79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.08.06 Справа№ 4/1422-26/257
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгового Дому «Старий Друже», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного центру «ЗЕВС», м. Львів
Про стягнення 75 786,59 грн.
Суддя Ю.Б. Деркач
при секретарі: Боровець Я.
Представники:
від позивача Міщенко С.С. -представник
від відповідача Рісний М.Б. -адвокат
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені
ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.08.2006 р.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Старий Друже», м. Київ звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного центру «ЗЕВС», м. Львів про стягнення 75 786,59 грн.
Ухвалою суду від 10.07.2006 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в засіданні на 01.08.2006 р.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав клопотання про зміну ціни (суми) позову до 74 713,04 грн., позовні вимоги з врахуванням клопотання про зменшення позовних вимог підтримав повністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав відзив на позовну заяву та доповнення до відзиву, проти позовних вимог заперечив з мотивів викладених у відзиві та доповненні до відзиву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:
11 грудня 2003 року між сторонами укладено Договір про діяльність в якості дилера № 560/29Д (надалі по тексту -Договір) у відповідності до якого позивач передає у власність, а відповідач приймає та оплачує продукцію.
Як на підставу свої позовних вимог позивач покликається на Договір, відповідно до якого протягом 01.01.2004 р. -01.05.2006 р., як вважає позивач, здійснювались поставки продукції.
Однак, суд дійшов висновку, що поставки продукції за накладними, долученими до матеріалів справи самим позивачем, здійснювались не на виконання умов Договору про діяльність в якості дилера № 560/29Д від 11.12.2003 р., що підтверджується, зокрема, тим, що:
У долучених до матеріалів справи видаткових накладних відсутні покликання про те, що дані поставки здійснюються відповідно до Договору про діяльність в якості дилера № 560/29Д від 11.12.2003 р.
Відповідно до п. 1.1. даного Договору позивач надає відповідачу право продажу товару в обсягах, по цінах і на умовах, встановлених Договором. Згідно п. 3.1. Договору місячні обсяги поставок Товару погоджуються Сторонами у Графіку поставок і на момент підписання Договору визначаються до грудня 2003 року включно (Додаток № 4 до Договору). Графіки поставок на кожний наступний період (не менше 3-х місяців) погоджуються і підписуються сторонами не пізніше, ніж за 1 місяць до закінчення попереднього періоду місячних поставок, погоджених у попередньому Графіку поставок. У випадку відсутності підписаного Сторонами Графіку поставок на наступний період Договір припиняє свою дію по закінченню останнього періоду, на який погоджений Графік поставок (п. 3.2. Договору). Однак Сторонами жодних графіків поставок Товару за даним Договором на погоджувалось. Саме тому, в порядку п. 3.2. дія Договору була припинена.
Згідно п. 3.3. Договору асортимент місячного обсягу поставок Товару, що поставляється Компанією на користь Дилера, визначається Сторонами у Плані-замовленні, який також повинен містити інформацію про кількість Товару по кожній асортиментній позиції. Всупереч положенням даного пункту Договору Сторонами жодних Планів-замовлень не погоджувалось, а заявок на поставку Товару в порядку п. 3.4.1. даного Договору -відповідачем не надавалось. Тим більше, відповідно до п. 5.3.1. Договору позивач зобов'язався здійснювати поставки Товару Дилеру лише на підставі його заявки та Плану-замовлення.
Крім того, суд звертає увагу і на те, що відомості, зазначені у видаткових накладних, не відповідають предмету Договору, адже за накладними здійснюється поставка горілки та слабоалкогольних напоїв, а згідно договору -поставка товару, вид, асортимент та кількість якого визначаються додатком до Договору -Графіком поставок та Планом-замовленням, які Сторонами не складались та не підписувались.
Жодних інших доказів виконання договірних зобов'язань позивачем на користь відповідача не надано.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, позивачем не надано доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором про діяльність в якості дилера № 560/29Д від 11.12.2003 р.
Протягом 01.01.2004 р. -01.05.2006 р. позивачем на користь відповідача здійснювались поставки продукції згідно накладних.
Дані поставки здійснювались не на підставі Договору про діяльність в якості дилера № 560/29Д від 11.12.2003 р. виходячи з наведеного вище, а тому в даному випадку підлягає до застосування ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої -якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, у зв'язку з тим, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про оплату поставленого товару у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, то у відповідача не виникло обов'язку по оплаті товару, поставленого по вищевказаних накладних у семиденний строк з моменту пред'явлення такої вимоги.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими і безпідставними, та такими що не підлягають до задоволення.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача повністю.
Суддя Деркач Ю.Б.