Справа №469/1201/17 23.01.2018
Провадження: № 11-кп/784/157/18 Головуючий суду першої інстанції:
Категорія: ч. 2 ст.185 КК України ОСОБА_1
Доповідач апеляційного суду:
ОСОБА_2
23 січня 2018 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5
розглянувши за матеріалами кримінального провадження №12016150150000905 апеляційну скаргу прокурора Березанського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 на вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 18 вересня 2017 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Любопіль, Комінтернівського району, Одеської області громадянина України, працездатного, непрацюючого, неодруженого, утриманців не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 25.11.2016 року Березанським районним судом Миколаївської області за ч.1 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним строком 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України
учасники судового провадження
прокурор: ОСОБА_9
захисник: ОСОБА_7
обвинувачений: ОСОБА_8
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
На підставі вимог ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за даним вироком та вироком Березанського районного суду Миколаївської області від 25.11.2016 року, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі.
Вирішено питання стосовно речових доказів та судових витрат.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 18.09.2017 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначення покарання скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі.
Вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 25.11.2016 року стосовно ОСОБА_8 , яким його засуджено на 1 рік позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 1 рік, виконувати самостійно.
Під час апеляційного розгляду повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, а саме вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 25.11.2016 року стосовно ОСОБА_8 .
В іншій частині вирок залишити без змін.
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок в частині призначення покарання скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та постановити новий, яким призначити ОСОБА_8 більш м'яке покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
Прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та правильності кваліфікації дій ОСОБА_8 , вважає, що вирок суду є незаконним і таким, що підлягає скасуванню в частині призначення покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Судом не дотримано вимог закону України про кримінальну відповідальність, передбачених ч.4 ст.70 КК України та п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання".
Так, судом встановлено, що ОСОБА_8 було засуджено вироком Березанського районного суду Миколаївської області від 18.09.2017 року за ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі.
За оскаржуваним вироком ОСОБА_8 вчинив злочин 22.10.2016 року, тобто до ухвалення вироку від 25.11.2017 року, яким ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням. Тому суд мав би призначити йому покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України із самостійним виконанням вироків, що судом першої інстанції не було виконано.
Захисник обвинуваченого в своїй апеляційній скарзі зазначає, що призначене покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць є незаконним та занадто суворим. Вказує, що обвинувачений повністю визнав свою вину та розкаївся в скоєному ним злочині.
Крім того, судом порушені вимоги абз.2 п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року, відповідно якої, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Наведених приписів закону України про кримінальну відповідальність та рекомендацій Пленуму Верховного Суду України судом не дотримано.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.10.2016 року близько 08-00 год. ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні сторожки у наметовому містечку в с.Коблеве Березанського району Миколаївської області повторно, таємно, умисно, з метою викрадення чужого майна здійснив крадіжку перфоратора ”BOSH” вартістю 1942 грн та будівельного міксера марки «Фіолент» з металевою насадкою вартістю 1062 грн 50 коп.
Після чого, ОСОБА_8 утримуючи викрадене майно при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_8 спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальні збитки на загальну суму 3004 грн 50 коп.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, захисника та обвинуваченого ОСОБА_8 на підтримку своїх апеляційних скарг, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг та повторно дослідивши обставини встановлені під час кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги прокурора та захисника підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винність у вчинені цього злочину.
Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_8 ч.2 ст.185 КК України є вірною і апелянтами не оспорюється.
Призначаючи покарання суд врахував характер і ступінь суспільної небезпечності злочину який у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, особи обвинуваченого, який повністю визнав свою вину, органом місцевого самоврядування характеризується задовільно, є працездатним, тяжких захворювань не має, до затримання працював за наймом, не мешкає за місцем реєстрації, раніше судимий.
Враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.2, 3 ст. 50 КК України, може бути досягнута при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 міри покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, належним чином вмотивувавши таке рішення у вироку.
Таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. З урахуванням цього, підстав вважати призначене обвинуваченому покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального законодавства, апеляційний суд не вбачає.
Повне визнання вини та щире каяття ОСОБА_8 у вчиненні злочину, відсутність обтяжуючих обставин, судом враховано, а тому посилання захисника на ці обставини безпідставне.
З огляду на наведене апеляційний суд не вбачає підстав для застосування ст.75 КК України, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника в цій частині задоволенню не підлягає.
Разом з тим, вирок суду підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме при призначенні ОСОБА_8 покарання за сукупністю злочинів.
Згідно з вимогами п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання" коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 було засуджено вироком Березанського районного суду Миколаївської області від 25.11.2016 року за ч. 2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 1 рік.
За оскаржуваним вироком ОСОБА_8 вчинив злочин 22.10.2016 року, тобто до ухвалення вироку від 25.11.2016 року, тому суд мав би призначити йому покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України із самостійним виконанням вироків, що судом першої інстанції не було виконано.
Керуючись ст.ст. 404,405,409,424,532 КПК України , апеляційний суд, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та прокурора Березанського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 18 вересня 2017 року відносно ОСОБА_8 в частині призначення йому покарання за ч.2 ст.185 КК України - змінити.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі.
Вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 25.11.2016 року стосовно ОСОБА_8 , яким його засуджено на 1 рік позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік, виконувати самостійно.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк, з дня отримання копії вироку.
Головуючий:
Судді: