Справа № 146/1334/17
Іменем України
"19" січня 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого-судді: Пилипчука О.В.
з участю секретаря Бойко Т.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томашпіль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,-
26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, в якому просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1.
Позов обґрунтований наступним.
В 2000 році позивач купила за 2000 гривень у ОСОБА_2 житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1. З 2000 року по даний час вона проживає у данному житловому будинку. Відкрито та безперервно володіє вказаним будинком, проживає у вищевказаному житловому будинку більше як 10 років. За свої кошти проводила поточні та капітальні ремонти житлового будинку. Регулярно сплачувала податок за користування присадибною земельною ділянкою.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві та попросила їх задовольнити. Пояснила, що будинок по АДРЕСА_1 придбала у 2000 році року за дві тисячі гривень у ОСОБА_2, однак договір купівлі-продажу не оформляли.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, з позовом згідний, не заперечує проти задоволення позову.
Суд, заслухавши пояснення позивачки, розглянувши заяву відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.
Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).
Згідно ст.. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.
Судом встановлено, що спірним нерухомим майном є житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1.
Згідно довідки виконкому Гнатківської сільської ради № 305 від 22.06.2017 року, житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 ( а.с.7).
Згідно довідки виданої виконкомом Гнатківської сільської ради № 737 від 11 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 проживає на території АДРЕСА_1 з 2000 року по даний час (а.с.8).
Відповідно до довідки виданої виконкомом Гнатківської сільської ради № 225 від 27 жовтня 2017 року житловий будинок по АДРЕСА_1 на даний час рахується за АДРЕСА_1 (а.с.18).
Як вбачається з особового рахунку НОМЕР_1 першим записано члена господарства ОСОБА_2( а.с.19).
Згідно довідки про показники об'єкта нерухомого майна КП Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації № 162 від 29 вересня 2017 року, відповідно до проведеної інвентаризації від 16 вересня 2017 року, житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 має такі показники: загальна площа 32,8 кв.м., житлова площа 24,0 кв.м.; до складу спадкового майна входить житловий будинок «А», матеріал стін- глинобитні, сарай «Б», сарай «В», погріб «Г», ворота -1 . Згідно архівних даних станом на 31 грудня 2012 року право власності на майно не зареєстровано (а.с.6).
Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Крім того, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
-володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
-володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
-володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.
Набувальна давність визначається, як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також, в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим, як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до статей 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 2.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 3.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.6. Якщо одна із сторін визнала пред»явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Враховуючи, що договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Петровчичем не був укладеним належним чином відповідно до норм законодавства, ОСОБА_1 не може ніяким іншим чином захистити своє право на даний житловий будинок, відповідач ОСОБА_2 позов визнав, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 набула право власності на вказаний будинок на підставі ст. 344 ЦК України.
Оскільки вимоги позивача є законними та достатньо вмотивованими і ґрунтуються на наявних у справі доказах, відповідачем визнано позовні вимоги ОСОБА_1, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, позовна заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення..
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, враховуючи, що позивач не просить стягнути судові витрати з відповідача по справі, суд, за таких обставин, вважає за можливе не стягувати понесені позивачем судові витрати з відповідача, залишивши судові витрати за позивачем..
На підставі викладеного, керуючись ст. 344 ЦК України, ст.ст. 12,13,76,78, 95,163, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 (житловий будинок «А», матеріал стін-глинобитні, сарай «Б», сарай «В», погріб «Г», ворота -1 ).
Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення вигтовлено 22 січня 2018 року.
Суддя: О. В. Пилипчук