Справа № 136/1709/17
(ЗАОЧНЕ)
23 січня 2018 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Стадника С.І.
секретаря судового засідання Шевчук Н.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент інвестицій" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Менеджмент інвестицій" (позивач, кредитор) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначив, що 28.12.2016 року між ТОВ "Менеджмент інвестицій" і відповідачем було укладено Договір споживчого кредиту №2103-16/СК за яким позичальник отримала кредит в розмірі 2 000 грн. на строк 30 календарних днів з кінцевим терміном повернення по 26.01.2017 року і сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2% в день від суми заборгованості. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, станом на 17.10.2017 року в позичальника перед кредитором утворилася заборгованість в розмірі 21 314,46 грн., з них: 2 000 грн. - заборгованість за кредитом, 1 200 грн. - заборгованість за відсотками, 7 200 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 10 688,80 грн. - заборгованість за штрафами, 225,66 грн. - 3% річних від простроченої суми, яку позивач просить стягнути на його користь із відповідача.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач, будучи оповіщеною про час і місце судового розгляду за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання, в судове засідання повторно не з'явилася без поважних причин (відзив не подала, про причини неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або розгляду справи у її відсутність до суду не подала).
З огляду на зазначене, суд, керуючись приписами частини четвертої статті 223 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів, при цьому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
28.12.2016 року між ТОВ "Менеджмент інвестицій" і ОСОБА_1 було укладено Договір споживчого кредиту №2103-16/СК, за яким позичальник отримала кредит в розмірі 2 000 грн. на строк 30 календарних днів з кінцевим терміном повернення по 26.01.2017 року і сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2% в день від суми заборгованості.
Кредитор свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором виконав в повному обсязі, що підтверджується видатковим касовим ордером (а.с. 11).
З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 припинила виконувати зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв'язку із чим станом на 17.10.2017 року в неї виникла заборгованість, яка за розрахунками ТОВ "Менеджмент інвестицій" становить 21 314,46 грн., з них: 2 000 грн. - заборгованість за кредитом, 1 200 грн. - заборгованість за відсотками за період з 28.12.2016 року по 26.01.2017 року, 7 200 грн. - заборгованість за простроченими відсотками за період з 27.01.2017 року по 25.07.2017 року, 10 688,80 грн. - заборгованість за штрафами, 225,66 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 27.01.2017 року по 17.10.2017 року.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
Суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 2 000 грн., процентів за користування кредитом за період з 28.12.2016 року по 26.01.2017 року в сумі 1 200 грн., а також прострочених відсотків за період з 27.01.2017 року по 25.07.2017 року в сумі 7 200 грн., ґрунтується на вимогах закону, а відтак за відсутності будь - яких заперечень з боку відповідача, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
У пункті 8.3 Договору сторони визначили, що в разі порушення строків повернення кредиту та нарахованих процентів, позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу кредитора штраф в розмірі 2 % від суми кредиту за кожен день такого порушення, починаючи із першого календарного дня, наступного за днем повернення кредиту. Починаючи із третього дня порушення строків повернення кредиту, штраф встановлюється у розмірі 2,98% від суми кредиту за кожен день порушення строків та нараховується виходячи із фактичного числа календарних днів такого порушення.
Враховуючи зазначене, суд, зважаючи на прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, дійшов висновку про обґрунтованість нарахування кредитором на суму заборгованості по кредиту в період з 27.01.2017 року по 25.07.2017 року штрафу в сумі 10 688,80 грн., який слід стягнути з позичальника.
За частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовідносини, які склались між сторонами за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням, на яке поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Таким чином, у зв'язку з прострочення позичальником виконання зобов'язання, кредитор мав право вимагати сплати суми боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми, що за період з 27.01.2017 року по 17.10.2017 року становить 225,66 грн.
Встановлені судом обставини вказують на обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Менеджмент інвестицій", з огляду на що позов слід задовольнити.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до Глави 8 ЦПК України.
Керуючись ст. 526, 530, 549, 610-612, 625, 1049, 1054, 10561 ЦК України, ст. 2, 12, 13, 76, 259, 263, 268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент інвестицій" (ЄДРПОУ 36295902) заборгованість за Договором споживчого кредиту №2103-16/СК від 28.12.2016 року станом на 17.10.2017 року в розмірі 21 314 (двадцять одну тисячу триста чотирнадцять) грн. 46 коп., з них: 2 000 грн. - заборгованість за кредитом, 1 200 грн. - заборгованість за відсотками за період з 28.12.2016 року по 26.01.2017 року, 7 200 грн. - заборгованість за простроченими відсотками за період з 27.01.2017 року по 25.07.2017 року, 10 688,80 грн. - заборгованість за штрафами, 225,66 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 27.01.2017 року по 17.10.2017 року.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент інвестицій" (ЄДРПОУ 36295902) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя С.І. Стадник