ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19514/17
провадження № 6/753/698/17
"06" листопада 2017 р. Дарницький районний суд міста Києва
в складі судді Вовка Є.І.,
при секретарі Германенко В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та зупинення стягнення, зазначені «Стягувач» - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та «Зацікавлена особа» Дарницький районний відділ виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції м. Києва, ПАТ «Страхова компанія «Уніка»,
В заяві ОСОБА_2 містяться вимоги щодо зупинення стягнення за виконавчим листом №753/4929/14 по виконавчому провадженню ВП №54335428 про звернення стягнення на майно на суму 1068145 грн. 74 коп. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та щодо визнання виконавчого листа №753/4929/14 від 10.04.2017 року, виданого Дарницьким районним судом м. Києва таким, що не підлягає виконанню на підставі не визнання відповідної суми стягнення, часткового виконання рішення суду.
Представник заявника у письмовій заяві підтримав вимоги заяви, просив її розглядати у його відсутність.
Представник Дарницького районного відділу виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції м. Києва у письмовій заяві просив розглядати справу у його відсутність.
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Страхова компанія «Уніка» були повідомлені про дату та місце судового розгляду цієї справи згідно з наявними розписками у рекомендованих листах, проте до суду їх представники не з"явилися.
В силу вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції (параграф 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»). Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, положення ч.2 ст.64 ЦПК України, проаналізувавши наведені дані, всі інші матеріали справи, суд вважає встановленими такі факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до положень ст.383 ЦПК України - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 зокрема задоволені вимоги щодо стягнення суми в розмірі 1068145 грн. 74 коп., і в цій частині вказане рішення набрало законної сили.
10 квітня 2017 року представнику ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було напралено виконавчий лист №753/4929/14.
В серпні 2017 року ОСОБА_2 стало відомо (що встановлено і в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року а.с.248-249) про існування постанови від 20.07.2017 року державного виконавця Дарницького районного відділу виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про арешт нерухомого майна ОСОБА_2 за виконавчим провадженням ВП №54335428 на підставі виконавчого листа №753/4929/14 від 10.04.2017 року про звернення стягнення на нерухоме майно.
Проте, відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст.61 ЦПК України: обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому, судом враховно і відсутність належних та допустимих доказів щодо виконання (в тому числі, часткового) вказаного судового рішення заявником. Так, згідно з наданої заявником копії довідки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» "Про операції за кредитом" в частині, яка містить копію відбитку печатки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та підпису відповідної посадової особи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», безвідносно до осіб вказано розмір заборгованості у сумі 1694829 грн. 74 коп. (а.с.198), при цьому, решта сторінок вказаної довідки (а.с.195-197) не містять навіть копій підписів відповідної посадової особи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а отже дані, які містяться у решті вказаних сторінок не можуть бути прийняти судом до уваги.
При цьому, відповідно до положень п.2) ч.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до положень ч.2 ст.207 ЦК України: правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 (п. 40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».
З огляду на викладені обставини, що решта вимог заяви є похідною, суд приходить до висновку, що заявником не доведено наявність підстав для задоволення всіх вказаних вимог, а тому належить відмовити у задоволенні вимог заяви ОСОБА_2 у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.383-389 ЦПК, Законом України "Про виконавче провадження",
Відмовити в задоволенні вимог заяви ОСОБА_2.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом 5 днів.