Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 січня 2018 р. Справа№805/3983/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
судді Мозгової Н.А.,
при секретарі Кульматицькій В.М.,
за участю представників сторін
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача, третіх осіб ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, за участю третьої особи прокурора Донецької області Бондаренко Євгена Вікторовича, заступника прокурора Донецької області Ромасько Віталія Олександровича про визнання незаконним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Прокуратури Донецької області, за участю третьої особи прокурора Донецької області Бондаренко Євгена Вікторовича, заступника прокурора Донецької області Ромасько Віталія Олександровича про визнання незаконним та скасування наказу прокурора Донецької області №1390-к від 04.08.2017 року, зобов'язання відповідача нарахувати заробітну плату з урахуванням вказаної надбавки за високі досягнення в праці, за виконання особливо важливої роботи 70% щомісячно та виплатити її, починаючи з 01.08.2017 року, відшкодування за рахунок відповідача на користь позивача 5000 гривень завданої моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом виконувача обов'язків прокурора Донецької області Ромаська В.О. від 04.08.2017року за №1390-к їй скасували надбавку за високі досягнення в праці та за виконання особливо важливої роботи. Вказує, що призначена набавка є складовою частиною заробітної плати, отже, відповідно до ч.4 ст.97 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Окрім іншого, позивач зауважив, що про прийняття наказу її не повідомили та не ознайомили з ним.
Зазначила, що фактично не здійснювала жодних винних дій, на які б міг посилатись роботодавець в оскаржуваному наказі як на підставу одностороннього зменшення оплати праці.
Також, позивач зазначає, що внаслідок вказаних дій відповідача та третіх осіб їй було завдано моральних страждань, тому просить суд відшкодувати завдану моральну шкоду в розмірі 5000грн.
Представник відповідача та третіх осіб проти задоволення позовних вимог заперечував. В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при прийнятті спірного рішення прокуратурою враховано те, що надбавка по суті є стимулюючою доплатою і виплачується як заохочення з метою посилення мотивації працівників до професійної, результативної та високоякісної роботи. Розмір надбавок та премій прокурорам залежить від обсягу роботи, яку вони виконують на займаній посаді. З огляду на ліквідацію структурного підрозділу та виведення відповідної посади зі штату органу прокуратури ОСОБА_1 вважалася такою, що не перебуває на діючий посаді і не виконує функціональні обов'язки. Відтак, підстави для встановлення їй надбавки були відсутні. Окрім іншого, відповідач зауважив, що повноваження керівника прокуратури щодо встановлення надбавок є дискреційними, тобто такими, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. Стосовно заявлених позивачем вимог щодо відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначив, що позивачкою не надано жодного доказу, який би підтверджував наявність моральної шкоди, причинного зв'язку між поведінкою відповідача і шкодою. Відсутнє також обґрунтування заявленого розміру відшкодування.
Просив в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 13.11.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк до 25.11.2017року шляхом усунення недоліків позовної заяви.
23.11.2017року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, що були відображені в ухвалі суду від 13.11.2017року, отже, ухвалою суду від 27.11.2017року провадження за даною справою було відкрито та призначено розгляд справи на 18.12.2017 року.
30.11.2017року позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції в Жовтневому районному суді м. Маріуполя.
Ухвалою суду від 30.11.2017року у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в режимі відео конференції було відмовлено.
06.12.2017року позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції в Жовтневому районному суді м. Маріуполя та зазначено, що в судове засідання, яке призначено на 18.12.2017року позивач не має змоги з'явитись.
Ухвалою суду від 18.12.2017року клопотання позивача про розгляд справи в режимі відео конференції було задоволено.
Водночас, ухвалою суду від 18.12.2017року провадження по справі було зупинено до 10.01.2018року.
Ухвалою суду від 10.01.2018року провадження по справі було поновлено.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши доводи представників сторін, встановивши яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (83112, АДРЕСА_1), з липня 1995 року працювала в органах прокуратури Донецької області. Зокрема, з 14.04.2016року працювала на посаді начальника відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді (а.с.17-26).
Відповідач, Прокуратура Донецької області, є юридичною особою та у відповідності до норм діючого законодавства здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
З матеріалів справи вбачається, що Наказом Генерального прокурора України № 73ш від 06.07.2017року відділ, в якому працювала ОСОБА_1, ліквідовано, а посаду, яку вона обіймала, скорочено (а.с.47-48).
