вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.01.2018м. ДніпроСправа № 904/9708/17
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,
за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,
розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро
до Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської міської ради, м. Синельникове Дніпропетровської області
про стягнення 49732,22 грн
Представники:
від позивача: юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність № 1023 від 12.12.2016;
від відповідача: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (позивач) звернулось з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Синельниковської міської ради (відповідач) про стягнення 49732,22 грн заборгованості на фінансування пільг, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення в період з листопада 2015 року по грудень 2016 року.
Ухвалою суду від 16.11.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляд в судовому засіданні на 28.11.2017.
28.11.2017 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав лише частково в сумі 7557,99 грн заборгованості за надання пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язку (КФК 090214, КЕКВ 2610), яка обліковується за управлінням праці станом на 01.01.2016 і виникла за наслідками недофінансування цього напрямку з Державного бюджету у 2015 році. Проти решти позовних вимог відповідач заперечує, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" видатки у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування послуг з телефонного зв'язку пільговій категорії населення не передбачені, у зв'язку з чим договір про відшкодування послуг телефонного зв'язку пільговій категорії населення на 2016 рік не укладався. З огляду на наведені обставини управлінням праці згідно з пунктами 10, 11 постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" не проводилася електронна звірка інформації, отриманої від підприємств та організацій, що надають послуги, щодо витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в ЄДАРП, за результатами якої приймається рішення про обсяги відшкодування підприємству витрат за надані послуги. Тому відповідач вважає, що зобов'язання перед позивачем на 2016 рік у нього взагалі відсутні, а також зазначає про першочергову оплату кредиторської заборгованості в сумі 7557,99 грн після надходження коштів.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу Україна (у попередній редакції) у засіданні суду 28.11.2017 було оголошено перерву 19.12.2017.
15.12.2017 на підставі Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 9 частини першої розділу ХІ "Перехідні положення" нової редакції Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Таким чином, розгляд цієї справи слід здійснювати за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального та спрощеного).
З огляду на те, що розгляд даної справи по суті було розпочато у судовому засіданні 28.11.2017, тобто до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про необхідність завершення розгляду справи у порядку загального позовного провадження з цієї стадії.
У відповідності до ст. 222 ГПК України здійснюється фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 19.12.2017 оголошено перерву до 15.01.2018.
04.01.2018 від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 15.01.2018 на інший день в зв'язку зі знаходженням представника управління праці в додатковій відпустці з 09 січня 2018 року на 13 календарних днів.
Розглянувши вказане клопотання, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на сплив строку розгляду справи по суті, визначений Господарським процесуальним кодексом України. Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що участь у справі беруть юридичні особи, і Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської міської ради не позбавлене права на представництво його інтересів іншим представником.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" та Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської міської ради існують відносини із забезпечення населення пільгами, які надані їм законом. За період з листопада 2015 року по грудень 2016 року позивач надав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення м. Синельникове Дніпропетровської області, які залишились несплаченими на суму 49732,22 грн.
Позивач вказує на те, що 02.01.2015 між сторонами був укладений договір №36/2 на фінансування пільг, наданих ветеранам війни, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ветеранам військової служби органів внутрішніх справ, інвалідів військової служби та багатодітним сім'ям у 2015 році на оплату послуг зв'язку за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору позивач, як постачальник, надає послуги населенню, що має відповідні пільги, а відповідач, як платник, здійснює їх фінансування за рахунок коштів відповідної субвенції з Державного бюджету України. Пунктом 8.1 договору №36/2 передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.
Відповідач позовні вимоги визнає лише частково в сумі 7557,99 грн заборгованості за надання пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язку за грудень 2015 року, однак вказує на неможливість сплати вказаної суми за кошти місцевого бюджету, оскільки погашення зобов'язань Державного бюджету за рахунок міського бюджету є нецільовим використанням коштів. Проти позовних вимог у сумі 42174,23 грн заборгованості за надання пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язку у 2016 році відповідач заперечує, посилаючись на відсутність між сторонами договірних зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з листопада 2015 року по грудень 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", як оператор телекомунікацій, надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам - мешканцям міста Синельникове Дніпропетровської області, які підпадають під дію пункту 19 частини 1 статті 12, пункту 10 частини 1 статті 13, пункту 18 частини 1 статті 14, пункту 20 частини 1 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; статті 4, пункту 18 частини 1 статті 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; пункту 11 статті 20, статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; пункту 6 частини 1 статті 6, частини 3 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; частини 5 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статті 1, пункту 4 частини 3 статті 13 Закону України "Про охорону дитинства" .
