Справа № 477/2500/17
Провадження № 2/477/208/18
23 січня 2018 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Семенової Л.М.,
при секретарі судового засідання - Сірюк С.В.,
розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду Миколаївської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
07 грудня 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 26201,28 грн. та судові витрати по справі.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 28 січня 2013 року між сторонами був укладений договір, за яким відповідач одержав кредит в сумі 9600,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Посилаючись на те, що за час користування кредитом відповідач не виконував її умови та не сплачував в повному обсязі кредитні платежі, через що станом на 15 листопада 2017 року за ним утворилася загальна заборгованість в сумі 26201,28 коп., тому просив стягнути її з відповідача на свою користь та понесені судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання з проханням розглядати справу без його участі, позов просив задовольнити в повному обсязі (а.с. 35).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за місцем проживання (а.с. 45), у зв'язку з чим, з урахуванням приписів ст. 223 ЦПК України, суд допустив розгляд справи за відсутності відповідача.
Суд, вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, оскільки наявних в ній матеріалів достатньо для її вирішення по суті.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд встановив, що 28 жовтня 2013 року відповідач звернувся до позивача із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 10).
Відповідно до Договору акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі - Банк), надало позичальнику, тобто відповідачу, споживчий кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту - 9600,00 грн.
Також сторони визначили, що розмір процентної ставки по кредитному ліміту становить 2,3% в місяць з розрахунку 360 днів на рік. Щомісячний мінімальний платіж 7 % від суми заборгованості.
Згідно з заявою позичальника, останній ознайомлений та погодився з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку (а.с.10).
Також Тарифами визначена сума пені за порушення умов кредитування.
Визначена сума комісії за відповідними операціями.
Відповідно до п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт надав згоду на зміну Банком самостійно розміру кредитного ліміту.
Відповідно до п. 1.1.3.2.4 вказаних Умов та Правил, клієнт погодився зі зміною банком в односторонньому порядку тарифів, а також інших умов обслуговування рахунку.
Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов надання споживчого кредиту, що є складовою Договору, передбачена відповідальність позичальника за невиконання умов щодо повернення кредиту.
Так, у разі порушення клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, що передбачені Договором, позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з врахуванням прострочених процентів та комісій.
В той же час, відповідно до п. п. 2.1.1.3.3 Договору відповідач доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартості послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виконанні боргових зобов'язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань, у тому числі Мінімального обов'язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законом порядку.
На підставі п. 2.1.1.12.2 Договору, сплату процентів за користування Кредитом відповідач здійснює шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання).
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.
Згідно даних Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна 55 днів пільгового періоду» (а.с. 11), зміну щодо процентної ставки по кредитним карткам «Універсальна» та «Універсальна GOLD» здійснено тільки для витрат, здійснених після 01.09.2014 року та, згідно розрахунку (а.с. 6-9), Банком дотримано вказаних вимог і нараховано проценти у загальній сумі 12568,52 грн. відповідно до тарифів, що діяли на час використання кредитних коштів.
З матеріалів справи вбачається, що Банк повністю виконав взяті на себе зобов'язання, а позичальник навпаки, порушив умови Договору в частині вчасного повернення суми кредиту та процентів за користування ним, в зв'язку з чим станом на 15 листопада 2017 року за ним рахується заборгованість в сумі 15877,09 грн., з яких: тіло кредиту - 3308,57 грн., проценти - 12568,52 грн. (а.с. 6-10).
Враховуючи наведене, умови кредитного договору, суд вважає, що сума заборгованості за кредитом, процентами підлягає стягненню в повному обсязі.
Окрім цих сум, Банком нарахована пеня в розмірі 8600,32 грн.
З вказаного розрахунку вбачається, що розмір нарахованої пені в багато разів перевищує розмір боргу по кредиту.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано.
Конституційний Суд України у рішенні від 7 липня 2013 р. по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 липня 1996 р. дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Крім того, вимога про нарахування та сплати неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст.509 та ч.ч. 1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове значення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача, а джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора.
Як слідує з довідки-розрахунку Банку, відповідач з часу укладення договору до березня 2017 року допускав поодинокі випадки порушення умов щодо строків сплати кредитних коштів. Останній платіж за договором здійснено в лютому 2017 року. Тобто протягом тривалого часу, а саме: з 2013 року по лютий 2017 року відповідач не допускав значних порушень зі сплати кредитних коштів, тобто, в загалом, дотримувався взятих на себе зобов'язань. Порушення, що стали підставою звернення до суду, порівняно зі строком договірних відносин сторін, тривають незначний період часу.
За такого, враховуючи кредитну поведінку відповідача до лютого 2017 року, а також критеріїв справедливості та добросовісності в межах дії свободи договору (ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 627 ЦК України) суд вважає за необхідне розмір пені, нарахованої Банком в сумі 8600,32 грн., що значно перевищує розмір боргу по кредиту, зменшити до 3308,57 грн.
До того ж, Банком як неустойка нараховано суми штрафу також за порушення щодо строків виконання договірних зобов'язань, а саме: штраф 500 грн. (фіксована частина), штраф - 1223,87 грн. (процентна складова).
Тобто, умовами вище вказаного Договору передбачено подвійну відповідальність позичальника за одне й те саме порушення - порушення строків сплати суми кредиту та процентів, та нараховано пеню і штраф, при цьому останній нараховано, в тому числі, й на суму пені.
Отже банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірних зобов'язань (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам ч.1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України.
Вказана правова позиція висловлена в ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2013 р., від 6 листопада 2013 року (№6-116цс13).
З урахуванням зазначених норм, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 526, 530, 551, 1049, 1050, 1054 ЦК України, з відповідача на користь Банка підлягає стягненню сума боргу в загальному розмірі 19185,66 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 3308,57 грн., проценти - 12568,52 грн., пеня - 3308,57 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, а також з урахуванням роз'яснень, що містяться у п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, від 17.10.2014 року № 10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI), тобто з відповідача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1168,00 грн. (19185,66 грн. х 100 / 26201,28= 73%, 1600 х 73% = 1168,00).
Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, п. 3 Перехідних положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суд -
Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, індивідуальний код платника податків НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунковий рахунок 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором від 28 жовтня 2013 року, що виникла станом на 15 листопада 2017 року, в загальній сумі 19185 (дев'ятнадцять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 66 коп., з яких: заборгованість за кредитом 3308,57 грн., заборгованість по процентам - 12568,52 грн., пеня - 3308,57 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» судові витрати по справі в сумі 1168 (Одна тисяча сто шістдесят вісім) грн. 66 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Л.М. Семенова