Справа № 22-ц/793/74/18Головуючий у 1-й інстанції Романенко В.А.
Категорія: 19 Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л.
17 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Фетісової Т.Л.
суддів Василенко Л.І., Карпенко О.В.
за участю секретаря
Анкудінова О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 31 жовтня 2017 року ( ухваленого о 17.11 год. в приміщенні Соснівського районного суду в м. Черкаси) у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання договору завдатку недійсним, :
ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, яким просив визнати недійсним договір про завдаток від 28.05.2015, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, у зв'язку з невідповідністю його вимогам ч.3 ст.203 ЦК України (за відсутністю внутрішньої волі на укладення правочину у ОСОБА_4) з моменту його вчинення. В обґрунтування вказано на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_7. Спадкоємцями після його смерті за законом став позивач та його брат ОСОБА_8. У 2008 році вони з братом вирішили оформити спадщину. Так як позивач проживав у Київській області, а брат - за місцем знаходження спадкового майна, то вони домовились, що позивач залишає йому фотокопії паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, чисті аркуші паперу з його підписом для оформлення спадщини. 20.09.2008 державним нотаріусом Золотоніської державної нотаріальної контори їм були видані свідоцтва про право на спадщину за законом.
ІНФОРМАЦІЯ_2 брат позивача ОСОБА_8 також помер, після чого його син ОСОБА_6, вступив у володіння спадковим майном, у тому числі заволодів всіма документами як батька, так і позивача.
09.08.2016 відповідач ОСОБА_6 звернувся з позовом до Сквирського районного суду Київської області про стягнення з позивача у цій справі коштів. Із направлених йому документів він дізнався про ніби то укладений 28.05.2015 між ними договір завдатку. Рішенням Сквирського районного суду від 14.09.2016 у цивільній справі №376/1442/16-ц в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішенням апеляційного суду Київської області від 26.04.2017 у справі №22ц/780/1072/17 позов відповідача до нього було задоволено та стягнуто грошові кошти в розмірі 7200,00 доларів США, що еквівалентно 178416 грн. за вказаним договором про завдаток від 28.05.2015.
Апеляційним судом Київської області йому було роз'яснено право заявити клопотання про призначення експертизи щодо договору про завдаток, однак, у зв'язку з тим, що він не звертався за правовою допомогою при розгляді тієї справи, а також зважаючи на високу вартість експертизи та відсутністю у нього грошових коштів на той момент, він не заявив клопотання про проведення експертизи оригіналу договору та не зміг довести недійсність оспорюваного правочину, що є предметом спору в цій справі.
ОСОБА_6 вважає, що між ним та ОСОБА_4 28.05.2015 укладено договір про завдаток, згідно з яким позивач передав йому 7200 доларів завдатку в рахунок оплати вартості нерухомого майна, а він зобов'язався укласти з ним договір купівлі-продажу нерухомого майна не пізніше 30.09.2015. Одночасно, позивач стверджує, що не мав розмов із відповідачем про продаж частини спадкового майна, не отримував від нього кошти, не робив підпис під текстом договору про завдаток від 28.05.2015, а здійснив підпис на пустому аркуші паперу в 2008 році, в результаті чого на цьому чистому аркуші паперу з його підписом було складено договір завдатку.
Позивач вказує, що рішення апеляційного суду Київської області від 26.04.2017 питання про дійсність договору завдатку, оспореного у цій справі не вирішувалось.
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 31.10.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вказує на те, що суд безпідставно не забезпечив докази шляхом витребування оригіналу оспореного договору з матеріалів справи Сквирського районного суду для проведення фізико-хімічної експертизи аркуша паперу на якому складено цей договір. Суд не розглянув у визначені процесуальним законодавством строки заяву позивача про забезпечення доказів та не повідомив заявника про її розгляд. Суд не надсилав апелянту в електронній формі процесуальні документи у справі, попри наявність відповідної заявки від учасника розгляду справи. Відповідач, одержавши із матеріалів справи Сквирського районного суду оригінал спірного договору вчинив дії по приховуванню основного доказу у цій справі. Суд не визнав встановленим факт, для з'ясування якого було призначено судову експертизу, попри фактичне ухилення відповідача від її проведення шляхом приховання оригіналу спірного договору. Рішення суду містить протиріччя, оскільки у ньому вказано про відхилення показань сторін справи як свідків та одночасно зроблено висновки на підставі цих показань. Суд не врахував представлену апелянтом судову практику стосовно визнання встановленим факту з приводу з'ясування якого призначено судову експертизу. Суд не врахував фактичні обставини справи щодо залишення брату позивача чистих аркушів паперу з його підписами, які мали використовуватися для звернення до уповноважених органів із заявами, необхідними для отримання довідок з тим, щоб прийняти спадщину, яка відкрилася після смерті батька позивача. Суд не оцінив пояснення позивача стосовно непрямих доказів недійсності спірного договору.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.
В судовому засіданні апелянт та його представник наполягали на задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на доводи, аналогічні викладеним в позовній заяві.
Відповідач та його представник не визнавали доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі, вважали їх незаконними та необґрунтованими, тому просили відмовити в їх задоволенні, рішення суду залишити без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що вони не підтверджені належними доказами по справі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що, встановивши дійсні обставини справи, суд дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів не вбачає, виходячи з наступного.
При розгляді справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_7. Спадкоємцями після його смерті за законом став ОСОБА_4 (позивач у справі), а також його брат ОСОБА_8.
Позивач стверджує, що в 2008 році вони з братом вирішили оформити вказану спадщину. Так як позивач проживав у Київській області, а його брат - за місцем знаходження спадкового майна, то вони домовились, що позивач залишає йому фотокопії паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та чисті аркуші паперу з його підписом для оформлення спадщини, чим займався його брат.
20.09.2008 державним нотаріусом Золотоніської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_8 свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається: з права власності на 1 / 2 частину будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1. Також в цьому свідоцтві про право на спадщину за законом зазначено: «а на іншу 1 / 2 частину вищевказаного спадкового майна видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я сина померлого ОСОБА_4 20.09.2008».
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 - брат позивача у даній справі.
Після смерті ОСОБА_8, його син ОСОБА_6, став спадкоємцем 1 / 2 частини будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Далі, 28.05.2015 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був укладений договір завдатку (оспорений договір), за яким останній отримав 7200,00 доларів США в рахунок оплати вартості своєї частки житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до цього договору ОСОБА_6 зобов'язався передати 1300,00 доларів США ОСОБА_4 при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу майна не пізніше 30.09.2015.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 26.04.2017 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 7200 доларів США, що еквівалентно 178416 грн., відповідно до договору про завдаток від 28.05.2015, дійсність якого оспорюється у цій справі.
При цьому, позовні доводи у даній справі зводяться до того, що відповідач фактично підробив спірний договір, використавши чисті листки паперу із підписом позивача, який останній передав своєму братові для оформлення спадщини у 2008 році. Тобто йде мова про вчинення кримінального правопорушення.
Однак відповідних рішень уповноважених органів з приводу наявності події цього злочину та встановлення особи, винної у його вчиненні, суду в цій справі надано не було.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до вказаних положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів констатує, що позивачем у даній справі не надано доказів у підтвердження своїх позовних вимог, а саме щодо факту підроблення договору з використанням чистих листків паперу із підписом позивача, що свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.
Більш того, апелянтом не надано суду доказів на підтвердження своїх вимов у тому аспекті, що позивач, підписуючи чисті аркуші паперу та передаючи їх іншій особі, діяв при цьому в правовому полі, а також не чітко не прояснив тієї обставини, з якою метою він вчиняв ці дії, оскільки спадкове майно для оформлення якого він ніби - то підписував та передавав підписані аркуші брату є нерухомим майном .
При цьому колегія суддів відхиляє апеляційні доводи з посиланням на порушення судом порядку забезпечення доказів у справі, адже вони не свідчать про помилковість вказаних вище висновків по суті позовних вимог.
Тут слід врахувати, що та обставина, що відповідач у даній справі, як власник оригіналу спірного договору, забрав його із матеріалів іншої цивільної справи, право на що передбачено цивільно - процесуальним законом, та в послідуючому його загубив при переїзді з одного місця проживання на інше, не може свідчити про його умисні дії, спрямовані на знищення доказу, адже інших обставин, які б підтверджували такі висновки суду наведено не було, при цьому закон не передбачає обов'язку постійного зберігання стороною договору свого примірника угоди та відповідальності за його втрату.
Також це не свідчить про те, що відповідач у справі ухиляється від проведення відповідної експертизи, предметом дослідження в якій виступив би оригінал спірного договору, адже доказів умисних дій відповідача по знищенню цього правочину суду надано не було.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що згідно ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Усі інші апеляційні доводи ніяким чином не містять посилання на докази, які б підтверджували позовні вимоги у цій справі, оскільки не підтверджують твердження позивача про підроблення відповідачем спірного договору, а вказують на наявність, на думку апелянта, порушень судом першої інстанції норм законодавства, які, однак, незалежно від доведеності цих тверджень, на правильність висновків суду у цій справі вплинути не могли.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 31 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання договору завдатку недійсним - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, що подала апеляційну скаргу.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строки та порядку, визначені цивільним процесуальним законодавством.
Повний текст постанови виготовлений 22.01.2018 року.
Головуючий
Судді