Справа № 2270/7513/12
Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
13 березня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Сушка О.О.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.
при секретарі: Мартинюк В.В.
за участю представників сторін:
представника відповідача: ОСОБА_2
позивач: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіального управління Головавтотрансінспекція в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Територіального управління Головавтотрансінспекція в Хмельницькій області про визнання нечинною та скасування , -
У грудні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Головавтотрансінспекція в Хмельницькій області про визнання нечинною та скасування постанови заступника голови ліквідаційної комісії ГДІАТ в Хмельницькій області №158842 від 27.11.2012 року, про застосування фінансових санкцій у розмірі 1700 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2012 року позов задоволено в повному обсязі: скасувати постанову про застосування фінансових санкцій №158842 від 27.11.2012 року, визнавши її протиправною; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 107,30 гривень, шляхом їх безспірного списання з рахунку відповідача.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову першої інстанції як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.
Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з таких підстав.
Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.11.2012 року постановою про застосування фінансових санкцій №158842 враховуючи те, що позивачем 06.11.2012 року о 13 годині в Полонському районі с. Кустівці допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена Законом України "Про автомобільний транспорт", надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановлено застосувати до позивача фінансові санкції у сумі 1700 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2012 року інспектор Балинський О.І. склав Акт перевірки в якому зазначено, що позивачем порушено ч.1 абз.3 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", надання послуг з перевезень без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: ліцензійної картки, договору з замовником послуг, документу що засвідчує оплату транспортних послуг, страхових полісів на кожного пасажира. У Акті зроблено власноручне пояснення водія: "Здійснював перевезення для власних потреб за своїм призначенням".
У суді першої інстанції позивач свідок ОСОБА_4 стверджував, що складав Акт перевірки відносно позивача, який у ньому написав власноручно пояснення і підписав його. Пасажири йому усно сказали, що водій їх везе за плату, квитки вони йому не пред'явили. Водій не надав дорожній лист і список пасажирів.
В матеріалах справи наявний дорожній лист №050934 від 06.11.2012 року та Список пасажирів від 06.11.2012 року, які було надано позивачем.
Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та задовольняючи позов, виходив з того, що суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не довів, що позивач порушив Закон України "Про автомобільний транспорт", адже доказів про те, що позивач займався транспортними перевезенням за плату без оформлення відповідних документів суду не надано.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Основним законом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту є Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-ІІІ.
Зокрема, відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.
За правилами пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1567 від 08.11.2006, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Згідно приписів ст. 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Між тим, ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України.
Крім того, з матеріалів справи досліджено, що позивач у Акті перевірки власноручно написав, що здійснює перевезення для власних потреб та пояснював це при прийнятті постанови про застосування штрафних санкцій і він має документи на підтвердження цього, а саме дорожній лист та список пасажирів і він перевозив 06.11.2012 року свою родину (дочка, дружина, племінник і інш.) без плати, що не спростовує відповідач.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Підсумовуючи вищенаведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено порушення чинного законодавства при винесенні оскаржуваної постанови про застосування фінансових санкцій.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Головавтотрансінспекція в Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 14 березня 2013 року .
Головуючий Сушко О.О.
Судді Гонтарук В. М.
ОСОБА_5