, в якій зазаначено, з поміж іншого, що обвинувачений має право на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на його оплату. При виконанні судом першої інстанції вимог ч. 2 ст. 345 КПК України та з'ясуванні чи зрозумілі обвинуваченому ОСОБА_7 його права та обов'язки та чи потребують вони додаткового роз'яснення, останній пояснив, що права та обов'язки йому зрозумі та додаткового роз'яснення не потребують. В подальшому, на протязі всього розгляду справи ОСОБА_7 ніяких заяв про порушення його прав та про необхідність в юридичній допомозі адвоката не заявляв, а подібне клопотання заявив лише в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим йому призначено захисника через Регіональний центр з надання безоплатної правової допомоги у Черкаській області.
З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що вирок районного суду щодо ОСОБА_7 є законним і обґрунтованим, а підстави, передбачені ст. 409 КПК України, для його скасування чи зміни - відсутні.
З врахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2017 року щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим ОСОБА_7 - в той самий строк з дня вручення її копії.
Головуючий :
Судді :