19 січня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/529/17-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: Лелюка О.П., Брезіної Т.М., Левицького В.К., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 поліції України, ліквідаційної комісії Державної установи «Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських» ОСОБА_2 поліції України про визнання протиправним й скасування рішення, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 поліції України, ліквідаційної комісії Державної установи «Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських» ОСОБА_2 поліції України про визнання протиправним й скасування рішення, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії.
Враховуючи заяву про зміну позовних вимог від 17 січня 2018 року, позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" ОСОБА_3 №31 о/с від 27 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів);
- поновити ОСОБА_1 в органах (закладах, установах) ОСОБА_2 поліції на території Чернівецької області на посаді, рівнозначній тій, яку він займав до звільнення;
- стягнути з ОСОБА_2 поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що приймаючи оскаржуваний наказ було порушено статтю 43 Конституції України, статтю 5-1 Кодексу законів про працю України, які передбачають право на працю, гарантії забезпечення права громадян на працю, встановлення правового захисту від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Зазначав, що як при попередженні про звільнення, так і в подальшому до звільнення в порушення вимог Кодексу законів про працю України йому не було запропоновано жодної наявної вакансії в органах, закладах та установах ОСОБА_2 поліції у Чернівецькій області.
Вказував, що одночасно із ліквідацією Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" при Головному управлінні ОСОБА_2 поліції у Чернівецькій області утворено тренінговий центр, до завдань, повноважень та обов'язків увійшли всі завдання, повноваження, обов'язки Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" та особовий склад якого сформовано повністю з колишніх працівників установи, а тому вважає, що відбулась реорганізація установи, однак у новоствореному центрі позивачу також не було запропоновано жодної посади.
Крім цього, на думку позивача, відповідачем в порушення частини другої статті 42 Кодексу законів про працю України та частини п'ятої статті 68 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію" не було враховано його переважного права на залишення на роботі, оскільки він під час тривалого часу проходження служби зарекомендував себе із позитивної сторони, неодноразово заохочувався, діючих дисциплінарних стягнень не мав. Посилався на те що, він одружений, має неповнолітню дитину та на його утриманні перебуває неповнолітня дочка дружини від першого шлюбу. Також він брав участь у проведенні антитерористичної операції з 15 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року та отримав посвідчення учасника бойових дій.
Відповідач ОСОБА_2 поліція України щодо задоволення позову заперечувала. Вказувала, що в Чернівецькому навчальному центрі не відбувалась зміна в організації виробництва чи праці, а проведена повна ліквідація юридичної особи, тобто керівник даного центру або Голова ОСОБА_2 поліції України не могли запропонувати позивачу роботу в новоствореному підрозділі, діяльність якого вони не контролюють, не організовують та не забезпечують. Зазначав про помилковість тверджень позивача про те, що поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення, оскільки обов'язку по працевлаштуванню поліцейського, посаду якого скорочено, не вбачається і позивачем при цьому не висловлювались бажання щодо призначення до іншого органу, тому жодні варіанти не розглядались.
За таких обставин, вважаючи оскаржуване звільнення законним, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Ліквідаційна комісія Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" ОСОБА_2 поліції України також щодо задоволення позову заперечувала. Названий відповідач посилався на те, що у зв'язку із повною ліквідацією Чернівецького навчального центру підготовки поліцейських та скороченням всіх посад, роботодавець був позбавлений можливості запропонувати позивачу будь-яку іншу посаду, у зв'язку з чим після закінчення цього строку керівником установи був виданий наказ про звільнення позивача зі служби в поліції через скорочення штатів.
Вважає, що позивач правомірно підлягав звільненню зі служби внаслідок повної ліквідації установи, а тому оскаржуваний наказ видано у межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 20 грудня 2017 року розгляд справи призначено на 17 січня 2018 року на 11 год.00хв.
17 січня 2018 року від сторін до суду були подані заяви/клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.
Так, відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи викладене, судовий розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13 серпня 1996 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.
Наказом Головного управління ОСОБА_2 поліції України в Чернівецькій області "По особовому складу" від 07 листопада 2015 року №2 о/с відповідно до розділу ХІ Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію" з 07 листопада 2015 позивача прийнято на службу в поліцію
Згідно наказу ОСОБА_2 поліції України від 21 грудня 2015 року №190 "Про утворення Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських", утворено як юридичну особу публічного права Державну установу "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських", затверджено Положення про Державну установу "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" та визначено її місцезнаходження.
Відповідно до наказу Головного управління ОСОБА_2 поліції України в Чернівецькій області від 09 лютого 2017 року №23 о/с ОСОБА_1 переведено для подальшого проходження служби до Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" ОСОБА_2 поліції України, звільнивши його з посади старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції №3 Герцаївського відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, з 10 лютого 2017 року.
