17.01.2018
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/9568/17
нп 1-кп/490/970/2017
Іменем України
17 січня 2018 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт, складений за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12017150020004200, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Первомайську Миколаївської області, є громадянином України, одруженим має на утриманні неповнолітню дитину, має повну загальну середню освіту, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , є раніше судимим:
- 02 жовтня 1990 року Центральним районним судом м. Миколаєва за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 141 КК України 1960 року, із застосуванням ст. 42 КК України 1960 року, до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна та з застосуванням, на підставі ст. 14 КК України 1960 року, примусового лікування від наркоманії (21 березня 1997 року звільнений від подальшого відбування покарання на підставі ст. 52 КК України 1960 року умовно-достроково з невідбутою частиною покарання у виді позбавлення волі строком на один рік два дні);
- 15 травня 2007 року Заводським районним судом м. Миколаєва за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, від відбування якого звільнений на підставі ст. 75 КК України з випробуванням строком на один рік;
- 01 серпня 2008 року Центральним районним судом м. Миколаєва за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України до двох років одного місяця позбавлення волі (21 вересня 2010 року повністю відбув призначене покарання);
- 27 березня 2014 року Заводським районним судом м. Миколаєва за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до шести років позбавлення волі (25 лютого 2016 року повністю відбув призначене покарання),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
22 вересня 2017 року, близько 09 год. 00 хв., ОСОБА_4 , маючи не зняту та непогашену судимість за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 141 КК України 1960 року, знаходячись у маршрутному таксі № 13 на зупинці громадського транспорту "вул. Фалеєвська" по вул. Велика Морська в м. Миколаєві, діючи умисно з корисливих мотивів, реалізуючи умисел на крадіжку, відкрив рюкзак, що висів на спині ОСОБА_6 , з якого таємно викрав гаманець вартістю 250 грн., в якому знаходилися грошові кошти в сумі 280 грн., що належали останній, з викраденим з місця вчинення злочину зник, одержавши реальну можливість розпоряджатися ним на власний розсуд.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, винним себе визнав повністю, повідомивши, що дійсно 22 вересня 2017року, близько 09 год., він, знаходячись у маршрутному таксі № 13 в районі зупинки громадського транспорту "вул. Фалеєвська" по вул. Велика Морська в м. Миколаєві, побачивши у дівчини-пасажирки, яка стояла до нього спиною, дещо відкритий рюкзак, з метою крадіжки відкрив його і таємно викрав гаманець світло-синього кольору, та, залишивши маршрутне таксі, прослідував в напрямку зупинки трамваю 3-го маршруту. На півдороги до цієї зупинки його затримали працівники поліції і доставили до Центрального РВ. Безпосередньо перед затриманням, зрозумівши, що його затримують, викрадений гаманець він кинув на землю. Скільки грошей було у гаманці, він не дивився. Не оспорює ті обставини, що гаманець коштує 250 грн. та що в ньому знаходилися гроші у сумі 280 грн.. У вчиненому кається, злочин вчинив через скрутне матеріальне становище, викликане лікуванням від наявних в нього захворювань.
Показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам, що викладені у наведеному вище формулюванні обвинувачення, і жоден з учасників процесу ці обставини не оспорює, з огляду на що суд вважає їх встановленими.
З вимоги про судимість ОСОБА_4 слідує, що його судимість за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 141 КК України 1960 року, за вироком від 02.10.1990 року Центрального районного суду м. Миколаєва, є непогашеною, оскільки її погашення було перервано подальшим вчиненням злочинів, у тому числі й того, за який його засуджено вироком від 11.05.2004 Кривоозерського районного суду Миколаївської області, хоча судимість за цей злочин, в силу ст. 89 КК України, й є погашеною.
Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину за викладених вище обставин. При цьому, дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України, як крадіжка - таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно.
При призначенні покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує, що він вчинив умисний злочин середньої тяжкості, його особу, а саме те, що він є раніше неодноразово судимим, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, має постійне місце проживання, характеризується негативно, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: синдром залежності від опіоїдів, страждає на туберкульоз легенів та ВІЛ, має на утриманні матір, що страждає на ракове захворювання, перебуває у тяжкому стані та потребує сторонньої допомоги, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та як обставину, що його пом'якшує - щире каяття обвинуваченого.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне за вчинений злочин призначити ОСОБА_4 покарання у виді арешту строком на три місяці, яке, з урахуванням попередніх судимостей, фактичних обставин вчинення злочину, стану здоров'я обвинуваченого, його щирого каяття та наявності в нього на утримання тяжкохворої матері, вважає таким, що відповідає особі обвинуваченого і тяжкості вчиненого ним злочину, а також таким, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до положень п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази, а саме віддані потерпілій ОСОБА_6 на зберігання до рішення суду: гаманець та грошові кошти в загальній сумі 280 грн., власником яких вона є; дві пластикові банківські картки ПАТ КБ "ПриватБанк", що перебувають у володінні потерпілої ОСОБА_6 , слід вважати повернутими за належністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367-368, 370, 371, 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому за цей злочин покарання у виді арешту строком на три місяці.
Строк відбування ОСОБА_4 призначеного покарання відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.
Речові докази, а саме віддані потерпілій ОСОБА_6 на зберігання до рішення суду гаманець та грошові кошти в загальній сумі 280 грн., власником яких вона є, а також дві пластикові банківські картки ПАТ КБ "ПриватБанк", які перебувають у володінні потерпілої ОСОБА_6 - вважати повернутими за належністю.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 право після набрання цим вироком законної сили звернутися до суду із клопотанням про відстрочку виконання вироку у порядку, передбаченому ст. 536 КПК України.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: