09 січня 2018 року справа № 823/2031/17
10 год. 00 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Роя О.В.,
представника позивача Овсієнка О.І. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними і скасування рішень,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (далі - позивач) з адміністративними позовами до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач), в яких просить визнати протиправними і скасувати рішення відповідача від 22.09.2017 № 0018621310, від 29.09.2017 № 0000851700 та від 04.10.2017 № 0000821300.
Ухвалою від 07.12.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 823/2031/17 про визнання протиправним і скасування рішення від 22.09.2017 № 0018621310.
Ухвалами від 14.12.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 823/2060/17 про визнання протиправним і скасування рішення від 04.10.2017 № 0000821300 та відкрито провадження в адміністративній справі № 823/2062/17 про визнання протиправним і скасування рішення від 29.09.2017 № 0000851700.
У подальшому ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 об'єднано адміністративну справу № 823/2031/17 за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення від 22.09.2017 № 0018621310 із справою № 823/2060/17 за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення від 04.10.2017 № 0000821300 та справою № 823/2062/17 за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення від 29.09.2017 № 0000851700, присвоївши їм № 823/2031/17
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є на його думку протиправними, оскільки ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі № 01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Черкасиобленерго» і відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції до 22.12.2011) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (у тому числі щодо сплати податків і зборів), що підтверджується постановами Верховного Суду України від 12.03.2013 по справі №29/5005/16170/2011 та від 01.10.2013 по справі №28/5005/3240/2012. Крім того в обґрунтування позовів позивачем зазначено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, всупереч вимогам чинного законодавства України винесено постанови, якими встановлено та застосовано до позивача додаткові щодобові відрахування (утримання) коштів на загальну суму більш ніж сорок мільйонів гривень, у зв'язку з чим у позивача виникла заборгованість по заробітній платі за період з березня по серпень 2017 року, що в свою чергу призвело до несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовних заявах.
Згідно з письмовими відзивами відповідач позови не визнає, просить у їх задоволенні відмовити повністю, оскільки оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплаті єдиного внеску винесені у межах наданих повноважень, у зв'язку із встановленням контролюючим органом порушень вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується розпискою у судовому засіданні від 09.01.2017.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
Головним управлінням ДФС у Черкаській області 22.09.2017 винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0018621310, згідно з яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» до позивача (Золотоніський район електричних мереж) застосовано штраф у розмірі 226 351 грн 22 коп. за період з 21.03.2017 до 22.08.2017 та нараховано пеню у розмірі 51 488 грн 95 коп., усього на загальну суму 277 840 грн 17 коп.
29 вересня 2017 року Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0000851700, відповідно до якого на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» до позивача (Лисянський район електричних мереж) застосовано штраф у розмірі 110 086 грн 10 коп. за період з 21.03.2017 до 08.08.2017 та нараховано пеню у розмірі 25 277 грн 09 коп., усього на загальну суму 135 363 грн 19 коп.
04 жовтня 2017 року Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0000821300, згідно з яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» до позивача (Христинівський район електричних мереж) застосовано штраф у розмірі 124 786 грн 79 коп. за період з 21.03.2017 до 07.08.2017 та нараховано пеню у розмірі 28 722 грн 89 коп., усього на загальну суму 153 509 грн 68 коп.
Підставою для винесення відповідачем вказаних рішень є сплата позивачем єдиного внеску за період з лютого по червень 2017 року з порушенням строку встановленого чинним законодавством України.
Судом встановлено, що внаслідок дії постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 29.12.2016 № 2387, від 31.01.2017 № 147, від 28.02.2017 № 235, від 30.03.2017 № 430 всі кошти, які надходили від споживачів за споживання електричної енергії перераховувались оптовому постачальнику електричної енергії - ДП «Енергоринок», що також підтверджується довідкою від 09.01.2018 № 131/0903 про надходження та використання коштів ПАТ «Черкасиобленерго» за електроенергію по поточному рахунку із спеціальним режимом використання за січень-березень 2017 року та довідкою від 09.01.2018 № 132/0903 про недоотримані кошти від реалізації електроенергії на поточний рахунок ПАТ «Черкасиобленерго» для здійснення операційної діяльності, у тому числі виплати заробітної плати та ЄСВ, внаслідок регуляторних заходів НКРЕКП за січень-березень 2017 року.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 №2464-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464).
Відповідно до ст. 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - не консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 встановлено, що єдиний внесок зараховується: для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абз. 7), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно із ч. 8 ст. 9 вказаного Закону №2464 та пп. 6 п. 4.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 (далі - Інструкція № 455) платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Платники, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).
Аналогічні положення визначені пп. 7 п. 4.3 Інструкції № 455, згідно з яким платники під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі).
Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.
Фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається, отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Тобто, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати, а сплачується під час кожної виплати заробітної плати, одночасно з отриманням зазначених сум.
Отже, з огляду на відсутність у достатній кількості обігових коштів заробітна плата робітникам підприємства виплачувалась із запізненням і частинами, що підтверджується довідкою від 09.01.2018 № 131/0903 про надходження та використання коштів ПАТ «Черкасиобленерго» за електроенергію по поточному рахунку із спеціальним режимом використання за січень-березень 2017 року та довідкою від 09.01.2018 № 132/0903 про недоотримані кошти від реалізації електроенергії на поточний рахунок ПАТ «Черкасиобленерго» для здійснення операційної діяльності, у тому числі виплати заробітної плати та ЄСВ, внаслідок регуляторних заходів НКРЕКП за січень-березень 2017 року.
Таким чином, підприємством не було порушено вимоги чинного законодавства щодо порядку сплати єдиного соціального внеску.
Щодо посилання позивача на неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень положень законодавства про банкрутство, зокрема Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції до 22.12.2011 суд зазначає про таке.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Черкасиобленерго» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, та на момент розгляду даної справи провадження по справі триває.
Пунктом 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду Черкаської області від 14.12.2004 №01/1494 введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів за виключенням виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю громадян, авторської винагороди.
При винесенні даного рішення Господарський суд Черкаської області керувався Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції чинній до 19.01.2013, що розповсюджується на позивача на підставі п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника», в якій зазначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частина 4 ст. 12 даного Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
Отже, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.
Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу повністю відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.
Отже, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.
З аналізу зазначених норм вбачається, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство і до дня припинення провадження у справі про банкрутство, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Це правило діє незалежно від того, коли настав термін виконання цих зобов'язань: до чи після порушення провадження у справі про банкрутство.
Аналогічний правовий висновок викладено Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 23.09.2015 № К/800/20755/15, від 15.11.2016 № К/800/21808/16 та Верховним Судом України у постановах від 18.12.2012 № 3-67 гс12, від 12.03.2013 у справі №3-71гс12 (справа № 29/ 5005/16170/2011), від 01.10.2013 № 3-27гс13 (справа № 28/5005/3240/2012).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд також зазначає, що відповідно до абз. 4 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» за змістом статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), зокрема у п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04 повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 205, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 22.09.2017 № 0018621310.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 29.09.2017 № 0000851700.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 04.10.2017 № 0000821300.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (ідентифікаційний код 39392109) на користь публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (ідентифікаційний код 22800735) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн 43 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Кульчицький
Рішення складено у повному обсязі 19.01.2018.