Справа №489/5498/17 22.01.2018
Провадження №22-ц/784/218/18
Справа № 489/5498/17 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.
Провадження № 22ц/784/218/18
Категорія 55
іменем України
22 січня 2018 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого - судді Лисенка П.П.,
суддів: Галущенка О.І. та Самчишиної Н.В.,
із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,
за участі:
позивача ОСОБА_2,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, яке ухвалене о 14 годині 01 хвилина 05 грудня 2017 року у приміщенні Ленінського районного суду м. Миколаєва під головуванням судді Тихонової Н.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, -
17 листопада 2017 року ОСОБА_2 пред'явив до Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (далі - ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект») зазначений позов, який обґрунтовував наступним.
21 червня 2017 року Апеляційним судом Миколаївської області ухвалено рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, яким визнано незаконним та скасовано наказ директора з персоналу та науково-технічної інформації ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» №2322-08-к від 31.10.2016 року про звільнення ОСОБА_2 з посади техніка з митних операцій відділу імпортної логістики у зв'язку з скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_2 на посаді техніка з митних операцій відділу імпортної логістики ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» з 31.10.2016 року; стягнуто з ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2016 року по 21.06.2017 року у сумі 27 790 грн. 02 коп. та 300 грн. моральної шкоди.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
12 липня 2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва видані виконавчі листи по справі.
20 вересня 2017 року державним виконавцем Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області винесені постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначених виконавчих листів.
11 жовтня 2017 року ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» видано наказ №545-01-к про поновлення позивача на посаді техніка з митних операцій відділу логістики ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект».
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 21 червня 2017 року по 10 жовтня 2017 року у сумі 13 807 грн. 62 коп.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 21.06.2017 р. по 10.10.2017 р. в розмірі 13 458 гривень 06 копійок.
Стягнуто з ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.
ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» подало на це рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки суд 1 інстанції повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень; давши оцінку доказам, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість; правильно витлумачивши норми матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та виконавши всі інші вимоги цивільного судочинства - ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Задовольняючи частково позов, суд 1 інстанції виходив з того, що відповідач з 21 червня 2017 року і по 11 жовтня 2017 року не виконував рішення апеляційного суду про поновлення на роботі позивача, у зв'язку з чим він повинен сплатити працівнику середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, викликаному невиконанням судового рішення.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи вважає вірними, обґрунтованими й законними.
Конституція України, трудове та цивільне законодавство закріплює обов'язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов'язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає заходи примусового виконання цивільних обов'язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно (стаття 68 Конституції України, статті 11, 14 ЦК України, статті 14, 367 ЦПК України, Закон України "Про виконавче провадження" ).
Так, частина перша статті 235 КЗпП України (тут і далі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (частина п'ята статті 235 КЗпП України).
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.
Оскільки зазначена норма права в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі відсутність у судовому рішенні вказівки про це не позбавляє рішення його обов'язковості з моменту проголошення.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (частина п'ята статті 124 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень за змістом статей 14, 367 ЦПК України судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Отже аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 14 ЦПК України).
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
У випадку невиконання цього обов'язку добровільно, рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначають Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), а також прийнята на виконання цього Закону Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.
Відповідно до зазначених нормативно-правових актів примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу та здійснюється останньою на підставі виконавчого документа.
Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття "затримка", як "зволікання", "проволока", за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 червня 2017 року Апеляційним судом Миколаївської області постановлено рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, яким визнано незаконним та скасовано наказ директора з персоналу та науково-технічної інформації ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» №2322-08-к від 31.10.2016 р. про звільнення ОСОБА_2 з посади техніка з митних операцій відділу імпортної логістики у зв'язку з скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_2 на посаді техніка з митних операцій відділу імпортної логістики ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» з 31.10.2016 р.; стягнуто з ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2016 р. по 21.06.2017 р. у сумі 27 790 грн. 02 коп., 300 грн. 00 коп. моральної шкоди. Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання (а.с.5-7).
12 липня 2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчі листи по вищевказаній справі (а.с.8-9).
20 вересня 2017 року державним виконавцем Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області винесено постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначено виконавчого листа (а.с.10-13).
11 жовтня 2017 року ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» видано наказ №545-01-к про поновлення позивача на посаді техніка з митних операцій відділу логістики ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» (а.с.14).
Таким чином, починаючи з 21 червня 2017 року по день виконання рішення, тобто винесення наказу про поновлення ОСОБА_2, яке мало місце 11 жовтня 2017 року, слід вважати періодом затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року за №6-435цс15.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 21 червня 2017 року встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_2 становить 174 грн. 78 коп.
Таким чином суд першої інстанції вірно розрахував середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 21 червня 2017 року по 10 жовтня 2017 року складає 13 458 грн. 06 коп. (174,78 грн. х 77 р.д.)
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення суду від 21 червня 2017 року про поновлення позивача на роботі відповідачем було виконано шляхом видання відповідного наказу лише 11жовтня 2017 року, із затримкою виконання рішення суду, в зв'язку з чим вимоги позивача підлягали частковому задоволенню.
Установивши у справі, яка переглядається, той факт, що після ухвалення судом 21 червня 2017 року рішення про поновлення ОСОБА_2 на роботі, відповідач видав наказ про його поновлення на роботі лише 11 жовтня 2017 року, суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про затримку з вини відповідача виконання судового рішення у розумінні статті 236 КЗпП України, яка зумовлює відповідальність, передбачену цією нормою.
Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і суд 1 інстанції, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Що ж до твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про необхідність вирахування зі стягуваної суми грошей, отриманих за іншим місцем роботи, то вони не можуть братися до уваги, оскільки не ґрунтуються на буквальному тлумаченні названої статі.
Дійсно, названа стаття містить таке словосполучення - «…орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки…», проте його слід читати в у сукупності з попереднім словосполученням «…про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника…».
З буквального логічного тлумачення виписаних словосполучень необхідно зробити висновок про те, що вирахуванню підлягає заробітна плата працівника, отримувана ним на цьому ж підприємстві у разі його незаконного переведення на іншу роботу з меншою заробітною платою. А оскільки у роботодавця немає обов'язку проводити подвійну оплату за виконувану, хоча і за фактом незаконного переведення, роботу, то стягненню підлягає лише різниця між заробітною платою до незаконного переведення на іншу роботу і між фактично отримуваною.
Керуючись ст.ст. 367-368, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 грудня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: П.П.Лисенко
Судді: О.І. Галущенко
Н.В. Самчишина
Повний текст постанови складено 23 січня 2018 року.