Про зазначене позивача було повідомлено попередженням від 01.08.2017року, що підтверджується її особистим підписом.
З 10.07.2017року по 31.07.2017року, з 02.10.2017року по 17.10.2017року, та з 23.10.2017року по 06.11.2017року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу та листками непрацездатності позивача (а.с.54-61).
ОСОБА_1 01.08.2017 стала до роботи й цього ж дня відповідачем винесено попередження від 01.08.2017року про звільнення позивача з займаної посади, а також їй запропоновано перелік вакантних і тимчасово вакантних посад в органах прокуратури області, жодна з яких позивачем не була обрана (а.с.49-53).
Згідно пояснень представника відповідача з огляду на те, що ОСОБА_1 перебувала поза штатом прокуратури, не визначилася з подальшим працевлаштуванням та фактично не виконувала функціональні обов'язки прокурора (виключає інтенсивність, складність та напруженість у роботі), наказом виконувача обов'язків прокурора Донецької області від 04.08.2017року за № 1390-к їй скасовано надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, яка була призначена наказом Прокуратури Донецької області від 22.02.2017року за №581-к.
Згідно наказу Прокуратури Донецької області від 08.08.2017року за №1243 позивачу було надано відпустку з 09.08.2017року тривалістю 45 календарних днів (а.с.62).
Разом з тим, наказом Прокуратури Донецької області від 05.09.2017року за №1430 ОСОБА_1 було надано відпустку з 25.09.2017року тривалістю 14 календарних днів (а.с.63).
Також, наказом Прокуратури Донецької області від 18.10.2017року за №1672 ОСОБА_1 було надано відпустку з 18.10.2017року тривалістю 7 календарних днів (а.с.64).
У подальшому, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не перейшла на іншу посаду, що стало підставою для звернення відповідача до Голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів з проханням розгляду питання про внесення подання щодо звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора, за результатами розгляду якого Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів прийнято подання про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Донецької області, що було реалізовано наказом прокурора Донецької області № 1879-к від 09.11.2017року про звільнення позивача з посади та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
Так, згідно п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звільняється з посади у разі, зокрема, ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про прокуратуру» організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок встановлення надбавки регламентовано, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 № 505 (далі - Постанова № 505); Положенням про порядок встановлення і виплати надбавок і доплат до посадових окладів працівників органів прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України № 85 від 18.06.2015 (далі - Положення № 85).
Відповідно до п. 2 Постанови № 505 керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці надано право установлювати прокурорам надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років.
Згідно з п. 2.8 Положення № 85 при визначенні розміру надбавки повинні бути враховані:
1) функціональне навантаження та особистий внесок працівника у загальні результати роботи;
2) термін перебування на займаній посаді;
3) стан дотримання службової та трудової дисципліни;
4) своєчасність і якість виконання завдань та особливих доручень;
5) інтенсивність та напруженість у роботі;
6) рівень ініціативності і творчого підходу до виконання службових обов'язків;
7) складність виконуваної роботи;
8) участь у нормотворчій діяльності.
Надбавка встановлюється та виплачується на підставі наказів керівників прокуратури, зокрема, прокурорів обласного рівня.
Отже, при прийнятті рішення прокуратурою враховано те, що надбавка по суті є стимулюючою доплатою і виплачується як заохочення з метою посилення мотивації працівників до професійної, результативної та високоякісної роботи.
Розмір надбавок та премій прокурорам залежить, зокрема, від обсягу роботи, яку вони виконують на займаній посаді.
Відповідно до п.1.4 Постанови №85 зазначена набавка та доплати працівникам виплачуються щомісячно пропорційно відпрацьованому часу.
Розглядаючи питання правомірності скасування позивачу встановленої надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, суд враховує той факт, що структурний підрозділ, в якому працював позивач ліквідований, а відповідна посада вивідена зі штату органу прокуратури. Отже, ОСОБА_1 вважалася такою, що не перебуває на діючий посаді і не виконує функціональні обов'язки. Окрім іншого, з 10.07.2017року по по 31.07.2017року, з 02.10.2017року по 17.10.2017року, та з 23.10.2017року по 06.11.2017року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, а 09.08.2017року по 01.10.2017року, з 18.10.2017року по 22.10.2017року, з 07.11.2017року по 08.11.2017року включно позивач перебувала у відпустці. Відтак, начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Донецької області було складено рапорт на ім'я В.о. прокурора Донецької області Ромасько В.О. з проханням прийняти рішення щодо скасування ОСОБА_1 встановленої надбавки ОВР та не виплачувати їй премії до вирішення питання про її працевлаштування (а.с.74). Підсумовуючи вищевикладене, підстави для встановлення позивачу надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи за період роботи протягом серпня-листопада 2017року були відсутні.
