Справа № 183/26/18
№ 1-кп/183/537/18
іменем України
22 січня 2018 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 13.08.2014 року за № 42014040010000092, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Родинське Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця строкової служби - старшого солдата військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з його слів фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, -
19 вересня 2013 року наказом № 194 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця, призваного на строкову військову службу, старшого солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу частини. Наказом № 194 від 19.09.2013 року старшого солдата ОСОБА_5 призначено на посаду механіка-водія 2 зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 .
Старший солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку.
7 серпня 2014 року старший солдат ОСОБА_5 , маючи умисел тимчасово ухилитися від проходження військової служби, самовільно залишив військову частину без поважних причин, тривалістю понад один місяць, чим протизаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
12 грудня 2017 року старший солдат ОСОБА_5 самостійно прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та заявив про себе, в результаті чого злочин було припинено.
Таким чином, 7 серпня 2014 року старший солдат ОСОБА_5 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та протиправно ухилявся від проходження військової служби до 12 грудня 2017 року.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини, які лягли в основу обвинувачення, в скоєному розкаявся. Додав, що залишив військову частину у зв'язку із складними сімейними та особистими обставинами, після чого боявся повертатися до військової частини. Коли дізнався про те, що знаходиться у розшуку, одразу з'явився до прокуратури.
В судовому засіданні були досліджені докази вини обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме:
- витяг з кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 13.08.2014 року за № 42014040010000092, згідно якого 07.08.2014 року військовослужбовець строкової служби військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_5 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 без поважних причин, ухиляючись від проходження військової служби тривалістю понад три доби, але не більше місяця
(а.п. 21);
- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 194 від 19.09.2013 року, згідно якого з 19.09.2013 року старшого солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1
(а.п. 27);
- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 181 від 07.08.2014 року, згідно якого старшого солдата строкової служби ОСОБА_5 вважати таким, що залишив військову частину з 07.08.2014 року
(а.п. 28);
- копія військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого на ім'я ОСОБА_5
(а.п. 38-43).
Дослідивши наведені докази, суд вважає, що вони є належними та допустимими, оскільки вони кожний окремо, а також в сукупності прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також вони є достовірними, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_5 встановленою та доведеною, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військовослужбовцем строкової служби військової частини без поважних причин, тривалістю понад один місяць.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_5 відповідно до ст.ст. 50-52 КК України, суд обставин, які обтяжують покарання, визначені ст. 67 КК України не встановив. Обставиною, яка пом'якшує покарання, визначеної ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття.
Також суд враховує, що ОСОБА_5 за місцем проходження служби характеризується задовільно, раніше не судимий. Однак також суд враховує, що ОСОБА_5 залишив військову частину у серпні 2014 року та лише у грудні 2017 року з'явився до прокуратури. Таким чином ОСОБА_5 понад 3 роки ухилявся від проходження військової служби. Крім того, ОСОБА_5 на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, за місцем реєстрації не мешкає, офіційно не працює, проходить стажування для працевлаштування.
Санкція ч. 3 ст. 407 КК України передбачає покарання тільки у виді позбавлення волі. З урахуванням обставин скоєння кримінального правопорушення, його наслідків, а також обраної позиції обвинуваченим ОСОБА_5 , суд вважає, що призначення обвинуваченому покарання у виді максимального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією зазначеної статті, буде занадто суворим, а призначення мінімального покарання сприятиме виправленню обвинуваченого ОСОБА_5 та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень. При цьому суд вважає, що з причин, визначених раніше, обвинуваченому ОСОБА_5 можливо застосувати ст. 75 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 177, 178, 194 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, строком на 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 не виїздити за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1