18 січня 2018 року справа №219/12119/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області у справі № 219/12119/17 (головуючий І інстанції Конопленко О.С.), яка складена в повному обсязі 30 листопада 2017року у м.Бахмут, за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Інспектора Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -,
ОСОБА_1 (далі по-тексту позивач, апелянт) звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою (з урахуванням уточнень) до Інспектора Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 (далі по-тексту відповідач, інспектор) та просив поновити строк звернення до суду, скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 018228 від 11 жовтня 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДР № 018228 від 11 жовтня 2017 року ОСОБА_1В (а не ОСОБА_3В, як помилково вказано в цій постанові), ІНФОРМАЦІЯ_1, було визнано винним у чиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Однак позивач із даною постановою не погоджується з наступних підстав. Так, 11 жовтня 2017 року донька позивача ОСОБА_4 керувала автомобілем «MERCEDES-BENZ», державний номер НОМЕР_1. Приблизно о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_4 зупинила автомобіль біля вул. Садова, 2А в м. Бахмут Донецької області та поїхала разом із ОСОБА_5, який їхав разом з ними, додому на тролейбусі набрати каністру дизельного палива, яке мається у неї в будинку, а позивач залишився чекати доньку в автомобілі. У цей час підійшов працівник поліції - Інспектор Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області ст.лт. ОСОБА_2 та попросив, щоб позивач надав йому для огляду посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, на що позивач повідомив поліцейському про те, що усі документи у його доньки, оскільки вона керує вказаним автомобілем, і що вона невдовзі прийде. Проте, працівник поліції без будь-яких пояснень почав складати оскаржувану постанову від 11 жовтня 2017 року. Вже після цього підійшла донька позивача і надала поліцейському всі необхідні документи, зокрема посвідчення водія ОСОБА_1 від 26 березня 1997 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 15 березня 2013 року та її водійське посвідчення від 03 березня 2009 року. Однак поліцейський повідомив, що вже склав постанову, а позивач має право її оскаржити. Оскаржувану постанову позивачу не було вручено одразу ж після її складання, а направлено у конверті поштою, який позивач отримав 18 жовтня 2017 року. Позивач вважає, що оскаржувана постанова не узгоджується із вимогами закону, а його дії взагалі не містять складу адміністративного правопорушення. До того ж складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження (п.п. 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/15). Проте вказаного інспектор поліції не врахував, порушив законні права позивача та прийняв оскаржувану постанову одразу ж на місці нібито вчиненого правопорушення, що є безумовною підставою для скасування даної постанови.
Постановою суду першої інстанції у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 018228 від 11.10.2017 року відповідає вимогам ст.283 КУпАП, є законною та обґрунтованою, оскільки при її винесенні виконано усі вимоги чинного законодавства та на підставі повного і всебічного з'ясування обставин вирішено справу.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що інспектором Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_2 при складанні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП були грубо порушені вимоги діючого законодавства, а саме, в частині прийняття оскаржуваної постанови одразу ж на місці нібито вчиненого правопорушення, що суперечить п.п. 2.4 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/15 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, представник позивача вважає, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би доводив вину позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. При цьому, наданий відповідачем диск з відеозаписом не відповідає вимогам закону, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України, не можу братися судом до уваги при ухваленні рішення.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДР № 018228, складеної 11 жовтня 2017 року інспектором Бахмутського ВП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2, вбачається, що ОСОБА_3В, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи транспортним засобом Mercedes Benz 108D, номерний знак НОМЕР_1, 11 жовтня 2017 року о 16 годині 59 хвилин, як зазначено в постанові: «на вул. Садова, 2А м. Бахмут, не мав при собі посвідчення водія, чим порушив вимоги п.п. 2.1 А ПДР України». Згідно зазначеної постанови ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. Прийнято по справі рішення: застосувати до ОСОБА_3 адміністративне стягнення - штраф у розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень. В пункті 10 постанови щодо отримання позивачем копії постанови зазначено: «відмовився від підпису в присутності двох свідків», що засвідчено підписами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 16, 34).
Як було встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами постанова було складена відносно ОСОБА_3, проте, як в паспорті позивача зазначено прізвище ОСОБА_1, разом з тим, суд приймає до уваги, що посвідчення водія серії ЯНА №448119 від 26 березня 1997 року видано на ім'я ОСОБА_3, при цьому, сторонами не оспорювався той факт, що постанова про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП була складена саме відносно позивача, а тому цей факт не потребує доведення у суді.
У відповідності до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст.14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Кодексом адміністративного судочинства України (далі-КАСУ) встановлено, а саме ст.72-90, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.
Відповідачем, як доказ правомірності дій поліцейських, в суд першої інстанції був наданий диск з відеозаписом від 11.10.2017 р.
Колегія суддів, звертає увагу позивача на те, що єдиним належними доказами у даній справі є відео зафіксоване, яке було зроблено на мобільний телефон відповідача «iPhone 5S» та було надано до суду для дослідження.
Як вбачається з відеозапису дослідженого колегією суддів було встановлено порушення ОСОБА_1 п. 2.1.а Правил дорожнього руху України. Так, даним відеозаписом спростовуються твердження позивача, його представника та свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 в той день не керував транспортним засобом взагалі. З вказаного відеозапису вбачається, що інспектори патрульної поліції наздогнали автомобіль «MERCEDES-BENZ», який зупинився на їх вимогу, а після цього з нього вийшов позивач та повідомив на запитання інспектора, що в нього відсутні при собі документи і вони знаходяться вдома..
За порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України передбачена адміністративна відповідальність за 1 ст.126 КУпАП України передбачена адміністративна відповідальність, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Щодо доводів апелянта про те, що посадова особа поліції не склала протокол про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає, що відповідно ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення передбачені ч.1 ст.126 КУпАП розглядаються органами Національної поліції.
Згідно частини 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
При таких обставинах доводи апелянта щодо нескладання протоколу про адміністративне правопорушення не є обґрунтованими.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись статями 309, 311, 315, 316 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області у справі № 219/12119/17 - залишити без задоволення.
Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області у справі № 219/12119/17- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді І.В. Сіваченко
ОСОБА_8