ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 січня 2018 року №826/8982/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., при секретарі судового засідання Касьяненко А.В., за участі позивача та представника відповідача Шевченко І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (далі - позивач), до Головного управління ДФС у м. Києві, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 20 червня 2017 року №0001404001, (далі - оскаржуване податкове повідомлення-рішення).
Ухвалою суду від 22 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам. Позивач, зокрема, стверджував, що відповідач безпідставно дійшов висновку про продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Відповідачем з 23 по 31 травня 2017 року проведено фактичну перевірку магазину позивача, розташованого в м. Києві по вул. Срібнокільська, 14-а, за результатами якої 01 червня 2017 року складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами №26/170/40/НОМЕР_1, (далі - акт перевірки).
Згідно акту перевірки відповідачем встановлено, що в магазині позивача за наявності цінників та наявності відповідних ліцензій здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами. Під час проведення перевірки встановлено факт реалізації позивачем алкогольних напоїв, а саме: пива "Львівське" на розлив в пластикову тару для споживання на місці, вартістю 14,00 грн. за 0,5 л. (що підтверджується фіскальним чеком №22507 від 23 травня 2017 року). До перевірки не надано документів, щодо узгодження позивачем статусу громадського харчування у магазині за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, 14-а, чим порушено вимоги ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-BP, (далі - Закон №481/95-BP).
На підставі акту перевірки, відповідачем 20 червня 2017 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 6800,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 21.1.1 - пп. 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, визначені Законом №481/95-BP.
При цьому, обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів закріплені в ст. 15-3 Закону №481/95-BP.
Так, згідно з ч. 6 ст. 15-3, ч. 1, абз. 9 ч. 2, ч. 4 ст. 17 Закону №481/95-BP, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.
За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.
Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Позивачем не заперечувався факт того, що належний йому магазин в м. Києві по вул. Срібнокільська, 14-а, не має статусу громадського харчування. При цьому, позивачем заперечувався факт продажу в межах спірних правовідносин алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.
Суд погоджується із зазначеними вище твердженнями позивача, оскільки жодних належних та достатніх доказів на підтвердження протилежного відповідачем суду не надано.
Крім того, на підтвердження відсутності продажу в межах спірних правовідносин алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці позивачем надано суду відповідні фотографії магазину, датовані часом проведення перевірки, зроблені під час проведення перевірки, з яких вбачається, що магазин позивача обладнаний стелажами, на яких розміщено товар, між стелажами наявні проходи і місць для споживання напоїв на розлив не передбачено. Позивач також звертав увагу суду, що ніколи не здійснював реалізацію спиртних напоїв на розлив для споживання у магазині, і, що представники відповідача повинні підтвердити свої твердження про факт продажу в межах спірних правовідносин алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці належними доказами, в той час, як такі висновки відповідача нічим не підтверджені і не відповідають дійсним обставинам.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо порушень позивачем вимог ст. 15-3 Закону №481/95-BP, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250,255, КАС України, суд
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 20 червня 2017 року №0001404001.
3. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко
Рішення у повному обсязі складено 17 січня 2018 року