Справа № 471/905/17-ц
Провадження №2/471/57/18
Номер рядка звіту 26
"19" січня 2018 р.
Братський районний суд Миколаївської області
в складі:
головуючого судді - Скарницької І.Б.,
за участю секретаря - Данілової Л.В.,
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав 4130 грн., які остання зобов'язалася повернути до 01.09.2017 року. Проте, свої зобов'язання відповідач не виконав, борг у визначений строк не повернув.
Під час судового засідання позивач підтримав свої позовні вимоги, просив про їх задоволення.
Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав 4130 грн., з кінцевим терміном повернення 01.09.2017 року.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
На підставі вищевказаного, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та про можливість їх задоволення.
У відповідності з ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 640 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 264,265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) грошові кошти в сумі 4130 (чотири тисячі сто тридцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати, понесені при сплаті судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя ОСОБА_3