Судом встановлено, що за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року позивачем надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення міста Синельникове Дніпропетровської області на загальну суму 49690,23 грн, у тому числі:
- листопаді 2015 року - на суму 7557,99 грн;
- у грудні 2015 року - на суму 6491,47 грн;
- у січні 2016 року - на суму 5819,53 грн;
- у лютому 2016 року - на суму 5878,48 грн;
- у березні 2016 року - на суму 6079,38 грн;
- у квітні 2016 року - на суму 5258,40 грн;
- у травні 2016 року - на суму 3846,09 грн;
- у червні 2016 року - на суму 2760,15 грн;
- у липні 2016 року - на суму 1456,20 грн;
- у серпні 2016 року - на суму 1329,07 грн;
- у вересні 2016 року - на суму 959,81 грн;
- у жовтні 2016 року - на суму 927,41 грн;
- у листопаді 2016 року - на суму 667,09 грн;
- у грудні 2016 року - на суму 659,16 грн.
Факт надання позивачем телекомунікаційних послуг та фактичне споживання їх пільговими категоріями населення, що користуються пільгами, підтверджуються доданими позивачем до матеріалів справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за листопад 2015 року - грудень 2016 року, і звітами про пільговиків та членів їх сімей, які перебувають на обліку та отримали пільги за послуги зв'язку (а.с. 36- 44, 46-49, 52-55, 57-61, 63-67, 69-73, 76-80, 85-89, 92-96, 99-102, 105-107, 110-113, 116-119).
Щомісячно позивач надавав відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, зведені розрахунки видатків за відповідні періоди та звіти форми "2-пільга", проте жодної дії з виконання відповідачем покладених на нього законом обов'язків по відшкодуванню пільги не чинено. Тож, з урахуванням сальдо на початок листопада 2015 року та часткових розрахунків, здійснених відповідачем, заборгованість Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської міської ради по витратах, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг абонентам-пільговикам м. Синельникове в період з грудня 2015 року по грудень 2016 року становить 49732,22 грн.
Відповідно до акту звіряння розрахунків за період 01.01.2015-31.12.2015 (а.с. 161) та акту розбіжностей станом на 01.12.2016 (а.с. 31), які підписані сторонами та скріплені печатками, відповідач підтвердив заборгованість перед позивачем за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян за 2015 рік у сумі 7557,99 грн. Проте, як вбачається з акту звіряння за період 01.01.2015-31.12.2015, відповідачем не було враховано суми видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням позивачем пільг у грудні 2015 року.
В акті звіряння розрахунків за період 01.01.2015-31.12.2015, в якому з боку позивача зазначена заборгованість у розмірі 49732,22 грн, відповідач у графі "Сума за даними платника" по дебету та по кредиту зазначив 0,00, вказавши при цьому, що сума кредиторської заборгованості станом на 01.01.2017 року становить 7557,99 грн.
У листах "Про повернення актів звіряння" вих. №970/4-07 від 29.06.2016, №1387/4-07 від 20.09.2016, №381/3-07 від 16.12.2016, адресованих позивачу, відповідач зазначив, що у зв'язку з відсутністю в Законі України Про Державний бюджет України на 2016 рік" видатків на відшкодування субвенції, передбаченої п. 5 статті 102 Бюджетного кодексу України, в т.ч. послуг зв'язку, управління не має можливості проводити такі звірки з підприємствами - надавачами послуг зв'язку; звірки будуть можливі тільки після визначення джерел фінансування.
Позивач направив відповідачу вимогу за вих. №235 від 10.08.2017 про оплату заборгованості за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям міста Синельникове ПАТ "Укртелеком" на загальну суму 49732,22 грн. У відповіді на вимогу за вих. №1194/4-05 від 16.08.2017 відповідач повідомив позивача про те, що управління праці та соціального захисту населення Синельниківської міської ради залишає вимогу про сплату заборгованості №235 від 10.08.2017 року без задоволення за виключенням суми заборгованості 8378,74 грн за грудень 2015 року, яка буде сплачена при надходженні кошторисних призначень.
Компенсаційні виплати на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільгові послуги телекомунікаційного зв'язку окремих категорій громадян, відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України віднесено до видатків, які здійснюються з бюджетів міст республіканського, Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Видатки місцевих бюджетів, передбачені вказаною вище правовою нормою, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 102 Бюджетного кодексу України).
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, у тому числі компенсаційних виплат за пільгові послуги телекомунікаційного зв'язку окремих категорій громадян, визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 (далі - Порядок №256).