Водночас слід зазначити, що повноваження керівника прокуратури щодо встановлення надбавок є дискреційними.
Так, дискреційними повноваженнями є сукупність прав та обов'язків осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Відповідно до п. 2 Постанови № 505 керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці надано право установлювати прокурорам надбавку.
Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення повноважень, пов'язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону.
Таким чином, керівнику регіональної прокуратури надано право самостійно встановлювати надбавки підпорядкованим працівникам.
Що в свою чергу підтверджує правомірність прийняття спірного наказу прокурора Донецької області №1390-к від 04.08.2017 року.
Суд критично оцінює доводи позивача стосовно можливості скасування надбавки лише у випадку вчинення дій, передбачених абз. 7 пп. 1 п. 2 Постанови № 505, на підставі наступного.
Абз. 7 пп. 1 п. 2 Постанови № 505 передбачає, що у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни надбавка скасовується або розмір її зменшується.
З вказаної норми вбачається, що за вчинення певних дій настає відповідальність у вигляді зменшення або скасування надбавки.
Разом з цим, у нормі відсутня вказівка на те, що зміна або скасування надбавки можлива лише у цих випадках та не може бути застосована з інших підстав.
Тобто, трудові порушення є однією з підстав, але не виключною для зміни або скасування надбавки.
Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку підстав для зміни або скасування надбавки. Навпаки, передбачено право керівника прокуратури встановлювати надбавки.
Суд також вважає неприйнятними доводи позивача щодо порушення відповідачем ч. 4 ст. 97 КЗпП України.
За вказаною нормою, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Так, законодавством, угодами або колективним договором не передбачено, що позивачці має бути обов'язково встановлено надбавку у певному розмірі. Навпаки, це є правом керівника.
Таким чином, у даному випадку керівник прокуратури не погіршував передбачені законом умови оплати праці ОСОБА_1, а лише реалізував своє право на встановлення надбавки, яке йому надано законом.
Окрім іншого, виходячи з ч. 1 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» норми КЗпП України не можуть застосовуватись до відносин щодо визначення заробітної плати прокурорів, оскільки заробітна плата прокурора регулюється лише Законом України «Про прокуратуру» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Щодо вимог позивача про спонукання відповідача нарахувати заробітну плату з урахуванням надбавки за високі досягнення в праці, за виконання особливо важливої роботи в розмірі 70 % щомісячно та виплатити її, починаючи з 01.08.2017року, суд з урахуванням попередніх висновків в частині правомірності рішення суб'єкта владних повноважень про скасування вказаної надбавки, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., суд заначає наступне.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд керується статтею 237-1 Кодексу законів про працю України відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При цьому, зазначена норма сформульована так, що відшкодувати моральну шкоду, заподіяну працівникові робото давцем, можна тільки за наявності трьох життєвих обставин: моральних страждань; втрати нормальних життєвих зв'язків; необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки під час провадження у даній справі позивач в порушення п. п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 не пояснив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується, не надав належних доказів щодо втрати ним нормальних життєвих зв'язків та необхідності додаткових зусиль для організації його життя, в задоволенні позову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 5000грн. в якості моральної шкоди слід відмовити.
Окрім того, згідно приписів ст. 1173 ЦК України відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, здійснюється за рахунок держави, а не конкретного органу. Відтак, вимоги про стягнення відшкодування з прокуратури Донецької області є необгрунтованими.
З вищевказаних мотивів суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу, а інші вимоги позивача є похідними від неї, з огляду на що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно вимог ст.139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, пр.. МираАДРЕСА_2) до Прокуратури Донецької області (код ЄДРПОУ 25707002 місцезнаходження: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.. Університетська, 6), за участю третіх осіб прокурора Донецької області Бондаренко Євгена Вікторовича (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Університетська, 6) та заступника прокурора Донецької області Ромасько Віталія Олександровича (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Університетська, 6) про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування за рахунок відповідача завданої моральної шкоди - відмовити.
Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 січня 2018 року. Повний текст судового рішення складено 19 січня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Мозговая Н.А.