Головуючий І інстанції: Наумова С.М.
Суддя-доповідач: Кононенко З.О.
17 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 638/15244/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
колегія суддів у складі:
головуючого судді: Кононенко З.О.
суддів: Калиновського В.А. , Бондара В.О.
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.11.2017, суддя Наумова С.М., пр. Перемоги, 52в, м. Харків, Харківська, 61202, повний текст складено 23.11.17 по справі № 638/15244/17
за позовом ОСОБА_2
до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова
про визнання неправомірними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії,
11 жовтня 2017 позивач, ОСОБА_2, звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просила суд:
- визнати протиправною відмову Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова у здійсненні ОСОБА_2 перерахунку щомісячного довічного утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області №04-5о/419 від 30.08.2017 року.
- зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання у розмірі 90% з включенням суми матеріальної допомоги, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання - з 30 серпня 2017 року, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді 30 133 грн. 33 коп., на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області №04-50/419 від 30 серпня 2017 року.
В обгрунтування позовних вимог, позивач, зазначала що дії відповідача щодо відмови у проведенні їй перерахунку щомісячного грошового утримання є безпідставними та протиправними.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.11.2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання неправомірними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії - задоволено.
Визнано протиправною відмову Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова у здійсненні ОСОБА_2 перерахунку щомісячного довічного утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області №04-50/419 від 30 серпня 2017 року.
Зобов'язано Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання у розмірі 90% з включенням суми матеріальної допомоги, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання - з 30 серпня 2017 року, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді 30 133 грн. 33 коп., на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області №04-50/419 від 30 серпня 2017 року.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2, Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII у зв'язку з поданням заяви про відставку та відповідно до пунктів 2 та 9 ч.5 ст. 126 Конституції України була звільнена з посади судді Московського районного суду міста Харкова а наказом В.о. голови Московського районного суду міста Харкова від 30 вересня 2016 року №02-03/113 відраховано зі штату цього суду.
З 26 жовтня 2016 року позивач перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні ПФУ м.Харкова як суддя у відставці Моковського районного суду м.Харкова та отримує довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді
Уповноваженою особою Московського районного суду м. Харкова було підготовлено необхідних пакет документів для звернення до органів ПФУ для призначення довічного грошового утримання. Окрім інших документів, була надана Довідка ТУ ДСА України у Харківській області від 21.10.2016 року про заробітну плату (26100,00 грн.) для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі якої позивачці і було призначене щомісячне довічне грошове утримання.
Проте, у зазначеній довідці не були вказані інші виплати, які врховуються при обчисленні довічного грошового утримання, а саме матеріальна допомога до відпустки у розмірі посадового окладу, яка включена в оподатковуваний дохід, як саме і в Довідці про заробітну плату (28 800.00 грн) від 08.12.2016 року, яка враховується при перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці також помилково не були вказані інші виплати, а саме матеріальна допомога до відпустки у розмірі посадового окладу, яка включена в оподатковуваний дохід, на підставі якої відповідачем був зроблений перерахунок щомісячного грошового утримання.
30.08.2017 року ОСОБА_2, звернулась до Шевченківського об'єднаного Управління ПФУ м.Харкова із заявою приняти нову довідку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання на заміну попередньої довідки та провести перерахунок раніше призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру заробітної плати -30133 грн.33 коп. з врахуванням 1/12 частини допомоги на оздоровлення, яка нараховується відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , входить до складу фонду оплати праці, на яку відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкоуе державне соціальне страхування» нараховується внесок у розмірі 22%.
21.09.2017 року позивачка отримала лист Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова № 8348-02-1/43 від 21.09. 2017 року та копію рішення комісії з розгляду спірних питань при призначенні ( перерахунку) пенсії від 01.09.2017 року, протокол № 22 про відмову в перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання. Свою відмову відповідач мотивував тим, що в суддівську винагороду з якої обчислюється розмір щомісячного довічного грошового утримання судді не враховується матеріальна допомога, а тому на їхню думку відсутні підстави для здійснення їй перерахунку пенсії, призначеної згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів» за моєю заявою від 30.08.2017 року на підставі довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області 30.08.2017 року № 04-50/419.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено право позивача на перерахунок пенсії, рішення відповідача є неправомірним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню як такі, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За приписами ч.1 статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В силу вимог статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до п.14 ч.1 статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.
Пунктом 8 ч. 4 статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 р. № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ) передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
У пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.
При цьому, в п.2 резолютивної частини вищенаведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що за змістом статті 126 Конституції України положення ч.3 статті 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з ч.8 статті 14 Закону України "Про судоустрій України" (в редакціях, що були чинними на час розгляду справи судом) треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
У п.3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України "Про статус суддів".
Згідно з ч.1 статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.
Судова колегія звертає увагу, що Закон № 2453-VІ, за нормами якого позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, містить IX розділ "Забезпечення суддів".
Перелік складових суддівської винагороди міститься у статтях 133 розділу "Забезпечення суддів".
Крім того, статтею 134 Закону № 2453-VІ (IX розділ) передбачено надання суддям щорічної оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
До того ж, відповідно до п.п.2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13 січня 2004 р. № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, її виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, і вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто, матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати, а за нормами ч.3 ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 у відсотковому відношенні саме до заробітної плати, а не тільки до суддівської винагороди, передбачено визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до приписів діючої Інструкції № 5 "Зі статистики заробітної плати", матеріальна допомога на оздоровлення відноситься до заохочувальних і компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.
У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54).
Частиною 1 ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Положеннями ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Отже, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Саме така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.02.2012 р. № 21-430а11 та від 06.11.2013 р. № 21-350а13, які в силу ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що допомога на оздоровлення, яка виплачувалася позивачу та з якої фактично був нарахований та сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховується в заробіток (дохід) для обчислення її щомісячного довічного грошового утримання.
З наявної в матеріалах справи довідки ТУ ДСА в Харківській області № 04-50/419 від 30.08.17 вбачається, вбачається, що з матеріальної допомоги на оздоровлення, отриманої позивачем ОСОБА_2, утримувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а. с. 9).
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, які містяться в матеріалах справи, з отриманої позивачем суми грошової допомоги на оздоровлення фактично нараховано та сплачено страхові внески.
Отже, рішенням Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова неправомірно відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, з урахуванням отриманої нею суми допомоги на оздоровлення.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що отримувані позивачем суми матеріальної допомоги, яка нараховується відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", мають враховуватись при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.11.2017 року по справі № 638/15244/17 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.11.2017 по справі № 638/15244/17 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський В.О. Бондар
Повний текст постанови складено 22.01.2018.