Справа № 826/11157/16 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.
16 січня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Федотова І.В.,
суддів: Ганечко О.М. та Літвіної Н.М.,
за участю секретаря Часник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на додаткову постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 року, позов задоволено.
Визнано незаконною бездіяльність Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо невнесення подання до Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва про повернення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7 899 (сім тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 74 (сімдесят чотири) коп, сплаченого згідно квитанцій від 05.02.2016 № 99 та 89.
Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_3 (яка зареєстрована за адресою: 04116, АДРЕСА_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданий Сарненським РВ УМВС України в Рівненській області 19 лютого 2004 року, ідентифікаційний код - № НОМЕР_1) збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого при укладенні договору купівлі-продажу житлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, у розмірі 3 949 (три тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 87 (вісімдесят сім) коп, сплаченого згідно квитанції від 05.02.2016 № 99.
Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_4 який зареєстрований за адресою: 02225, АДРЕСА_3, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4, виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 15 грудня 1998 року, ідентифікаційний код - № НОМЕР_2) збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого при укладенні договору купівлі-продажу житлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, у розмірі 3 949 (три тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 87 (вісімдесят сім) коп, сплаченого згідно квитанції від 05.02.2016 № 89.
Окружним адміністративним судом м. Києва було ухвалено додаткову постанову від 27 жовтня 2017 року, якою з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань стягнуто на користь позивачів понесені ними судові витрати.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткову постанову суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що зазначене судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч.4 ст.229, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивачами при звернення до суду першої інстанції з адміністративним позовом у цій справі було сплачено судовий збір у розмірі 1102,42 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2017 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, однак питання про розподіл судових витрат не вирішено.
Колегією суддів встановлено, що ухвалюючи додаткову постанову, суд першої інстанції виходив з того, що сплачений позивачами судовий збір при зверненні до суду необхідно присудити на їх користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки при ухваленні рішення по суті про задоволення позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалося.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У ч. 1 ст. 87 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) закріплено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Пунктом 3 частини 1 статті 168 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 жовтня 2017 року) передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З системного аналізу вищевикладеним правових норм вбачається, що сплачений позивачами судовий за подання адміністративного позову в разі його задоволення підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень і не вирішення судом цього питання при ухваленні рішення по суті є правовою підставою для прийняття відповідного додаткового рішення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачами за подання позовної заяви у цій справі було сплачено судовий збір за немайнові вимоги у розмірі 1102,42 грн., відповідно до квитанції №0.0.587025215.1 від 19.07.2016 року на суму 551,21 грн. та квитанції №54 від 02.08.2016 року на суму 551,21 грн..
Разом з тим, при вирішенні справи по суті та задоволенні адміністративного позову, судом не було здійснено розподілу судових витрат та не стягнуто з відповідача, який у даній справі є суб'єктом владних повноважень, за рахунок його бюджетних асигнувань понесених позивачами витрат.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на положення статі 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що визначає джерела формування коштів Пенсійного фонду та порядок їх використання, з огляду на те, що ці норми не звільняють суб'єкта владних повноважень від передбачених адміністративним процесуальним законодавством наслідків задоволення позову, у вигляді присудження позивачам понесених судових витрат із коштів іншої сторони, чия поведінка (рішення) визнані протиправними.
Також, судова колегія відхиляє доводи апелянта на відсутність бюджетних коштів призначених на сплату понесених позивачами судових витрат, оскільки такі посилання стосується не правомірності розподілу судових витрат, а можливості виконання судового рішення в частині стягнення з відповідача - боржника коштів. При цьому, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (справа «Кечко проти України»).
Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст.ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а додаткову постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: