22 січня 2018 року Чернігів Справа № 825/91/18
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О. перевіривши матеріали адміністративного позову Сосницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Вольниця" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій,
Сосницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулося до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Вольниця", в якому просить стягнути на користь управління заборгованість по відшкодуванню фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 784,83 грн.
Ухвалою суду від 09.01.2018 позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено десятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Позивач ухвалу суду отримав 11.01.2018, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, однак її вимоги не виконав.
Разом з тим, Сосницьки ОУПФ до суду не надано: власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; доказів сплати судового збору у розмірі 1 600,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовна заява повертається позивачеві.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на достатній час для усунення недоліків позовної заяви та час, наданий судом щодо можливого отримання заяви про виправлення недоліків позовної заяви засобами поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.
Водночас, суд зазначає, що повернення позовної заяви, згідно з частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, не позбавляє права позивача для повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
При цьому, Сосницьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України було подано до суду клопотання про звільнення його від сплати судового збору, яке суд вважає необґрунтованим, враховуючи таке.
Так, обґрунтовуючи заявлене клопотання, позивач зазначив, що згідно з частиною 1 статті 73 Закону України від 09.07.2003 № 1058-VI “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-VI) кошти Пенсійного фонду України формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону № 1058-VI забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Крім того, посилаючись на статті 55, 129 Конституції України, статті 6, Кодексу адміністративного судочинства України, позивач стверджує, що судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що є гарантією дотримання принципу рівності.
З урахуванням наведеного, позивач просив звільнити його від сплати судового збору.
Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України “Про судовий збір” (далі - № 3674-VI).
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що вказана позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 3 Закону № 3674-VI, а особа, яка звернулася з нею до суду, не належить до суб'єктів, яким згідно з нормами статті 5 Закону №№ 3674-VI встановлені пільги щодо його сплати.
Згідно зі статтею 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналогічні норми містяться і у частині 1 статті 133 КАС України.
Таким чином, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може звільнити сторону від сплати судового збору, є її майновий стан. Жодної іншої підстави для постановлення судом ухвали про звільнення сторони від сплати судового збору ні Закон № 3674-VI, ні КАС України не передбачають.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в ухвалі від 04.01.2018 по справі № 2-а-49/10.
Доводячи наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, позивач посилається на відсутність коштів, призначених на цю мету.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи.
При цьому, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Сосницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України є бюджетною установою, однак спірні правовідносини виникли в результаті реалізації владних управлінських функцій (здійснення контролю за своєчасністю по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій).
Наведене зумовлює висновок про відсутність, передбачених статтею 8 Закону 3674-VI та статтею 133 КАС України, підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
З приводу доводів позивача щодо обмеження його доступу до суду, то як зазначив, Європейський суд з прав людини у справах “Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства” (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, “Ейрі проти Ірландії” (Airey v. Ireland) від 28.10.1998 та “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland) від 19.06.2001 він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З огляду на викладене, суд не приймає доводи позивача про обмеження його права на доступ до суду, внаслідок недостатнього бюджетного фінансування.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
В задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору Сосницькому об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України - відмовити.
Позовну заяву Сосницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. Чернігівська, 54, смт. Сосниця, Чернігівська область, 161000) до Публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Вольниця" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій - повернути позивачу.
Копію ухвали та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану ухвалу.
Суддя Л.О. Житняк