Головуючий І інстанції: Самсонова О.А.
Суддя-доповідач: Кононенко З.О.
17 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 552/7164/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Кононенко З.О.
суддів: Калиновського В.А. , Бондара В.О.
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 29.11.2017, пров. Хорольський, 6, м. Полтава, Полтавська, 3603,34, повний текст складено 29.11.17 по справі № 552/7164/17
за позовом ОСОБА_2
до Полтавського обласного військового комісаріату
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
Позивач ОСОБА_2, звернувся до Київського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Полтавського обласного військового комісаріату, в якому просив суд:
- визнати відмову Полтавського обласного військового комісаріату № 10/2234 від 03.11.2017 року у складанні висновку про наявність у ОСОБА_2 права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи з 25.08.2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків війської служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України, протиправною.
- зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат скласти висновок про наявність у ОСОБА_2 права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, ст. 16,16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни 2 групи з 25.08.2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків війської служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити його на розгляд комісії Міністерства оборони України.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що вважає відмову Полтавського обласного військового комісаріату в складанні висновку про наявність у нього права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи, безпідставною та такою, що порушує його права, свободи та інтереси.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 29.11.2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано протиправною відмову Полтавського обласного військового комісаріату у складанні висновку щодо наявності ОСОБА_2 права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи.
Зобов'язано Полтавський обласний військовий комісаріат подати до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги та документи ОСОБА_2 згідно його заяви від 27 жовтня 2017 року про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок травми та її наслідків, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги з підстав зазначених в адміністративному позові.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_2 з 23 листопада 1986 року по 16 липня 1988 року перебував на дійсній військовій службі в складі діючої армії в період бойових дій на території Афганістану.
Зазначене підтверджується даними довідки від 01 червня 2016 року №99, виданої Зіньківським районним військовим комісаріатом.
Під час перебування на військовій службі 16 червня 1987 року ОСОБА_2 отримав осколкові поранення голови та ступні правої ноги, контузію.
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол №2673 від 15.06.2016 року) Вогнепальні осколкові поранення голови, ступні правої нижньої кінцівки (контузія 1987 року) колишнього військовослужбовця ОСОБА_2, які у подальшому призвели до розвитку: «Залишкових явищ ЗЧМТ. Посттравматичної гіпертонісної енцефалопатії ІІІ ст., лівобічного геміпарезу. Гіпертонічного кризу. СН І», що підтверджуються записами у медичних документах, - поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
05 жовтня 2016 року ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції не погоджуючись з доводами позивача щодо наявності у нього права на отримання одноразової допомоги та щодо подання ним усіх необхідних документів, встановив порушення відповідачем порядку прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні допомоги.
Саме з цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у складенні висновку та зобов'язати його подати до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 з наданими ним документами для прийняття уповноваженим органом рішення про виплату або відмову у виплаті допомоги.
Проте, колегія суддів, не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з вказаних мотивів.
Так, відповідно до положень статті 45 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (стаття 41).
Відповідно до статті 1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1- рп/99).
Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ можна дійти висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14 та 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб,
- у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб;
- у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб;
- у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей; нормативно-правовий акт № 2011-XII від 20.12.1991 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей; нормативно-правовий акт № 2011-XII від 20.12.1991 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок), яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Доводи заперечення адміністративного позову про те, що позивачем не надано повного переліку документів, зокрема документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи мають виклад обставин та причин поранення, а також наявність причинного зв'язку поранення з захистом Батьківщини.
Відповідно до пп.а.п.21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р.№ 402 встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій , травм, каліцтв приймаються в таких формах:
"Захворювання, поранення ( контузія , травма, каліцтво) ТАК, пов'язано із захистом Батьківщини" - якщо поранення (контузія , травма, каліцтво) одержано під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючій армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі в бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни.."
Відповідно до пп.г п.21.5 Положення "Захворювання, ТАК, пов'язано із захистом Батьківщини" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності до військової служби.
Колегія суддів зазначає, що витяг з протоколу ЦВЛК № 2673 від 15.06.2016р., який перебував у відповідача на розгляді є документом, що містить відомості про наявність поранення, а також причин його виникнення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем надано до військового комісаріату усі необхідні документи, передбачені п. 11 Порядку, а тому відповідач, відмовивши у призначенні одноразової грошової допомоги, діяв неправомірно.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, в даному випадку, саме з моменту встановлення інвалідності - 23.07.2014 року, а не з моменту звільнення з військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.10.2014 у справі № К/800/1679/14 та постанові Верховного суду України в від 10.03.2015 № 21-563а14.
Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не погоджуючись з доводами позивача щодо наявності у нього права на отримання одноразової допомоги та щодо подання ним усіх необхідних документів, задовольнив позов з підстав порушення відповідачем порядку прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні допомоги, зробив передчасні висновки.
Доводи відповідача про те, що позивачем не подано документ, який свідчить про обставини поранення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 2673 від 15.06.2016р), зокрема, поранення, контузія, захворювання , так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, який є належним документом.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року по справі 2-а-1626/12/1370, де зазначено, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського районного суду м. Полтави від 29.11.2017 року по справі № 552/7164/17, прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ч.4 ст.229, ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 29.11.2017 по справі № 552/7164/17 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати відмову Полтавського обласного військового комісаріату № 10/2234 від 03.11.2017 року у складанні висновку про наявність у ОСОБА_2 права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи з 25.08.2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків війської служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України, протиправною.
Зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат скласти висновок про наявність у ОСОБА_2 права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, ст. 16,16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни 2 групи з 25.08.2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків війської служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити його на розгляд комісії Міністерства оборони України.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський В.О. Бондар
Повний текст постанови складено 22.01.2018.