ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 січня 2018 року № 826/7883/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Кармазіна О.А., Скочок Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс"
до третя особа: про Міністерства інфраструктури України ОСОБА_1 визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" (далі - ТОВ "Євро Сервіс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України від 02.02.2016 № 12-О про продовження терміну дії контракту з ОСОБА_1;
- зобов'язати Міністерство інфраструктури України звільнити ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" у зв'язку з закінченням строку контракту.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем без проведення конкурсного відбору, що суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 777. Крім того, стверджує, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" неодноразово вчиняв дії, якими грубо порушив законодавство, в результаті чого для Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" настали негативні наслідки, що є окремою підставою для розірвання контракту з останнім. Зокрема, вказав, що у Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" у тимчасовому користуванні перебуває земельна ділянка площею 14572 кв.м, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16, і на вказаній земельній ділянці розміщений дитячий табір "Юний моряк". У 2012 році позивач придбав нежитлові будівлі № 16 по вул. Дача Ковалевського в місті Одеса загальною площею 198,8 кв.м, які розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у тимчасовому користуванні Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт". У свою чергу, директор Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" ухиляється від переоформлення права користування вказаною земельною ділянкою, що є наслідком безпідставної сплати плати за землю. Також, стверджує, що своїми діями ОСОБА_1 перешкоджає позивачеві користуватись своїм майном. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово проявляв себе неефективним керівником.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2017 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 826/7883/16 та призначено справу до судового розгляду.
Позивач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно заяв від 04.10.2016 та 25.01.2017 просив справу розглянути без участі його представника.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. У матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, за змістом яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що оскаржуваним наказом не порушені права позивача. Крім того, вказує, що призначення та звільнення з відповідних посад осіб є дискреційними повноваженнями відповідача.
Третя особа у судове засідання не прибула, у матеріалах справи є письмові пояснення його представника, у яких останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.
Враховуючи неприбуття всіх сторін у судове засідання 27 листопада 2017 року, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, суд на підставі статей 122 та 128 Кодексу адміністративного судочинства України продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.
З огляду на те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі, вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень пункту 10 частини першої статті 4, частин четвертої та п'ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15.12.2017.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
23 жовтня 2013 року Міністерство інфраструктури України уклало з ОСОБА_1 контракт № 14-ІІІ, відповідно до якого ОСОБА_1 призначається на посаду директора Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на строк з 25 жовтня 2013 року по 24 жовтня 2014 року.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 02.02.2016 № 12-О продовжено термін дії контракту від 23.10.2013 № 14-ІІІ, укладеного з директором Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" ОСОБА_1 до 24.04.2017 включно.
Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з пунктами 1-3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
З системного аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що акти індивідуальної дії - рішення, які є актами одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. За своєю правовою природою акти індивідуальної дії звернені до окремого індивіда чи юридичної особи та застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію. При цьому, право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Таким чином, відсутність у будь-кого (крім ОСОБА_1.), в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскарженням наказу про продовження дії контракту, не породжує для останнього і права на звернення із цим адміністративним позовом.
Суд зазначає, що статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Досліджуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач під час звернення до суду обрав неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки після набуття права власності на нежитлові будівлі між ним та третьою особою виник спір про право користування земельною ділянкою, на які розташовані такі будівлі.
Оспорюючи наказ Міністерства інфраструктури України від 02.02.2016 № 12-О про продовження терміну дії контракту з ОСОБА_1, позивач намагається штучно перевести господарсько-правовий спір про право у площину публічно-правових відносин.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.
Також, суд враховує, що станом на день розгляду даної адміністративної справи ОСОБА_1 не є директором Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт", що підтверджується матеріалами справи, зокрема, наказом Міністерства інфраструктури України від 13.09.2016 № 127-О та додатково свідчить про відсутність підстав для задоволення поданого позову.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає, що доводи останнього про те, що вказаний спір є трудовим суд вважає необгрунтованими, оскільки позивач оскаржує рішення Міністерства інфраструктури України, прийняте на виконання публічно-владних управлінських функцій.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" (65026, м. Одеса, вул. Грецька, 24, кв. 5) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя В.П. Катющенко
Судді: О.А. Кармазін
Т.О. Скочок