19.12.2017 Єдиний унікальний номер 205/3907/16-ц
19 грудня 2017 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Скрипник К.О.,
при секретарі - Молчанові Є.Д.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, без застосування технічного запису відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровськпромбуд», Дніпровська міська рада про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним ордеру на житлове приміщення, -
Позивач 19 травня 2017 року звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом, в якому вказала, що вона відповідно до закону зареєструвала від 28.09.2013 року місце проживання у кімнаті № 96 гуртожитку №1 по вулиці Караваєва в м. Дніпро, на підставі ордеру на житлову площу № 51 від 26.09.2013 року. Однак, відповідачі зайняли спірну кімнату без належних правових підстав, перешкоджаючи позивачу у вселенні та користуванні даним житловим приміщенням. Позивач просила зобов'язати відповідачів звільнити кімнату № 96 гуртожитку №1 по вулиці Караваєва в м. Дніпро, не чинити позивачу перешкоди у доступі та користуванні даним житловим приміщенням; стягнути судові витрати.
23 листопада 2017 року ОСОБА_2звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним ордеру на житлове приміщення.В обґрунтування якого посилалася на те, що ордер № 51 від 26.09.2013 року був виданий Державним підприємством ВАТ транспортного будівництва «Дніпротрансбуд», діяльність якого припинилась, однак гуртожиток по вулиці Караваєва, 1 є власністю ТОВ «Дніпровськпромбуд». Про те, що ніяких розпоряджень ТОВ «Дніпровськпромбуд» щодо надання житлового приміщення у зазначеному гуртожитку ОСОБА_1 не надавалось свідчить довідка ТОВ «Дніпровськпромбуд» № 02.12.2016 року № 1. Крім того, спірний ордер втратив свою дію, оскільки закінчився строк його дії та не може бути підставою для вселення позивача у житлове приміщення. Просила визнати недійсним ордер № 51 від 26.09.2013 року, виданий Державним підприємством Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Дніпротрансбуд» «Житлово-експлуатаційне управління» на ім'я ОСОБА_1.
Від представника позивача надійшла письмова заява з проханням слухати справу у його відсутність, позовну заяву підтримав та просив задовольнити, зустрічний позов не визнав в повному обсязі та заперечував проти його задоволення.
Відповідачі за первісним позовом в судове засідання не з'явилися, про день і час проведення слуханням справи сповіщалися належним чином.
Треті особи за первісним позовом в судове засідання не з'явилися, про день і час проведення слухання справи сповіщалися належним чином. Від товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровськпромбуд» надійшла письмова заява про розгляд справу у відсутність їх представника, підтримали позов ОСОБА_1 (Т.1., а.с.98).
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, викладеного в новій редакції Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. №2147-VIII, що набрав чинності з 15.12.2017р. (далі ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 необхідно відмовитипо наступним підставам.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Матеріалами справи встановлено, що 26 вересня 2013 року на ім'я Плічко (на даний час позивач змінила прізвище на «Боката») ОСОБА_4 видано ордер № 51 на право зайняття кімнати № 96 в гуртожитку № 1 по вулиці Караваєва в м. Дніпро на одну особу, ордер видано Державним підприємством ВАТ транспортного будівництва «Дніпротрансбуд» (Т.1, а.с.48).
Встановлено, що гуртожиток №1 по вулиці Караваєва в м. Дніпро знаходиться на балансі та на технічному обслуговуванні ТОВ «Дніпровськпромбуд» (Т.2, а.с.15).
Поняття гуртожитків визначено ст.127 ЖК України, де передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Главою 4 Житлового кодексу України передбачено надання особі житлової площі в гуртожитку, а не житлових приміщень.
Стаття 128 ЖК України передбачає порядок надання жилої площі в гуртожитках.
Згідно ч.2 ст.128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.
Статтею 129 ЖК України передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу (але не в житлове приміщення).
