17 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11620/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.
з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року (суддя Грень Н.М.) у справі № 813/3562/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, повний текст складено 07.11.2017р., -
18.10.2016р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №2728 від 02.10.2015 р. «Про надзвичайну подію за участі працівника ЛМУ ГУМВС та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності» в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ старшого оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом ВКР ЛМУ ГУМВС України у Львівській області майора міліції ОСОБА_1; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №772 о/с від 02.11.2015 року «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ; поновити його на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом відділу карного розшуку Львівського міського управління Головного управління МВС України у Львівській області; стягнути із Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути із Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області заподіяну останньому моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн..
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2017р. в задоволенні позову відмовлено.
Позивач оскаржив постанову суду, оскільки така винесена з порушенням норм матеріального права, із невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити.
В апеляційній скарзі покликається на те, що оскільки за фактом вчинення проступку мало місце порушення кримінальної справи, дисциплінарне стягнення у вигляді його звільнення з посади могло бути накладено не пізніше одного місяця з моменту закінчення кримінального провадження.
Натомість відповідач не дочекавшись закінчення кримінального провадження, всупереч вимогам ч. 2 ст. 16 Дисциплінарного статуту, виніс оскаржувані накази, навіть незважаючи на перебування позивача на лікарняному.
Він не був повідомлений про проведення відносно нього службового розслідування, а відповідно і не надавав пояснень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача та його представника, які просять задоволити апеляційну скаргу, представника відповідача, яка просить залишити без змін рішення суду, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що з 2003 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.
28.08.2015 року до ГУМВС України у Львівській області з чергової частини Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС надійшла інформація з приводу того, що о 21:00 год. зареєстровано заяву ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1, старший оперуповноважений сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом ВКР ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, майор міліції, з 18.09.2013 року по 31.08.2015 року перебував у декретній відпустці по догляду за дитиною (наказ ГУМВС від 18.09.2013 року №379 о/с) о 16:30 год. по вул.Галицька, 20, м.Львів-Винники, біля входу у Винниківську міську залу наніс ОСОБА_2 тілесні ушкодження, а саме: копнув ногою в ногу та вдарив по обличчю. Дана заява зареєстрована в журналі СО Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС №8839 від 28.08.2015 року. Інформація про те, що ОСОБА_1 є працівником міліції до ГУМВС не надходила. У той же час, СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС вказані відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України було внесено в ЄРДР №12015140040002731.
Також, 18.09.2015 року до ГУМВС надійшло звернення громадянина ОСОБА_3, який повідомив, що особистим охоронцем мера м.Винник ОСОБА_4 є діючий працівник міліції ОСОБА_1, який прикриваючись статусом міліціонера здійснює безчинство та наводить страх на мешканців міста. ОСОБА_1 під приводом захисту інтересів мера ОСОБА_4, нехтуючи правилами дорожнього руху, роз'їжджають на автомобілі останнього "Тойота-Секвоя", наводячи страх на місцевих мешканців.
Наказом ГУМВС №2409 від 31.08.2015 року було призначено службове розслідування.
За наслідками проведеного службового розслідування, за грубі порушення службової дисципліни, Дисциплінарного статуту ОВС України, Закону України "Про міліцію", наказу МВС України від 22.02.2012 року №155 "Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, Закону України "Про запобігання корупції", на старшого оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом ВКР ЛМУ ГУМВС України у Львівській області на майора міліції ОСОБА_1 наказом ГУМВС №2728 від 02.10.2015 року накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ.
Під час проведення службового розслідування позивач повідомив, що всі пояснення він надав слідчому, будучи допитаним у межах кримінального провадження №12015140040002731, що стверджується Висновком службового розслідування від 30.09.2015 р., і виключає факт незнання ОСОБА_1 про порушення ним службової дисципліни та спростовує його твердження про те, що його не було повідомлено про проведення службового розслідування і не відбирались пояснення. (а.с. 111 - 123 т.1)
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №2728 від 02.10.2015 р. «Про надзвичайну подію за участі працівника ЛМУ ГУМВС та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності» на старшого оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом ВКР ЛМУ ГУМВС України у Львівській області майора міліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ (а.с.124 - 126 т.1).
Дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни - ст. 2 Дисциплінарного статуту. Частинами 1-2 ст.5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту встановлюється, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на ocіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ, згідно з цим Статутом. Звільнення зi служби осіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, як вид дисциплінарного стягнення передбачено пунктом 6 частини першої статті 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" та відповідно до статті 14 цього Закону є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Стаття 14 Дисциплінарного статуту передбачає, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис, у разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
Колегія суддів вважає, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Окрім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України 28.04.2016 № 326, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №778/28908 затверджено Правила етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС.
За змістом пункту 2 ці Правила як зібрання основних професійно-етичних норм визначають для працівників МВС принципи етики, якими є: служіння державі і суспільству; гідна поведінка; доброчесність; лояльність; політична нейтральність; прозорість і підзвітність; сумлінність.
Зокрема, за своє суттю гідна поведінка - це повага до гідності інших осіб; ввічливість та дотримання високої культури спілкування; доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів у стосунках з громадянами; недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС.
Колегія суддів вважає, що позивач своїми діями, що призвели до підриву авторитету органів ОВС ОСОБА_1, на переконання суду, сформував негативну думку про міліцію та дискредитував звання працівника органів ОВС.
