ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
19 січня 2018 року № 826/15503/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження, у письмовому провадженні, адміністративну справу
за позовомГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення податкового боргу в розмірі 69 237, 62 грн.,
Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 69 237, 62 грн.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що у відповідача наявний узгоджений податковий борг перед бюджетом через несплату у строк, встановлений законом, самостійно визначених зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб - підприємців у розмірі 69 237,62 грн.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного на момент відкриття провадження у справі), скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу, у разі невизнання адміністративного позову, у десятиденний строк з дня одержання ухвали надати суду письмові заперечення проти позову та докази на підтвердження цих заперечень.
До суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. Також, у вказаному відзиві відповідач зазначив, що не згоден з висновками позивача, оскільки єдиний податок за перший квартал 2016 року відповідачем було сплачено у повному обсязі до закінчення граничного строку його сплати (20 травня 2016 року) згідно з двома платіжними дорученнями від 17 травня 2016 року №34 на суму 69 000,00 грн. та від 20 травня 2016 року №17 на суму 179 276,27 грн., однак з підстав, що не залежали від відповідача, проведення платежу, та перерахування коштів згідно платіжного доручення від 17 травня 2016 року №34 на суму 69 000,00 грн. до бюджету не відбулось.
Відповідно до пунктів 10, 12 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Пунктом 4 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (у новій редакції чинній з 15 грудня 2017 року), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та є платником податків за основним місцем обліку.
Відповідно до розрахунку податкового боргу платника податків за відповідачем обліковується узгоджений податковий борг перед бюджетом із податкових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб - підприємців у розмірі 69 237,62 грн.
На підтвердження вказаної заборгованості, відповідачем додано до позовної зави розрахунок сум податкового боргу платника податків відповідача, з якого вбачається, що: нараховано - 248 276,27 (податкова декларація від 30.04.2016) недоїмка - 68 987,62 грн; нараховано - 250,00 грн (податкова декларація від 02.02.2017) недоїмка 250,00 грн.
Зазначена заборгованість виникла в результаті несплати у повному обсязі єдиного податку з фізичної особи - підприємця за перший квартал 2016 року, самостійно визначених податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за перший квартал 2016 року та за 2016 рік.
За результатами здійснення фінансово-господарської діяльності відповідачем самостійно визначив податкові зобов'язання у розмірі 248 276, 27 грн. шляхом подачі податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за перший квартал 2016 року.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем з метою сплати суми самостійно визначеного податкового зобов'язання були оформлені платіжні доручення на загальну суму 248 276, 27 грн., а саме: від 17 травня 2016 року №34 на суму 69 000,00 грн. та від 20 травня 2016 року №17 на суму 179 276,27 грн.
Платіжним дорученням від 20 травня 2016 року №17 на суму 179 276,27 грн. сплата була здійснена через АТ "БАНК БОГУСЛАВ", вказане платіжне доручення було одержано банківською установою 20 травня 2016 року та прийнято до виконання, про що свідчать відповідні позначки на платіжному доручені. Відсутність у відповідача податкового боргу в частині даного платіжного доручення визнано позивачем у позовній заяві.
Платіжним дорученням від 17 травня 2016 року №34 на суму 69 000,00 грн. сплата була здійснена через ПАТ "ФІДОБАНК", вказане платіжне доручення було одержано банківською установою 17 травня 2016 року та прийнято до виконання, про що свідчать відповідні позначки на платіжному доручені. На момент подання вказаного платіжного доручення на рахунку відповідача, відкритого в ПАТ "ФІДОБАНК" НОМЕР_2, було достатньо коштів для його виконання вказаним банком. Водночас, ПАТ "ФІДОБАНК" не виконав свої зобов'язання, в результаті чого кошти не було списано з поточного рахунку, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківської випискою.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що 20 травня 2016 року в ПАТ "ФДОБАНК" було впроваджено тимчасову адміністрацію.
На офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua) стосовно ПАТ «ФІДОБАНК» розміщено наступну інформацію.
На підставі рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Відповідачем 20 травня 2017 року було направлено повідомлення до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про здійснення оплати по податковим зобов'язанням зі сплати єдиного податку на перший квартал 2016 року у повному обсязі в установлені законодавством строки. У вказаному повідомленні відповідач зазначив, що 17 травня 2016 року ним було подано до банківської установи ПАТ "ФІДОБАНК" платіжне доручення від 17 травня 2017 року №34 на суму 69 000,00 грн., проте банк не виконав свої зобов'язання.
Оцінюючи обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача коштів у сумі 69 237,62 грн. податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб - підприємців, суд виходить із наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Відповідно до пункту 129.7 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.
Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.
Наведені законодавчі приписи дозволяють зробити висновок про те, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу.
При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.
Тобто за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2015 року №815/5192/14 та 23 лютого 2016 року №808/6024/14.
Судом встановлено, що відповідач для сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання належним чином оформив платіжні доручення від 17 травня 2016 року №34 на суму 69 000,00 грн. та від 20 травня 2016 року №17 на суму 179 276, 27 грн. та передав їх для виконання до обслуговуючих банків, а саме до АТ "БАНК БОГУСЛАВ" платіжне доручення №17 та до ПАТ "ФІДОБАНК" платіжне доручення №34, що підтверджується відповідними позначками на платіжних дорученнях. Однак, ПАТ "ФІДОБАНК" не виконав свого обов'язку щодо перерахунку коштів до бюджету, про що відповідач повідомив Державну податкову інспекцію у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином виконав свій обов'язок щодо сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання в сумі 248 276,27 грн.
З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд встановив, що ПАТ "ФІДОБАНК" 17 травня 2016 року прийняв до виконання платіжне доручення відповідача на загальну суму 69 000,00 грн., однак з підстав, що не залежали від відповідача, не перерахував кошти до бюджету. Таким чином, відповідач не має нести відповідальність за списання коштів з його рахунку та зарахування до відповідного бюджету, а, відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 69 000,00 грн. не підлягають задоволенню.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу в сумі 237,62 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 241 - 246, 255, пунктом 4 частини першої статі 263, 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02217, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму податкового боргу у розмірі 237,62 грн. (двісті тридцять сім грн. 62 коп.).
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 - 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Аверкова