Наказом "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" ОСОБА_2 поліції України від 10 лютого 2017 року №5 о/с ОСОБА_1 призначено викладачем циклу Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" ОСОБА_2 поліції України.
Відповідно до наказу Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" ОСОБА_2 поліції України від 28 березня 2017 року №16 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інспектора з озброєння відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" ОСОБА_2 поліції України, увільнивши з посади викладача циклу Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" ОСОБА_2 поліції України , з 01 квітня 2017 року.
Згідно наказу ОСОБА_2 поліції України "Про ліквідацію Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" ОСОБА_2 поліції України від 11 квітня 2017 року №350 вирішено припинити Державну установу "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" ОСОБА_2 поліції України як юридичну особу публічного права шляхом ліквідації, утворити комісію з ліквідації та затвердити її склад.
18 квітня 2017 року відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності", статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", статей 104,105 Цивільного кодексу України та наказу ОСОБА_2 поліції України від 11 квітня 2017 року №350 "Про ліквідацію Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських", начальником Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" ОСОБА_2 поліції України ОСОБА_3 видано наказ №52, яким визначено ліквідувати Державну установу "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" та затверджено і призначено голову, заступника голови та персональний склад ліквідаційної комісії Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських".
24 квітня 2017 року ОСОБА_2 поліцією України видано наказ №386 "Про організаційно-штатні зміни в ОСОБА_2 поліції", яким затверджено перелік змін у штатах ОСОБА_2 поліції, де в переліку змін у штатах Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" скорочено 86 посад.
27 квітня 2017 року позивача під підпис було повідомлено про вивільнення.
Наказом начальника Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" ОСОБА_3 від 27 червня 2017 року №31 о/с ОСОБА_1 звільнено з 27 червня 2017 року зі служби в поліції відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів).
За таких обставин, не погоджуючись із звільненням з публічної служби, вважаючи його незаконним, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року.
Пунктом 10 частини першої розділу VII Перехідних положень указаного визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Оскільки провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, то вказана справа розглядалась за правилами, що діють після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Так, згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади організації та діяльності ОСОБА_2 поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в ОСОБА_2 поліції України визначає Закон України "Про ОСОБА_2 поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року (далі - Закон України №580-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно статті 60 Закону України №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої - третьої статті 68 Закону України №580-VIII у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України №580-VIII визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
При цьому, варто зазначити, що статтею 65 Закону України №580-VIII передбачено порядок переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції.
Згідно пункту 2 частини першої статті 65 Закону України №580-VIII однією з підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади є скорочення штатів або проведення реорганізації, а відповідно до частини восьмої та дев'ятої указаної статті переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі скорочення посади, яку займає поліцейський, його повинно бути персонально письмово попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. При цьому такий поліцейський може бути (тобто законодавцем надано право, а не обов'язок керівництву) призначений на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції лише за його згодою і з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків в термін до закінчення двомісячного строку з дня персонального попередження поліцейського про можливе подальше звільнення зі служби в поліції у зв'язку зі скороченням посади, яку займає поліцейський. Переведення поліцейського на рівнозначну посаду при скороченні посади, яку він займає, може здійснюватися за ініціативою самого поліцейського, ініціативою прямих керівників (начальників) чи керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Оскільки в даному випадку мала місце ліквідація установи, в якій працював позивач, та скорочення посади, яку він займав, його було персонально письмово попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення і керівництво не скористалось своїм правом на призначення позивача на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції, при цьому, як свідчать матеріали справи, позивач також не ініціював про своє переведення на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, то колегія суддів приходить до висновку про законність звільнення позивача зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону України №580-VIII.
Відтак, оскаржуваний наказ є правомірним, а позовні вимоги - безпідставними й такими, що задоволенню не підлягають.
Обґрунтовуючи позов, позивач, окрім посилань про не запропонування йому іншої посади в органах, закладах та установах ОСОБА_2 поліції у Чернівецькій області, вказував про порушення відповідачем частини п'ятої статті 68 Закону України №580-VIII, відповідно до якої переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.
Позивач зазначав, що відповідачем безпідставно перевагу у залишенні на службі в поліції було надано працівникам з меншою кваліфікацією та продуктивністю.
Однак, такі твердження колегія суддів оцінює критично, оскільки позивачем на підтвердження своїх доводів не було надано належних доказів більш високої кваліфікації позивача та його досягнень у службовій діяльності порівняно з усіма іншими поліцейськими, які були залишенні на службі в поліції після ліквідації Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" та скороченні усіх 86 посад.
Поряд з цим, як уже зазначалось вище, переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення (частина восьма статті 65 Закону України №580-VIII).