Покликання апелянта на те, що ухвала Личаківського районного суду м.Львова від 28.10.2016р. про закриття кримінального провадження у зв»язку з відмовою потерпілого від обвинувачення набрала законної сили 07.11.2016р., а тому стягнення не могло бути накладено швидше, не заслуговує на увагу колегії суддів, оскільки вищевказаною постановою не спростовується факт скоєння позивачем порушення дисципліни, а матеріалами службового розслідування доведено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що є підставою для звільнення за порушення службової дисципліни.
Згідно із ч.5 ст.18 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення як звільнення зі служби вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
ОСОБА_1 було ознайомлено із самим текстом атестаційного листа. З рапортом про не згоду з атестаційним листом він не звертався і атестацію не оскаржував.
Щодо твердження апелянта про його звільнення під час перебування на лікарняному, то колегія суддів зазначає наступне:
Згідно ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
Колегія суддів погоджується з твердженням апелянта, що оскаржуваний наказ по особовому складу про звільнення ОСОБА_1 від 02.11.2015 р. винесений під час тимчасової непрацездатності останнього, що підтверджується Довідкою про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу ОВС №32 від 24.10.2015р. та листками непрацездатності позивача з 01.09.2015 р. по 03.11 2015 р. (а.с.9 - 11 т.1).
Таким чином, підсумовуючи, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач будучи офіцером та тривалий час працюючи в органах внутрішніх справ був належним чином усвідомлений з процедурою звільнення працівників міліції і вживав усіх заходів уникнення такого звільнення.
Зокрема, працівники міліції були покарані за несвоєчасне повідомлення керівництва про те, що позивач являється працівником правоохоронного органу.
Достовірно знаючи про обставини порушення кримінальної справи та проведення службового розслідування, позивач з метою уникнення від відповідальності, повторно подав рапорт про продовження відпустки по догляду за дитиною до шести років, терміном на один рік (а.с.13, 22 т.1) з одночасним перебуванням на лікарняному, з діагнозом, який характерний для більшості громадян.
Умисно уникав спілкування під час службового розслідування, хоча відповідач належним чином вживав усіх можливих заходів щодо належного повідомлення позивача про хід такого розслідування, в т.ч. поштовим повідомленням по місцю його проживання та лише один раз був опитаний членом комісії по розслідуванню з посиланням на обставини викладені ним при допиті по кримінальному провадженні.
Посилання позивача на відсутність вироку, примирення сторін, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки таке не звільняє позивача від відповідальності за порушення морально-етичних норм працівника міліції при зазначених обставинах.
Звільнення позивача в день перебування останнього на листку непрацездатності (догляд за дитиною до 6-ти років) (а.с.11 т.1) колегія суддів розцінює як технічне виконання наказу про його звільнення, тобто вважає, що оскільки позивача підстав було звільнено, то такий наказ повинен бути виконано в перший день після виходу на роботу.
Оскільки позивач перебував на лікарняному по 03.11.2015р., а відповідач про таке не знав, тому колегія суддів вважає, що при даних обставинах з метою захисту порушеного права позивача, вважати позивача звільненим з 03.11.2015р., в наказі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №772 о/с від 02.11.2015 року «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, слід змінити дату звільнення, замість 02 листопада 2015 року, вважати звільненим з 03 листопада 2015 року, а, відповідно внести зміни в трудову книжку позивача і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 84 грн. 86 коп., відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з врахуванням довідки про щомісячні доходи грошового забезпечення (за останні два календарні місяці служби підряд перед звільненням) з 01.09.2015р. по 15.10.2015 р. №262 від 26.10.2017р. (а.с.73 т.2)
Щодо твердження представника відповідача, що позивачем не дотримано вимог щодо отримання медичної допомоги у медичному закладі, який обслуговує працівників внутрішніх органів, то колегія суддів зазначає, що наказ МВС від 30.05.2008р. №530 «Про додаткові заходи щодо впорядкування звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність особового складу органів та підрозділів ГУ МВС» не є перешкодою реалізації права позивача на звернення за отриманням медичної допомоги до будь-якої медичної установи, а лише зобов'язує працівників міліції, з урахуванням специфіки несення служби, повідомляти керівництво про тимчасову непрацездатність та реєструвати листки тимчасової непрацездатності у спеціалізованому, відомчому медичному закладі.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено спричинення такої.
Крім того, в сукупності з вищевикладеним, відмовляючи в задоволенні позову, колегія суддів обумовлює ту обставину, що позивач просить поновити його на попереднє місце праці, в той час коли вже тривалий час органи міліції реформовані і наданий час функціонує поліція, де передбачено особливий порядок прийняття на службу.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.243 ч.3, 308, 310, 315, п.1, 4 ст.317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року у справі № 813/3562/16 - скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити частково.
В наказі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №772 о/с від 02.11.2015 року «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, змінити дату звільнення, замість 02 листопада 2015 року, вважати звільненим з 03 листопада 2015 року.
Зобов»язати Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області внести відповідні зміни в трудову книжку ОСОБА_1
Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 84 (вісімдесят чотири) грн. 86 коп., з врахуванням усіх обов»язкових платежів.
В решті позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді О. І. Мікула
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 22.01.18