з
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 січня 2018 року № 826/1870/16
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., секретаря судового засідання Сома П.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом адвоката ОСОБА_1 до Генерального прокурора України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Прокурор Донецької області ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування наказу, звільнення з посади.
За участю: позивача - ОСОБА_1; представника відповідача - Хорольского Сергія Вікторовича.
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом про: визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора України щодо призначення на посаду прокурором Київської області ОСОБА_3 від 14.07.2015; звільнення ОСОБА_3 з посади прокурора Київської області.
Позов мотивовано тим, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки в ОСОБА_3, на момент призначення прокурором Київської області, був відсутній необхідний стаж роботи на посаді прокурора, а тому він не міг бути призначений на посаду прокурора Київської області, що не відповідає вимогам статті 27 Закону України "Про прокуратуру". Також позивач зазначає про порушення відповідачем процедури добору, регламентовану статтею 39 Закону України "Про прокуратуру". Як правову підставу обґрунтування позову зазначено статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, на час подання адміністративного позову) щодо завдання адміністративного судочинства захистити права, свободи та інтереси фізичної особи у публічно-правових відносинах та необхідності перевірки судом відповідності оскаржуваного наказу критеріям, визначених цією статтею.
Позивач у судовому засіданні, 11.01.2017, позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги, зазначаючи, що достатньою підставою для визнання протиправним оскаржуваного наказу про призначення ОСОБА_3 прокурором Київської області, це відсутність у нього необхідного стажу для призначення на посаду прокурора області. Щодо порушеного права, то позивач наголосила, що відповідач причетний до обшуків, які здійснювались у зв'язку з представництвом позивачем як адвокатом інтересів особи, що викликало сумнів у його компетенції, у зв'язку з чим позивач і звернулась до суду за захистом своїх прав.
Представник Генерального прокурора України в судовому засіданні підтримав раніше подані письмові заперечення, зазначивши, що загальний стаж ОСОБА_3 у галузі права на час призначення на посаду прокурора Київської області складав понад 11 років, що дозволяло Генеральному прокурору України відповідно до частини дванадцятої статті 46 Закону України "Про прокуратуру", чинної на час видання оскаржуваного наказу, призначати осіб, у тому числі на посаду прокурора області, для забезпечення належного здійснення функцій прокуратури.
Крім того, представник відповідача наголосив, що оскаржуваний наказ є правовим актом індивідуальної дії, який породжує права та обов'язки лише для суб'єкта, якому він адресований, а тому права позивача цим наказом не були порушені. Представник навів практику Верховного Суду України, викладену в постанові від 15.01.2014 в справі №21-273а14, в якій суд дійшов висновку про відсутність права на звернення особи до суду з позовом про оскарження Указу Президента України щодо призначення особи головою Київської міської державної адміністрації", закривши провадження у справі.
Третя особа - прокурор Донецької області ОСОБА_3, участі повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявні письмові пояснення представника третьої особи, у яких зазначено, що загальний стаж роботи ОСОБА_3 у галузі права на час призначення на вказану посаду склав 11 років та 8 місяців, а тому наказ Генерального прокурора України від 14.07.2015 №520к про призначення ОСОБА_3 прокурором Київської області строком на п'ять років виданий у межах повноважень та у спосіб визначений законами України.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Наказом Генерального прокурора України від 14.07.2015 № 520к молодшого радника юстиції ОСОБА_3 призначено прокурором Київської області строком на п'ять років.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті. Аналогічні за змістом положення передбачались статтями 2, 6 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду).
Отже, для захисту прав, свобод або інтересів позивача, суду необхідно встановити наявність порушеного права.
У даній справі позивач оскаржує наказ відповідача про призначення третьої особи прокурором Київської області.
Суд погоджується з доводами представника відповідача про відсутність порушеного права, свободи чи інтересу в позивача, в тому числі як адвоката, у зв'язку з призначенням на посаду прокурора Київської області ОСОБА_3 Вказаний наказ є актом індивідуальної дії, відповідно передбачає конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта, застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію (наприклад, пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009). Аналогічні за змістом положення містяться в пункті 19 статті 4 КАС України.
Доводи позивача про здійснення обшуку її помешкання за ініціативою прокурора не можуть бути свідченням порушеного права позивача саме у зв'язку з призначенням такого прокурора на відповідну посаду. Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII передбачено процедуру дисциплінарної відповідальності прокурора та розгляд відповідних заяв Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів, рішення якої можуть бути переглянуті Вищою радою правосуддя (відповідні процедури передбачались цим законом і на час призначення третьої особи на посаду прокурора та перебування на цій посаді). Тобто законодавством передбачено спеціальну процедуру відповідальності прокурора, в тому числі в разі сумніву в його компетенції.
Наведене є достатньою підставою для висновку про відсутність у позивача порушених прав, свобод чи інтересів у зв'язку з виданням наказу Генеральним прокурором України наказу від 14.07.2015 №520к про призначення ОСОБА_3 прокурором Київської області, водночас суд констатує наявність спеціальної процедури та органів, які наділені повноваженнями розгляди скарги на дії прокурорів та притягнення їх до відповідальності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому в його задоволенні слід відмовити.
Щодо закриття провадження у справі та врахування судової практики, то суд зазначає, що постановою Верховного Суду України від 15.01.2014 в справі №21-273а14 (номер в ЄДРСР - 39999309) закрито провадження у справі за позовом особи щодо оскарження Указу Президента України про призначення особи головою Київської міської державної адміністрації. Закриваючи провадження у справі, суд дійшов висновку згідно з частиною другою статті 171 КАС України (чинної, на час вирішення справи) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть. Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії. Право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Подібної практики дотримується Верховний Суд під час вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі, як суд першої інстанції, коли оскаржується акт індивідуальної дії, який не стосується особи позивача (наприклад, постанова від 02.01.2018 справа №9901/22/17, номер в ЄДРСР - 71446182).
У цих справах підставою для закриття, відмови у відкритті зазначено ту підставу, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На думку суду зміст положень пункту 1 частини першої статті 170, пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, за якими суд відмовляє у відкритті провадження, закриває провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, дає підстави для висновку, що наведені підстави суд застосовує в разі подання особою заяви з порушенням вимог статті 19 КАС України щодо повноважень адміністративного суду розглядати ту чи іншу справу, роз'яснюючи при цьому до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
У зазначених рішеннях вищих судів не зазначається, що справа не підлягає розгляду в адміністративних судах, а лише міститься висновок про відсутність права звернення до суду.
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
В даній справі суд встановив відсутність у позивача порушеного права, тобто відсутність спору, однак стаття 238 КАС України, якою передбачені виключні підстави для закриття провадження у справі, не передбачає такої підстави, яка дала б можливість закрити провадження у справі в разі встановлення судом відсутності спору. За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для закриття провадження у справі, тому не застосовує загадану практику Верховного Суду.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Позивач - адвокат ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце провадження професійної діяльності: АДРЕСА_1).
Відповідач - Генеральний прокурор України (ідентифікаційний код особи публічного права 0003405, місцезнаходження: 01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повне рішення складено 22 січня 2018 року.
Суддя В.А. Донець