Так, цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету (пункт 1 Порядку №256).
Відповідно до пункту 2 Порядку №256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не передбачена субвенція з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання компенсації за пільгові послуги зв'язку окремим категоріям громадян.
Господарським судом також встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, згідно з пунктом 3 Порядку №256, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
В той же час, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг з грудня 2015 року по грудень 2016 року відповідачем не були відшкодовані, що стало причиною звернення Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської міської ради суми коштів на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у листопаді 2015 року - грудні 2016 року в загальному розмірі 49732,22 грн.
Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України унормовує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України, як: Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закон України "Про жертви нацистських переслідувань", Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закон України "Про охорону дитинства" та ін.
За приписами частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:
- у статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
- ч. 6 ст. 6 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
- у статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;
- у статті 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;
- у статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Статтею 89 та статтею 102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".
Як було вказано вище, пунктом 3 Порядку №256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Таким чином, головним розпорядником коштів у м. Синельникове Дніпропетровської області є Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської міської ради.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Отже, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону і не залежать від їх бажання, що спростовує доводи відповідача про необґрунтованість заявленого позову в частині стягнення заборгованості за 2016 рік з огляду на відсутність укладеного між сторонами договору на цей період, який врегульовував би спірні відносини.
Окрім того, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.
Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1- 4 статті 48 Бюджетного кодексу України.
Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законодавчих актів і не залежать від бажання сторін.
Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
За змістом частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16 та від 15.05.2012 у справі №11/446, постановах Вищого господарського суду України від 12.04.2017 у справі № 927/1039/16, від 08.08.2017 у справі №910/599/17, від 05.09.2017 у справі №908/3196/16, від 26.09.2017 у справі №921/19/17-г/14.
Заперечення відповідача про те, що відсутність субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку є підставою для відмови в позові, не приймається судом, оскільки відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від необхідності виконання зобов'язання.
Згідно з пунктом 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Дане правило позивач виконав, що підтверджується доказами направлення розрахунків.
Уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації (пункт 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги).
Із матеріалів справи вбачається що позивач надсилав відповідачу розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам, за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року.
Однак відповідачем доказів виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не надано, як і не надано доказів вчинення дій, передбачених пунктом 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (складання після проведення розрахунків реєстрів погашення заборгованості згідно з формою "5-пільга" та реєстрів розрахунків згідно з формою "7-пільга" за спірні та попередні періоди, актів звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга").
З огляду на вимоги пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, наявні у матеріалах справи акти розбіжностей не можуть вважатися належними, допустимими та достатніми доказами у справі, які б підтверджували визначену відповідачем суму заборгованості за надані позивачем телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення протягом спірного періоду.
Заперечення відповідача щодо якості та обсягів наданих послуг в матеріалах справи також відсутні.
Крім того слід відзначити, що у випадку наявності заперечень щодо вірності розрахунку позивача, відповідач мав право надати суду розгорнутий контррозрахунок, однак вказаним правом відповідач не скористався.
Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджується, що зобов'язання щодо оплати наданих позивачем у період з листопада 2015 року по грудень 2016 року пільг відповідачем не були виконані.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пунктах 5, 7, 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення); Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби; отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг зв'язку, зокрема безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.
Отже, нормою пункту 8 Порядку №256 не визначено строку виконання зобов'язання, протягом якого відповідач повинен був би розрахуватися із позивачем.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилалася відповідачу вимога за вих. №235 від 10.08.2017 про оплату заборгованості за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям міста Синельникове на загальну суму 49732,22 грн.
З огляду на приписи статті 530 Цивільного кодексу України термін оплати наданих послуг є таким, що настав зі спливом семиденного строку від дати отримання відповідачем письмової вимоги позивача, у зв'язку з чим суд вважає наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 49732,22 грн обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 76 та частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду доказів повної оплати наданих у період з грудня 2015 року по грудень 2016 року телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період у сумі 49732,22 грн, шляхом надання належних, допустимих та достатніх доказів, не спростував.
З урахуванням викладеного та виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача заборгованості на фінансування пільг, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, у сумі 49732,22 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються 1600,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської міської ради (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Довженка, 36; ідентифікаційний код 25000366) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, буд. 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (49600, м. Дніпро, вул. Херсонська, буд. 26; ідентифікаційний код 25543196) заборгованості на фінансування пільг, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, у сумі 49732,22 грн та 1600,00 грн витрат по сплаті судового збору, видати позивачу наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 22.01.2018.
Суддя В.Д. Воронько