Порядок користування жилою площею в гуртожитках згідно ст.130 ЖК України визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Положення про гуртожитки затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 27 квітня 2015 року N84, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 липня 2015 року за N778/27223 (чинне на час спірних правовідносин).
Рішення щодо розподілення житлової площі в гуртожитках віднесено виключно до компетенції адміністрації підприємства, установи, організації.
Пунктом 19 Примірного положення про гуртожитки також передбачено, що мешканцям гуртожитку забороняється самовільно переселятися з одного приміщення в інше. Передбачено, що переселення в разі необхідності громадян з одного жилого приміщення в інше в даному гуртожитку провадиться за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та профспілкового комітету і комітету комсомолу з видачею нового ордера.
Відповідно ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, що укладається у письмовій формі на підставі ордеру на жиле приміщення між наймодавцем та наймачем - громадянином, на ім'я якого виданий ордер.
Підставою для видачі ордера є спільне рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затверджене виконавчим комітетом районної, міської, районної у місті, селищної, сільської ради народних депутатів, який і видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення (ст. 58 ЖК України).
Як слідує з ст. 58 ЖК ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Згідно ст. 130 та ст. 131 ЖК України порядок користування жилою площею у гуртожитках визначається відповідним законодавством, зокрема, Положенням про гуртожиток.
Разом з тим, судом встановлено, що у кімнаті № 96 гуртожитку №1 по вулиці Караваєва в м. Дніпро фактично з 2009 року проживає ОСОБА_5 зі своїм сином та на час видачі ордеру на ім'я ОСОБА_1 на вказану кімнату, ця кімната не була вільною, оскільки в ній проживав відповідач.
Правомірність вселення відповідача ОСОБА_3 до кімнати № 96 гуртожитку №1 по вулиці Караваєва в м. Дніпро, проживання його в зазначеній кімнаті, користування нею не оспорюється учасниками судового процесу та не є предметом судового розгляду.
Позивачем при зверненні до суду не вказано жодної правової підстави для звернення до суду з вказаним позовом для захисту невизнаних, оспорюваних прав, не вказано у який спосіб відповідачами чиняться перешкоди у доступі та користуванні спірною кімнатою в гуртожитку, не надано належних, та допустимих доказів в підтвердження обставин на які вона посилається.
Крім того, враховуючи, що під час видачі ордеру № 51 від 26.09.2013 року, кімната № 96 гуртожитку №1 по вулиці Караваєва в м. Дніпро не була вільною, а згідно діючого законодавства ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення, суд вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення оскільки є необґрунтованим та безпідставним.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним ордеру на житлове приміщення також не підлягають до задоволення за нижченаведених підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому з 12 вересня 2009 року по 10 липня 2012 року (Т.1, а.с.66).
Відповідно до ст.59 ЖК Української РСР ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючи дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.
При цьому ордер на жиле приміщення з огляду на його видачу на зайняте жиле приміщення може бути визнаним недійсним лише у випадку, якщо особа, яка фактично проживає у приміщенні, зайняла його на законних підставах (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10 червня 2015 р. у справі N 6-83цс15).
Разом з тим, встановлено, що місце проживання ОСОБА_2 з 07 лютого 1997 року зареєстровано у кімнаті № 88 в гуртожитку № 1 по вул. Караваєва в м. Дніпро.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 станом на час вирішення справи судом не наділена законним правом на користування жилою площею в кімнаті № 96 гуртожитку №1 по вулиці Караваєва в м. Дніпро, тому наявність такого ордера жодним чином не порушує її права та охоронювані законом інтереси, тому не підлягає захисту.
З цих підстав вимоги ОСОБА_2про визнання ордеру недійсним не підлягають задоволенню.
Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_2 порушено строки позовної давності, про що було заявлено позивачем, однак суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову по суті позовних вимог.
В силу ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено, у зв'язку з чим судові витрати поверненню не підлягають
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 59, 128-131 ЖК Української РСР, ст.ст. 7-13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровськпромбуд», Дніпровська міська рада про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним ордеру на житлове приміщення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.О. Скрипник