З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" від 27 червня 2017 року №32 о/с відповідно до положень частини восьмої, дев'ятої статті 65 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію" та на підставі листа ГУНП в Чернівецькій області від 26 червня 2017 року №3051/123/01/12-2017 переведено для подальшого проходження служби до Головного управління ОСОБА_2 поліції в Чернівецькій області двадцять два поліцейських, а також відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України і на підставі листа ГУНП в Чернівецькій області від 26 червня 2017 року №3052/123/01/12-2017 переведено до Головного управління ОСОБА_2 поліції в Чернівецькій області двох працівників, звільнивши їх із займаних посад у Державній установі "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських".
Наказом Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" від 27 червня 2017 року №33 о/с відповідно до положень частини восьмої, дев'ятої статті 65 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію" переведено для подальшого проходження служби до ОСОБА_2 академії внутрішніх справ двох працівників поліції, звільнивши їх із займаних посад у Державній установі "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських".
Водночас наказом Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" від 27 червня 2017 року №31 о/с відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів) було звільнено зі служби в поліції вісім працівників поліції, в тому числі і позивача, та відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України звільнено двадцять два працівники ліквідованої Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських".
Таким чином, керівництво на власний розсуд відповідно до частини другої статі 68, частини восьмої, дев'ятої статі 65 Закону України №580-VIII, вирішило питання переміщення поліцейський, посади яких були скорочені у зв'язку з ліквідацією Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських".
Щодо тверджень позивача у позовній заяві про те, що у зв'язку з ліквідацією Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" при Головному управлінні ОСОБА_2 поліції в Чернівецькій області було утворено тренінговий центр, до завдань, повноважень та обов'язків якого увійшли всі завдання, повноваження та обов'язки Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських", і у новоутвореному центрі йому не було запропоновано жодної посади, натомість особовий склад тренінгового центру сформовано повністю з колишніх працівників Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських", колегія суддів зазначає таке.
Згідно Положення про Державну установу "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських", затвердженого наказом ОСОБА_2 поліції України 21 грудня 2015 року №190, Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських є державною установою ОСОБА_2 поліції України, що діє для забезпечення організації відповідної спеціальної підготовки поліцейських уперше прийнятих на службу до поліції, підвищення кваліфікації і перепідготовки молодшого складу поліції, а також проведення окремих форм службової підготовки поліцейських. Навчальний центр є юридичною особою.
Відповідно до Положення про тренінговий центр ГУНП у Чернівецькій області, затвердженого наказом ГУНП у Чернівецькій області від 25 жовтня 2017 року №1046, тренінговий центр ГУНП у Чернівецькій області є окремим структурним підрозділом в ГУНП, який призначений для навчання особового складу ГУНП у системі службової підготовки на навчальних зборах, за напрямками службової діяльності.
Отже, тренінговий центр ГУНП у Чернівецькій області, на відміну від Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських", не є юридичною особою і діє при ГУНП у Чернівецькій області, а не як державна установа ОСОБА_2 поліції України.
Як вбачається зі змісту указаних вище положень, повноваження і функції тренінгового центру ГУНП у Чернівецькій області відмінні від тих, що були у Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських".
До того ж, позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів про те, що особовий склад тренінгового центру ГУНП у Чернівецькій області було сформовано повністю з колишніх працівників Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських". Натомість з наказів Державної установи "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських" від 27 червня 2017 року №32 о/с та №33 о/с не вбачається, що працівників поліції, посади яких скорочено у Державній установі "Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських", були переведені для подальшого проходження служби саме до тренінгового центру ГУНП у Чернівецькій області.
Поряд з цим варто зазначити про безпідставність посилань позивача в обґрунтування позову на норми Кодексу законів про працю України, які, на його думку, порушили відповідачі при оскаржуваному звільненні з поліції.
Так, відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Разом з цим порядок проходження служби поліцейським та його звільнення з цієї служби, в тому числі у разі скорочення посади, яку він займає, врегульовано спеціальним законодавством - Законом України №580-VIII.
За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд України в постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15.
Крім цього, колегія суддів зазначає і про те, що позовна вимога про поновлення в органах (закладах, установах) ОСОБА_2 поліції на території Чернівецької області на посаді, рівнозначній тій, яку займав позивач до звільнення, не може бути задоволена виходячи з того, що вирішення питання про переміщення поліцейського, посаду якого скорочено, та призначення його на іншу посаду може бути здійснено за ініціативою поліцейського, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення, виключно на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (частина друга статті 68, частина восьма та дев'ята статті 65 Закону України №580-VIII).
На переконання колегії суддів, норм Закону України №580-VIII, які є спеціальними у даних спірних правовідносинах, при звільненні позивача зі служби в поліції у зв'язку із скороченням штатів відповідачами не порушено.
Згідно статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
В ході судового розгляду справи відповідачі як суб'єкти владних повноважень довели правомірність оскаржуваного звільнення з публічної служби.
Відтак, заявлений ОСОБА_1 позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана або до Чернівецького окружного адміністративного суду або безпосередньо до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 січня 2018 року.
Судді О.П. Лелюк
ОСОБА_4
ОСОБА_5