Дунаєвецький районний суд Хмельницької області
Справа № 674/1209/17
Провадження № 2/674/68/18
18 січня 2018 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Шклярука В. М.
за участі секретаря Проценко Л. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дунаївці, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим під час судового розгляду позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, мотивуючи тим, що вона є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири.
З 2014 року по даний час відповідач за адресою: АДРЕСА_2, не проживає, не сплачує послуг та не бере участі в утриманні квартири.
Для вчинення певних правочинів щодо квартири та для забезпечення власних потреб, необхідна згода проживаючих в ній осіб. Відповідач не проживає з позивачкою та не допомагає їй вести господарство, не є членом сім'ї, та не перебуває з позивачкою у родинних стосунках. Його реєстрація за зазначеною адресою не дозволяє позивачці розпоряджатись квартирою на власний розсуд, та значно обмежує законні права, а тому звернулася до суду з даним позовом.
Позивачка ОСОБА_1. в судове засідання не з'явилася, однак подала заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення та оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" №226 (6095) від 30.11.2018 року, причин неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи в судовому засіданні у його відсутності не подавав.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копіями договору купівлі-продажу квартири від 05 березня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за №352, витягом про реєстрацію прав за №35753792 від 08.10.2012 року та копією договору купівлі-продажу квартири від 17 травня 2002 року, зареєстрованого в реєстрі за №982.
З актів обстеження квартири №16, що розташована в м.Дунаївці по вул.Київська, 26, від 19.08.2015 року, 18.11.2015 року, 10.02.2017 року та 07.09.2017 року, складених депутатами Дунаєвецької міської ради Хмельницької області за участю свідків та довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої відділом реєстрації місця проживання ЦНАП апарату виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради, вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, однак з жовтня 2014 року за даною адресою не проживає, господарською діяльністю не займається.
Відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У пункті 33 постанови № 5 від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що "відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння".
Відповідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають із ним, але не являються його співвласниками, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Тобто, дана правова норма гарантує збереження права користування жилим приміщенням в один рік лише для осіб, які є членами сім'ї власника житла.
За чинним житловим законодавством, членами сім'ї власника житлового приміщення визнаються: дружина (чоловік) власника житла, їх діти, батьки, а також інші особи, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть спільне із ним господарство (ч.2 ст. 64 ЖК). Необхідною умовою виникнення права члена сім'ї власника житла на користування цим житлом (особистий сервітут), є спільне проживання членів сім'ї з власником житла та ведення спільного господарства.
Судом встановлено, що відповідач не є членом сім'ї позивачки, разом з позивачкою в квартирі не проживає і вони не ведуть спільне господарство, відповідач не проживає в квартирі з 2014 року і не несе обов'язків по утриманню житла.
Відповідно до абзацу 6 ст. 3 Закону України від 11.12.2003 р "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Відповідно до встановлених обставин у даній справі, відповідач не проживає разом з позивачкою - власником житла та не веде із нею спільного господарства, а тільки зареєстрований в квартирі позивачки, а тому на нього не можуть розповсюджуватись гарантії, які закріплені в статті 405 ЦК України, щодо збереження права на користування житлом протягом року, та статті 156 ЖК України, яка надає право користування житловим приміщенням колишньому члену сім'ї власника цього житла, оскільки він не є членом сім'ї позивачки і не веде з нею спільне господарство.
Зважуючи і на ту обставину, що відповідач вибув на інше місце проживання, будь-яких дій щодо врегулювання питання свого проживання у квартирі позивачки на умовах найму, зі сплатою відповідної плати, як це передбачено ст.ст.156, 162 ЖК України, не вчинив і про свої наміри на майбутнє з даного приводу не повідомив, тому, на думку суду, в даному випадку слід вважати, що між сторонами в справі відсутні правовідносини, які випливають із користування відповідачем жилим приміщенням, власником якого є позивачка, відповідно до положень статті 107 ЖК України.
Відповідно до вимог ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Наявність реєстрації відповідача за адресою жилого приміщення, власником якого є позивачка, за відсутності законних підстав для користування цим жилим приміщенням, створює перешкоди позивачці ОСОБА_1 у користуванні своєю власністю, а тому позов підлягає задоволенню та слід визнати відповідача таким, що втратив право користування житлом - квартирою за адресою: АДРЕСА_3.
Рішення суду про втрату конкретною особою права користування житловим приміщенням є підставою для зняття такої особи з реєстрації місця постійного проживання, адже згідно положень ч. 1 ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 247, 263, 265, 268, 281-287 ЦПК України, ст.ст. 107, 156, 162 ЖК України, ст.ст. 316, 317, 319, ч.2 ст.405 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в АДРЕСА_3.
Рішення для відому направити в відділ реєстрації місця проживання ЦНАП апарату виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради Хмельницької області.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку до апеляційному суду Хмельницької області через Дунаєвецький районний суд Хмельницької області. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановляння ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення суду набирає законної сили , якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони: позивачка - ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;
відповідач - ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії КА 417281, виданий Жидачівським РВ УМВС України в Львівській області 17.04.1997 року.
Суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні описки чи арифметичні помилки.
Головуючий:/підпис/
Вірно:
Голова Дунаєвецького районного суду ОСОБА_3