ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2122/17
провадження № 2/753/3177/17
"06" жовтня 2017 р. Дарницький районний суд м.Києва в особі судді Вовка Є.І., при секретарі Крамарчук А.О., в приміщенні Дарницького районного суду м.Києва, в судовому засіданні по розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про скасування додатку до Рішення Київської міської ради, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Садівниче товариство «Південне» Дарницького району м. Києва,
До Дарницького районного суду м. Києва було подано вказаний позов 02 лютого 2017 року, в якому позивач просив: скасувати пункт 14 додатку до рішення №105-18/826 від 27 квітня 2000р. Київської міської ради VII сесії ХХІІІ скликання "Про приватизацію земельних ділянок садівничого товариства "Південне" Харківського району" в частині передачі земельної ділянки №22-а, площа 0,0568 га по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вважав, що його позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки вказаний пункт 14 додатку до рішення №105-18/826 від 27 квітня 2000р. Київської міської ради VII сесії ХХІІІ скликання "Про приватизацію земельних ділянок садівничого товариства "Південне" Харківського району" в частині передачі земельної ділянки №22-а, площа 0,0568 га по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3, порушує право його, ОСОБА_2, який разом з ОСОБА_4, як член вказаного садового товариства, користувався та брав участь у побудові споруд за вказаною адресою. При цьому, ОСОБА_4 була виділена вказана земельна ділянка ще у 1968 році, проте вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_3, яка не була членом вказаного садового товариства.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі.
Враховуючи положення ч.2 ст.64 ЦПК України, дослідивши та проаналізувавши наведенні дані, всі матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З наявної копії рішення №105-18/826 від 27 квітня 2000р. Київської міської ради VII сесії ХХІІІ скликання "Про приватизацію земельних ділянок садівничого товариства "Південне" Харківського району" вбачається визначення лише загального змісту рішення щодо передачі земельних ділянок - без їх конкретизації (а.с.18, 18зв.).
Проте, стороною позивача не доведено, що п.14 вказаного додатку (щодо якого позивачем і визначено безпосередній предмет судового розгляду) містить дані щодо передачі земельної ділянки №22-а, площа 0,0568 га по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3, оскільки вказаний додаток не підписаний та не містить даних щодо дати та номеру рішення Київської міської ради до якого він є додатком - вказані графи є незаповненими (а.с.18, 18зв., при цьому у листі Департаменту земельних ресурсів зазначена вже інша площа - 0,0523 га), отже вказана фотокопія не є належним та допустимим доказом щодо існування такого додатку, як і щодо наявності в ньому спірного пункту 14.
Отже фактично, суд вважає, що твердження сторони позивача щодо існування вищевказаного пункту 14 та вказаного додатку є лише припущеннями.
Крім того, згідно з ч.1 ст.16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Проте, суд вважає, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту, враховуючи дискреційність відповідних повноважень, а також оскільки позивач ставить вимогу щодо скасування вищевказаного пункту 14 вказаного додатку (а не самого рішення), який фактично може бути лише носієм інформації, окреме скасування якого вочевидь фактично не може бути виконане (на відміну від визнання недійсним тощо).
При цьому, на думку суду сторона позивача не позбавлена можливості належним чином, з наданням належних доказів та зазначенням відповідного способу захисту, звернутися до суду з іншим відповідним позовом.
Судом враховано перевагу норм міжнародного права, а саме, що в силу вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов»язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції (параграф 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»). Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказаний розумний строк для справи даної категорії визначено згідно з національним законодавством, а саме у ч.1 ст.157 ЦПК України, згідно з імперативними вимогами якої - суд розглядає цивільні справи вказаної категорії протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження по справі (яке було відкрито згідно з ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Парамонова М.Л. ще 27 лютого 2017 року - а.с.31, при цьому, справу було передано в провадження судді Вовка Є.І. 07.08.2017 року а.с.5 №1219).
Крім того, судом встановлено, що до Дарницького районного суду м. Києва було подано вказаний позов 02 лютого 2017 року, проте відповідно до ст.71 ЦК України (в редакція, яка діяла станом на 27 квітня 2000р.) - загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, а відповідно до ст.75 ЦК України, в редакції, яка діяла станом на 27 квітня 2000р. було визначено, що позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін, при цьому, позивачем було подано вказаний позов лише 02 лютого 2017 року, проте не було наведено обгрунтування щодо цього строку позовної давності.
При цьому, Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати по справі у виді судового збору належить зарахувати в доход держави
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.208, 209, 214, 215 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Судовий збір зарахувати в доход держави.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.